Єдиний унікальний номер справи 368/38/21
Провадження №22-ц/824/2516/2024
18 січня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 липня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № б/н від 19.04.2018 р. в розмірі 208553,71 грн. (188497,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 188497,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 20056,42 грн. заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку чим підписав (-ла) заяву № б/н від 19.04.2018 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено відповідача додається до позовної заяви).
У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 20.08.2019 р., отримав картку типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн.).
Номер та строк дії отриманої кредитної карток зазначено у довідці про отримані картки, отримання картки підтверджується фотографією клієнта із карткою, довідкою про отримання картки та випискою по рахунку. Інформація щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості належним чином не виконав, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 08.12.2020 року має заборгованість - 208 553,71 грн., яка складається з наступного: - 188497,29 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 188497,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 20 056,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
У зв'язку із вищевказаним, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 липня 2022 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, щооскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Станом на дату розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та наявності заборгованості. Зокрема на підтвердження позовних вимог банк не надав виписки з особового рахунку відповідача, а розрахунок заборгованості, складений банком, не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.
Основним доводом апелянта було твердження про належність представлених доказів щодо виданого відповідачу кредиту та наявності підстав для стягнення саме заявлених сум. Більшу частину таких своїх доводів склали твердження про те, що виписка руху коштів по рахунку доводить як посилання позивача на факт прийняття відповідачем умов кредитування, так і вірності обрахованого розміру заборгованості.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
З вищевказаними твердженнями суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
В рамках даної справи позивачем було надано до матеріалів справи декілька виписок руху коштів по даному кредиту, які містять дані, що протирічать один одному в частині обліку операцій в одні і ті ж самі дати. За таких умов є незрозумілим, які саме виписки стосуються предмету розгляду, і чим саме викликані такі розбіжності, що в свою чергу ставить під сумнів зазначені в них дані. Крім того, відомості в зазначених виписках протирічать і розрахункам заборгованості за кредитом, які подав позивач до позову на підтвердження своїх позовних вимог.
Окремо апеляційний суд звертає увагу й на те, що здійснені позивачем нарахування за кредитом також протирічать умовам кредитування, на яких містяться підписи обох сторін, і які надав до суду сам позивач.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
В даній справі, враховуючи протиріччя доказів, які надав сам позивач, суд констатує, що банком не було належним чином доведено ні обґрунтованість тверджень про розмір заборгованості, ні взагалі факт її наявності. За таких умов позов не підлягає до задоволення.
Решта доводів апелянта була предметом оцінки суду першої інстанції, з якою погоджується апеляційний суд. Підстави для повторного наведення таких висновків - відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389
ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько