Справа № 357/6438/23
1-кп/357/321/24
19.01.2024 м. Біла Церква
Колегія суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі суддів:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань № 2 в м. Біла Церква, Київської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023111030001210 від 10.03.2023, відносно:
ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_6 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_7 ,
обвинувачений: ОСОБА_5
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за № 12023111030001210 від 10.03.2023 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, відносно, якого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії, якого продовжено по 22.01.2024, до вказаної дати остаточне рішення по справі прийняти не представляється можливим, оскільки недосліджені в повному обсязі письмові докази сторони обвинувачення та недосліджені докази сторони захисту, а також не допитані свідки та обвинувачений.
Прокурором в судовому засіданні подане клопотання в порядку ст. 331 КПК України про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Позиція сторін та інших учасників.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу ОСОБА_5 строком на шістдесят днів, з огляду на наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з яких п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, підтверджується наявністю обвинувачення за особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачені у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, у зв'язку з чим усвідомлюючи невідворотність реального покарання, ОСОБА_5 може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини при цьому прокурор наполягав, що у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, а саме відсутня родина, утриманці, місце роботи, тобто постійний, офіційний дохід. Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що зі свідками по справі обвинувачений знайомий, у зв'язку з чим останній може впливати на них шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності. Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений неодноразово судимий, реально відбував покарання у виді позбавлення волі та після звільнення з виправної колонії, перебуваючи на волі п'ять днів, знов обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях із застосуванням насильства, що спричинило смерть потерпілому, що дає підстави вважати, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існує.
Отже прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на інший запобіжний захід непов'язаний з триманням під вартою. Оскільки за час перебування під вартою здоров'я обвинуваченого значно погіршилось.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно нього у вигляді тримання під вартою.
Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якім він керував
Так, суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та прийняти в судовому засіданні остаточне рішення не представляється можливим, оскільки по кримінальному провадженню не проведений повний судовий розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Також, з положень норм ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, які кваліфіковані, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів.
В ході обговорення клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, встановлено такі відомості, як-то: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Володарка, Київської області, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.
Відповідно до ст. 95 КПК України суд має право обґрунтувати своє рішення виключно на доказах, які були досліджені безпосередньо судом, однак до теперішнього часу по вказаному кримінальному провадженню проводиться судовий розгляд, по якому не розпочатий судовий розгляд по суті та недосліджені всі докази сторони обвинувачення та сторони захисту.
Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи її віку та статусу, прийнятну репутацію.
Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні. Та з його урахуванням суд відмічає, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд визнав дійсними ризики переховування, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Того, що сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі, незаконного впливу на потерпілу та свідків, а також продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення настільки, що їх неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики продовжують існувати.
Щодо питання чи зможуть інші більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж окреслені прокурором по відношенню до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.
Крім цього встановлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з введенням на території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану України», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 за № 2915-ІХ, та проведення активних бойових дій через збройну агресію Російської Федерації проти України, у даному випадку підлягають застосуванню правова норма, передбачена ч. 6 ст. 615 КПК України, якою передбачено, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
На підстав викладеного, керуючись ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», статтями 1-29, 131-132, 183, 193, 194, 196, 331, 376, 615 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про продовження строків застосування обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України на 60 днів - по 18.03.2024 включно.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 , відкласти на 11:00 годин 31.01.2024 у приміщенні суду за адресою: Київська область, вул. Павла Скоропадського, 4-А.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Ухвала суду в частини продовження строку дій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає окремому оскарженню до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий Суддя Суддя
ОСОБА_8 ОСОБА_9