Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3744/23
Провадження № 2/935/321/24
Іменем України
18 січня 2024 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Янчук В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кумечко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коростишівського районного суду від 14.05.2012 р. з відповідача стягнуто на користь позивача на утримання сина аліменти у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 син досяг повноліття та сплата аліментів на його утримання припинилась. Син - ОСОБА_3 є студентом 1 курсу денного відділення Державного університету «Житомирська політехніка», термін навчання до 30.06.2027 року. Вказує, що вартість навчання становить 112000 грн. та здійснюється щомісячно у розмірі 2800 грн. Окрім того, позивач вимушена була винайняти житло для проживання сина у зв'язку з навчанням, та оплата становить 4500 грн. щомісячно, окремо сплачуються комунальні послуги. У зв'язку з навчанням син не має можливості працювати та фактично перебуває на утриманні матері. Витрати позивача на утримання сина на місяць, пов'язані з його навчанням становлять близько 15000 грн.
Враховуючи вищенаведене та з посиланням на норми ст. ст. 182, 199 СК України просить стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 7000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на період навчання без врахування канікулярного періоду, але не більше ніж до досягнення 23 років.
В судове засідання позивача ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подала заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив відносно позовних вимог не подав, будь-яких клопотань до суду від останнього не надходило.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08.11.2011 р.н. ( а.с.6-8).
З копії довідки Державного Університету «Житомирська політехніка» від 15 вересня 2023 року № 1235 вбачається, що ОСОБА_3 навчається на 1 курсі денного відділення освітнього ступеня «бакалавр», термін закінчення навчання - 30.06.2027 року.
Відповідно до Договору про оплату освітніх послуг між Державним університетом «Житомирська політехніка» та фізичною особою від 15.08.2023 № 22.01-122.00.1/Б/Д-201-2023. загальна вартість навчання становить 112000 грн., у тому числі: 2023-2024 н.р. - 28000 грн. ( а.с. 12).
До матеріалів справи долучені копії квитанцій, платіжних доручень, з яких вбачається, що ОСОБА_1 сплачує кошти за навчання та проживання ОСОБА_3 (а.с. 13-17).
Із матеріалів справи вбачається, що у сина сторін не існує будь-якого доходу, він не має можливості працювати у зв'язку із денною формою навчання.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини восьмої та дев'ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частинами 1, 2 ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд вважає встановленим той факт, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як позивач, так і відповідач.
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, суд враховує, що відповідачем не надано доказів, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов'язків стосовно повнолітнього сина, відповідач є працездатним, та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження своєї неспроможності сплачувати аліменти на повнолітню дитину.
Судом встановлено, що позивач (мати) сплачує за навчання ОСОБА_3 . Проте, доказів на підтвердження вартості інших витрат, пов'язаних з навчанням (вартості підручників, посібників для навчання, вартості іншого приладдя, проїзду до навчального закладу) позивач не надала.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені обставини, обов'язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, відсутність доказів спроможності надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина у розмірі 7000 грн щомісячно, виходячи із реалій сьогодення та забезпечення балансу інтересів як одержувача, так і платника аліментів, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, дійшов до висновку про те, що право ОСОБА_3 , який є повнолітнім, але продовжує навчання, на утримання з боку батька підлягає захисту, слід стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, щомісячно, на період навчання, до досягнення сином 23 років, а пред'явлений позивачем позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08.02.18 у справі № 205/1302/16-ц).
Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 280,430 ЦПК на підставі ст.ст. 182, 191, 198, 199, 200 СК України, суд,-
Позов задовольнити - частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі ) гривень, щомісячно, починаючи з 16.11.2023 р. і до закінчення навчання - 30.06.2027, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1073 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Коростишівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне рішення суду складено: 18 січня 2024 р.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя В.В.Янчук