Справа № 296/6986/21
2/296/290/24
Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)
"15" січня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Шваб Н.В., позивача ОСОБА_1 розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю кухнею та стягнення моральної шкоди, -
05.08.2021 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшли матеріали вказаного позову, який ухвалою судді Сингаївського О.П. від 16.08.2021 року було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Відповідно до розпорядження керівника апарату № 513 від 12.09.2022 суддя Корольовського районного суду Сингаївський О.П. увільнений від роботи з 25.02.2022, в зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу голови суду №9/К від 25.02.2022.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12.09.2022, який було здійснено на підставі заяви позивача ОСОБА_1 , визначено головуючого суддю Шкирю В.М.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є співвласником приватизованих кімнат в гуртожитку, а саме кімнат: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є співвласником кімнат № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та №164. Кухня та коридор знаходяться у спільному разом з відповідачкою користуванні.
Факт перебування у спільному користуванні кухні було встановлено рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 01.12.2017.
Однак, відповідачка ОСОБА_2 самовільно захопила кухню, закрила її дверима, на які повісила навісний замок і використовує на даний час під власні потреби, створивши їй перешкоди в користуванні кухнею.
У зв'язку з наведеним, позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні кухнею шляхом демонтажу дверного замка з кухонних дверей та надати доступ до кухні.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала, з підстав, наведених у ньому, просили його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним, що підтверджено матеріалами справи, причини неявки суду не повідомила, правом подання відзиву не скористалася, інших заяв, клопотань, суду не надалав.
У відповідності до ст.178ЦПК України відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористалася.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямстатті 280 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_3 , будучи попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення зассвідчила, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 в користуванні спільною кухнею, повісила замок на двері і нікого не допускає до кухні, а ОСОБА_4 змушена на плитці готувати їжу в своїй кімнаті. При цьому Ярмоліцька виїхала за кордон за кухнею доглядає сусідка, яка відкриває кухню і закриває на замок.
Свідок ОСОБА_5 , будучи попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення зассвідчила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з 90 х років. Вона знає, що відповідач ОСОБА_2 захопила кухню, яка є в спільному користуванні з ОСОБА_6 та не допускає останню на кухню для готування їжі. Так і зараз на кухні висить замок, а сама ОСОБА_7 виїхала за кордон з початку війни.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно з'ясувавши фактичні обставини, встановив обставини та визначив правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 20.01.2017 та Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_6 від 20.01.2017, є співвласником кімнат №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . В загальному користуванні кімнат 158-166 знаходяться коридори. В загальному користуванні кімнат 159,161,163,164, знаходяться кухня; кв.158-166 - коридор (а.с.5-10).
Відовідач ОСОБА_2 є співвласником кімнат №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач створює перешкод позивачці в користуванні кухнею, а саме: закрила двері і повісила навісний замок, про що надала пояснення позивач та засвідчили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ..
Отже між сторонами виник спір з приводу користування кухнею, яка є в спільномукористуванні власників кімнат 159,161,163,164 в будинку АДРЕСА_1 , та позивач просить усунути перешкоди в користуванні спільним майном, що регулюється нормами ЦК України та ЖК України.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 20.01.2017 та Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_6 від 20.01.2017, є співвласником кімнат № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . В загальному користуванні кімнат 158-166 знаходяться коридори. В загальному користуванні кімнат 159,161,163,164, знаходяться кухня; кв.158-166 - коридор (а.с.5-10).
Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_5 від 20.01.2017 в загальному користуванні кімнат № 159, №161, №163 та №164 знаходиться кухня, в кімнат №158-166 знаходиться коридор (а.с. 8).
З показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , встановлено, що відповідач створює перешкод позивачці в користуванні спільною кухнею, а саме: закрила двері і повісила навісний замок.
Так свідки засвідчили, що відповідач ОСОБА_2 повісила навісний замок на кухню, яка знаходиться у спільному користуванні , чим створила перешкиди ОСОБА_1 у її користуванні. ОСОБА_1 змушена готувати їжу у кімнаті. При цьому відповідач виїхав за кордон з початку війни.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник маєправо вчиняти щодо свого майна будь-якідії, які несуперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Державане втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лишеу випадкахі впорядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Частинами першою та другою статті 321 ЦПК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.06.2018 року у справі № 521/213/16-ц та у постанові від 14.02.2018 року у справі 370/1822/15, право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
В ході судового розгляду судом встановлено, що майнове право позивача на користування спірною кухнею, яка є в загальному користуванні власників квартир 161,159,163,164 ,як власника кв.161 порушене, та підлягає захисту.
Враховуючи вищевикладене та вимоги діючого законодавства, а також те, що співвласник має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, відповідач створює позивачу перешкоди у здійсненні нею свого права користування та розпорядження своїм нерухомим майном та позбавляє можливості використовувати кухню за власним розсудом, суд приходить висновку, що позовнівимоги в цій частині є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, а саме, слід зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем ОСОБА_1 кухнею №10 на дев'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу дверного замка з кухонних дверей та надати доступ до кухні.
Щодо відшкодування завданої моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 3 роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у постанові пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд приймає до уваги обсяг фізичних та душевних страждань, яких позивач зазнав внаслідок пошкодження його транспортного засобу, який був засобом для пересування, як особи з інвалідністю 1 групи, порушенні його звичайного ритму життя, докладання додаткових зусиль для організації свого побуту.
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 створює перешкоди ОСОБА_1 у користуванні кухнею, яка згідно Свідоцтва № НОМЕР_5 від 20.01.2017 про право власності на житло, знаходиться у загальному користуванні, в результаті чого останній завдано моральних, психічних та душевних переживань, виходячи з принципів справедливості, виваженості та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.
Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1108 грн. 40 коп., оскільки позивач в силу пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" була звільнена від його сплати під час подання позову до суду, як інвалід 2 групи.
Так за подання до суду позовної заяви з вимогою немайнового характеру необхідно було сплатити 908,00 грн , а за майнову вимогу 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 нрн) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (11350,00 грн).
Отже позивач мав би сплатити 1816,00 грн за дві вимоги немайнового та майновогу характеру .
Оскільки немайнова вимога задоволена повністю, а майнова часткова з відповідача на користь держави підлягає сплаті саме 1108 грн. 40 коп. (908,00 грн за немайнову вимогу та 272,40 грн ( 3000,00 грн : 10000,00 грн х 908,00 грн=272,40 грн0 за майнову вимогу
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю кухнею та стягнення моральної шкоди -задовльнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНКПП: НОМЕР_8 ) усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНКПП: НОМЕР_8 ) кухнею №10 на дев'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу дверного замка з кухонних дверей та надати доступ до кухні.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНКПП: НОМЕР_8 ) 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНКПП: НОМЕР_8 ) на користь держави судовий збір в сумі 1108(одну тисячу сто вісім) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлено та оголошено 19.01.2024
Cуддя В. М. Шкиря