Справа №295/5630/21
Категорія 93
1-кп/295/470/24
19.01.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового
засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12021065400000526 від 27.03.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, немаючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 03.02.2021 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
25.03.2021 о 9 год ОСОБА_4 перебував в квартирі АДРЕСА_2 , де помітив в спальній кімнаті мобільний телефон торговельної марки «Xiaomi» моделі «Redmi 7А 2/16Gb» в корпусі чорного кольору, який належав ОСОБА_6 .
В цей день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, реалізуючи який, останній, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не поміченими, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу таємно повторно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 7А 2/16Gb» в корпусі чорного кольору, об'ємом оперативної пам'яті 2 ГБ, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 , вартістю 1926 гривень 67 копійок, який належить ОСОБА_6 .
В подальшому, утримуючи вказане майно при собі, ОСОБА_4 місце кримінального правопорушення залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 1926 гривень 67 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений надав показання, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Також показав, що 25.03.2021 о 9 год перебував в квартирі АДРЕСА_2 , де шляхом вільного доступу таємно повторно викрав мобільний телефон торговельної марки «Xiaomi» моделі «Redmi 7А 2/16Gb» в корпусі чорного кольору, який належав ОСОБА_6 . В подальшому, місце кримінального правопорушення залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Попросив вибачення та добровільно відшкодував потерпілій гроші за викрадений телефон. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Шкодує про вчиненене. Просив суворо не карати.
Потерпіла щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.
За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч. 2 ст. 185 КК України як крадіжка, вчинена повторно.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до положень ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання виключно у виді обмеження волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого, який незважаючи на те, що свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся, вже притягувався до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, які вчинені з корисливих мотивів, не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, при цьому вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період іспитового строку, що вказує про небажання останнього стати на шлях виправлення, неодружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, на обліках у наркологічному та психіатричному не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, тому суд вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_4 03.02.2021 вироком Богунського районного суду м. Житомира був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України та останньому було призначено покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, у зв'язку з чим, суд вважає за потрібне визначити останньому остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, застосувавши в даному випадку принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Процесуальні витрати на проведення експертизи на загальну суму 653 грн 80 коп, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Речові докази відсутні.
Арешт на майно ОСОБА_4 не накладався.
Відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, у зв'язку з чим, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 03.02.2021 визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць обмеження волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з часу набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 24.11.2023 по день набрання вироком законної сили, відповідно ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Процесуальні витрати на проведення експертизи на загальну суму 653 грн 80 коп стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1