Справа № 161/17840/23
Провадження № 2-а/161/34/24
17 січня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Самсонюк Ю.Л.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Соколової К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП у Волинській області Гасюк Єлени Володимирівни про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до інспектора УПП у Волинській області Гасюк Єлени Володимирівни про скасування постанови.
В обґрунтування підстав позову позивач зазначає, що 04 жовтня 2023 року постановою серії ЕАТ №7871160 їх було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.
Вказує, що відповідач не розібралася з ситуацією та належним чином не дослідив всіх обставин справи, а тому вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
16 жовтня 2023 ухвалою Луцького міськрайонного суду позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі.
26.10.2023 до суду надійшов відзив представника відповідача, відповідно до змісту якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Крім того, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - поліцейського роти № 2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гасюк Єлени Володимирівни. А тому, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, з підстав зазначених в позовні заві.
Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2023 року о 17.05 год., поліцейським роти № 2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Гасюк Єленою Володимирівною, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7871160 від 04 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн., відповідно до санкції статті (а.с.8).
Відповідно до позовної заяви, позивач визначив відповідачем поліцейського роти № 2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гасюк Єлени Володимирівни, якою винесена оскаржувана постанова.
Згідно із ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 122, покладено на органи Національної поліції.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.
Отже, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Працівники органів і підрозділів національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Тому відповідачем у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує того, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а та від 17 червня 2020 року у справі №127/6881/17.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - поліцейського роти № 2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гасюк Є.В.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Відповідно до ч.ч.3-7 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч. 4 ст. 48 КАС України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Позивачем не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача, чи заміну неналежного відповідача належним, тоді як вчинення таких дій можливе лише за клопотанням позивача або ж після з'ясування думки позивача, який свої доводи, міркування або заперечення щодо можливості залучення до участі у справі в якості другого відповідача (співвідповідача), не надав.
Під час судового розгляду спору і до його завершення позивач не надав належним чином оформленого позову до належного відповідача і не пред'явив вимог до належного відповідача.
Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.
За таких обставин, підстав для скасування постанови серії ЕАТ №7871160 від 04.10.2023 суд не вбачає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 18, 19, 30, 72, 73, 241-246 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора УПП у Волинській області Гасюк Єлени Володимирівни про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19.01.2024.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк