Рішення від 19.01.2024 по справі 159/6808/23

Справа № 159/6808/23

Провадження № 2/159/199/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом відповідно до якого просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. від 15.02.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №6119 щодо стягнення на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», грошових коштів. Вимоги позову мотивовані тим, що оспорюваний виконавчий напис є незаконним, так як він вчинений без дотримання вимог Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі - Перелік). Нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, всуперуч вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, але редакція Переліку передбачає можливість вчинення викнавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 15.11.2023 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі Відповідачу направлено електронною поштою, яка доставлена 26.12.2023р. за визначеною адресом та визначено 15 денний строк для подання відзиву на позовну заяву, а також попереджений про наслідки не подання відзиву (а.с.14). Крім того, відповідач є зареєстрованим користувачем ЄСІТС..

У визначений строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Треті особи також були повідомлені належним чином і від них будь-яких відомостей не надійшло.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15.02.2021р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис №6119 щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» загальної суми заборгованості в розмірі 85508,64 грн за кредитним договором № 1001073901501 від 09.07.2018р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», за період з 23.12.2019 по 22.12.2020р..

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. від 23.03.2021 відкрито виконавче провадження № 64918680 з виконання вказаного виконавчого напису.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

У силу ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (надалі - Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5.

Зокрема, згідно з Порядком для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені зазначеним Переліком.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05.07.2017 в справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 в справі № 826/20084/14 постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 зазначене рішення суду залишене без змін, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

На час вчинення нотаріусом виконавчого напису чинна редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису, якщо йдеться про відносини кредитора і боржника, лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.

Із наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. З наведеного можна зробити висновок про те, що виконавчий напис було вчинено без додержання вимог п. 2.3 Порядку, оскільки до суду не надано доказів, які б підтверджували отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, у зв'язку з чим згідно зазначеного пункту Порядку повідомлення не можна вважати надісланим.

Таким чином, до суду не надано доказів того, що нотаріусом було належним чином перевірено отримання позивачем письмової вимоги відповідача про повернення заборгованості у не менш ніж тридцятиденний строк, тому суд дійшов до висновку, що нотаріус без достатніх підстав та в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5, вчинив виконавчий напис.

Крім того, згідно з позицією, викладеною Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між стронами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві позивач зазначив, що його витрати на професійну правничу допомогу становлять 3000 грн.

На підтвердження вимог щодо стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн до суду надано копіюї ордеру про надання правової (правничої) допомоги адвокатом Степанюком О.В. детальний акт-опис наданої правничої допомоги від 26.12.2023р. на суму 3000 грн., квитанцію про оплату послуг адвокату в сумі 3000 грн.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 в справі № 280/2635/20 сформулював висновок про те, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Позивач за подання позову сплатив судовий збір в сумі 1073,60 грн, а також сплатив судовий збір в сумі 536,60 грн. за забезпечення позову у цій справі, який ухвалою суду від 15.11.2023р. був забезпечений, за таких підстав з відповідача на корись позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору загальною сумою 1610,40 грн., згідно ст. 141 ЦПК України.

Питання пов'язанні із забезпеченням позову застосовані Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2023р., справа №159/6808/23 підлягають вирішенню в порядку ст.158 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 1212 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 12, 76-82, 135, 137, 141, 209, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6119 від 15.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» загальною сумою 85508,64 гривень.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4610,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заходи забезпечення позову застосовані Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2023р., справа №159/6808/23 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.01.2024р.

Головуючий:О. Г. Шишилін

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт ІД-картка НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул.Андріївська,буд.4, м. Київ;

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, юридична адреса: вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, секція 3, прим.250-А/1,м. Київ;

Третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, юридична адреса: вул. Січових Стрільців, буд.37-41, оф.215, місто Київ.

Попередній документ
116416435
Наступний документ
116416437
Інформація про рішення:
№ рішення: 116416436
№ справи: 159/6808/23
Дата рішення: 19.01.2024
Дата публікації: 22.01.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (15.11.2023)
Дата надходження: 15.11.2023