154/5020/23
2-а/154/8/24
18 січня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Володимирської міської ради Волинської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
04 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Жука Ю.Б., звернулася до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 22 листопада 2023 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , якою останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.186 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 19 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №963314 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП, за змістом якого ОСОБА_1 , будучи приватним підприємцем, самовільно, всупереч встановленому законом порядку, в період з 17.04.2023 по теперішній час здійснювала підприємницьку діяльність, а саме роздрібно реалізовувала лікарські засоби за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідних на це документів та дозволів (без договору оренди), однак своїми діями не завдала істотної шкоди. Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Володимирської міської ради від 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.186 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.
Представник відповідача вважає, що вказана постанова від 22 листопада 2023 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.186 КУпАП.
Вказує, що свою діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України ОСОБА_1 здійснювала, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, на підставі відповідних ліцензій, тобто у встановленому законом порядку. Діючим законодавством не передбачено для здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України наявність договору оренди. Отже, при винесені оскаржуваної постанови відповідач вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 963314 від 19.10.2023 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП.
Щодо перебування ОСОБА_1 в приміщенні КП «Володимирське ТМО» представник позивача зазначив таке. 17 червня 2016 року між ОСОБА_1 та відділом майнових і земельних ресурсів виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста, а саме частини нежитлового приміщення, загальною площею 22,5 м.кв., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , з метою використання під аптечний пункт, яке належало до комунальної власності територіальної громади м. Володимира, і знаходиться на балансі Володимир-Волинського територіального медичного об'єднання. Відповідно до п.10.1 Договору оренди він вступив у силу одночасно з його підписанням і діяв до 17 травня 2019 року. Після 17 квітня 2019 року, відповідно до п.10.6 Договору оренди, оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста, а саме частини нежитлового приміщення, загальною площею 22,5 м.кв., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , з метою використання під аптечний пункт було продовжено ще на 35 місяців до 17 квітня 2022 року. Відповідно до п.5 Постанови КМУ «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 року № 634 , яка регулює особливості оренди державного і комунального майна у період воєнного стану, Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма, щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. Враховуючи, що балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди - 17 квітня 2022 року, не повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», то ОСОБА_1 на даний час законно та підставно займає орендоване приміщення, у зв'язку з чим позивач відмовляється звільнити дане приміщення.
Крім того зазначив, що в протоколі від 19.10.2023 серії ВАВ № 963314 про вчинення адміністративного правопорушення, зазначено про відсутність матеріальної шкоди, а інших доказів заподіяння шкоди в матеріалах справи немає.
На підставі наведеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 , після усунення недоліків, прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 02.01.2024 продовжено відповідачу строк подання відзиву на адміністративний позов ОСОБА_1 до 10 січня 2024 року.
09 січня 2024 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтував тим, що за три місяці до закінчення терміну дії Договору оренди, на виконання вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», 12 січня 2022 року балансоутримувачем нерухомого майна - Комунальним підприємством «Володимирське територіальне медичне об'єднання» Володимирської міської ради на адресу відповідача та позивача було надіслано листа, згідно якого балансоутримувач повідомив, що 17.04.2022 закінчується термін дії договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 22,5 м.кв., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , і в подальшому продовжуватися не буде, оскільки вказане приміщення необхідне медичному закладу для власних потреб - розміщення сфери медичних послуг. Виконавчим комітетом Володимирської міської ради як орендодавцем, зокрема Управлінням містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської ради листом від 14 січня 2022 року орендаря ФОП ОСОБА_1 до закінчення терміну дії договору було повідомлено про те, що враховуючи звернення балансоутримувача КП «Володимир-Волинське ТМО» Володимир-Волинської міської ради, термін дії договору продовжений не буде та повідомлено про необхідність звільнити займане приміщення та передати його за актом приймання-передачі. Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 93 від 24.03.2022 «Про використання об'єкта комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади», а саме пунктом 2 вирішено продовжити договір з підприємцем ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення площею 22,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , для розміщення аптечного пункту на період дії воєнного стану та три місяці з дня припинення воєнного стану. Однак, враховуючи повторне звернення генерального директора КП «Володимир-Волинське ТМО» Володимирської міської ради, пунктом 5 рішення від 26.05.2022 № 160 «Про використання об'єктів комунальної власності Володимир-Волинської міської територіальної громади» виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради вирішив вищезгаданий пункт 2 рішення вважати таким, що втратив чинність. Відтак, Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 17 червня 2016 року припинив свою дію 17 квітня 2022 року. Повторним листом від 03.10.2022 №206 Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради повідомило ОСОБА_1 про необхідність негайного звільнення приміщення площею 22,5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням терміну дії договору та відсутності підстав для подальшого там розміщення. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова від 22.11.2023 № 30 містить всі вимоги, що встановлює КУпАП: найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, підписане головуючим та секретарем комісії. Крім того зазначив, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Володимирської міської ради була компетентна розглядати дану справу, вина у вчиненні правопорушення позивачем ОСОБА_1 була доведена, законність та обґрунтованість складення протоколу перевірено, докази досліджено, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності дотримано, особу своєчасно повідомлено про місце та дату розгляду справи, посилання позивача на незаконність оскаржуваної постанови не підтверджене належними та допустимими доказами. Щодо заявленої представником позивача суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, відповідач вважає, що вказаний розмір є необґрунтованим та неспівмірним.
Позивач ОСОБА_1 , її представник Жук Ю.Б., а також представник відповідача в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу за їх відсутності.
Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Судом встановлені наступні обставини.
19 жовтня 2023 року старшим дільничним офіцером поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Олексюк М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ВАВ № 963314, у відношенні ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП.
Як слідує із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, 17 жовтня 2023 року, близько 15:00, було встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 самовільно, всупереч встановленому законом порядку, в період з 17.04.2023 по теперішній час здійснювала підприємницьку діяльність, а саме роздрібно реалізовувала лікарські засоби за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідних на це документів та дозволів (без договору оренди), однак своїми діями не завдала істотної шкоди, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.186 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.255 КУпАП, складено уповноваженою особою, в межах її компетенції.
22 листопада 2023 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Володимирської міської ради у складі: голови комісії Лошенюка І.П; секретаря комісії Юзефовича С.Б.; членів комісії Романюка В.М., Калити А.Л., Кузьмич А.П., Трофимука А.А. та Троць А.А. винесено постанову № 30, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 186 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85,00 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 всупереч встановленому законом порядку, в період з 17.04.2023 по теперішній час здійснювала підприємницьку діяльність, а саме роздрібно реалізовувала лікарські засоби за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідних на це документів та дозволів (без договору оренди).
Оскаржувана постанова, відповідно до ст. 218 КУпАП, винесена уповноваженою особою, в межах її компетенції, за участю позивача, яка на засіданні комісії вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнала. Постанова підписана головою комісії Лошенюком І.П. та секретарем комісії Юзефовичем С.Б., і в той же день вручена позивачу.
В значенні ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Системний аналіз норм КУпАП, свідчить, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, відповідач мав всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення та забезпечити особі можливість захисту.
Адміністративна відповідальність за ст. 186 КУпАП настає за самоуправство, тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у самовільному, всупереч встановленому законом порядку, здійсненні свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям. До того ж дійсним правом необхідно вважати право, яке особа набуває на підставі закону або іншого нормативно-правового акта, а гаданим - право, якого особа не має, але, добросовісно помиляючись, вважає таким, що в неї є. Оскільки Конституція України встановлює, що закріплені нею права і свободи людини і громадянина не є вичерпними, невід'ємною ознакою самоуправства є порушення законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, яке, однак, не завдало їм істотної шкоди. Поняття істотної шкоди є оціночним, а встановлення означеної шкоди повинно здійснюватися з урахуванням наслідків, які мали дії винної особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Суд відмічає, що норма статті 186 КУпАП носить бланкетний характер, а тому для встановлення ознак такого адміністративного правопорушення у складених документах обов'язково мають бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлені відповідні правила, що не дотрималася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суть правопорушення це докладний опис події вчиненого проступку необхідний для її правильної кваліфікації, тобто для визначення статті Особливої частини Кодексу або статті закону, що передбачає адміністративну відповідальність за подібні діяння.
Отже, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об'єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами.
Натомість постанова № 30 від 22.11.2023 не містить відомостей про те, яка саме норма законодавства діями ОСОБА_1 була порушена, крім того, постанова не містить відомостей про те, що вказані дії ОСОБА_1 завдали шкоди будь-якій особі.
При цьому слід зазначити, що складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП, є завдання не істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям.
Але, з оскаржуваної постанови від 22.11.2023 взагалі не вбачається, що діями ОСОБА_1 , була завдана будь-яка шкода. Зі змісту постанови видно, що потерпілі у справі також відсутні.
Таким чином, правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 не є конкретизованим, в ньому не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.186 КУпАП, що в свою чергу позбавляє права особи, що притягається до відповідальності на захист від конкретного правопорушення і є фактично порушенням права на захист.
Отже відповідачем не визначена об'єктивна сторона правопорушення, що є обов'язковою складовою складу правопорушення, передбаченого статтею 186 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як було зазначено вище в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, жодних належних та допустимих доказів відповідачем в підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення суду не надано, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача підлягає скасуванню, позов в цій частині - задоволенню.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаною статтею не передбачене право суду визнавати протиправними рішення суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позов ОСОБА_1 в цій частині слід залишити без задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З урахуванням викладеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради Волинської області підлягає стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,40 грн, який є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, приписами ч. 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Представником позивача у позовній заяві зазначено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 5000,00 грн. Докази судових витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Оскільки такі докази не були подані до закінчення розгляду справи, суд вважає необхідним встановити позивачу та її представнику строк у п'ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатила у зв'язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат слід призначити судове засідання, у відповідності до ч.4 ст.143 КАС України
Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 9, 79, 90, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Володимирської міської ради Волинської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Володимирської міської ради Волинської області № 30 від 22.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.186 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.186 КУпАП - закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Володимирської міської ради Волинської області (код ЄДРПОУ: 04051282, місцезнаходження: 44700, Волинська область, м. Володимир, вул.. Д.Галицького, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України позивачу ОСОБА_1 та її представнику Жуку Юрію Богдановичу слід подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатила у зв'язку з розглядом справи.
Згідно ч. 4 ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 25.01.2024 року на 16:30, про що повідомити учасників справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Головуючий А.М.Лутай