18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 337/2170/23
провадження № 61-18478ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Нікітіною Тетяною Генадіївною, на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 32 944,78 грн.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року позов задоволено.
Стягненоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення за період з 01 січня 2020 року до 31 березня 2023 року у розмірі 32 944,78 грн.
Вирішення питання розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року змінено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення за період з 01 січня 2020 року до 31 березня 2023 року у розмірі 15 683,18 грн, а також зменшенорозмір стягненого з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 1 073,60 грн до 511,03 грн.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Нікітіну Т. Г. направив поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову у цій справі є про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів, а тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
Малозначна справа є такою з урахуванням її властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі заявник не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції зазначає, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги роз'яснення Верховного Суду щодо цих правовідносин, чим допустив неоднакове застосування правової норми у аналогічних правовідносинах.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також, заявник зазначає, що справа має для його виняткове значення, оскільки дитина повинна отримувати належне матеріальне забезпечення кожного місяця.
Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, аналіз наведених заявником доводів не дає підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи, без наведення відповідних доказів на підтвердження даної обставини, не свідчать про наявність виняткового значення.
Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване заявником рішення суду ухвалено у малозначній справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Нікітіною Тетяною Генадіївною, на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська