11 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3599/23
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є. В. на постанову Верховного Суду від 11.01.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол", до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія "Сенат", про визнання правочину недійсним, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія "Сенат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" про визнання припиненим права оренди та зобов'язання вчинити дії, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол", до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія "Сенат", про визнання права володіння та користування нерухомим майном
1. 11.01.2024 більшістю голосів колегії суддів Верховного Суду було прийнято постанову, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія "Сенат" задоволено в повному обсязі; ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 916/3599/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" про забезпечення позову.
2. При прийнятті вказаного судового рішення я висловив окрему думку, суть якої полягає в такому.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія "Сенат" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Відповідачем, оформленого повідомленням про розірвання договору оренди.
4. Позивачем також подано до суду заяву про забезпечення позову з вимогою:
- заборонити Відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання Позивачу користуватися об'єктом оренди за договором оренди - частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між ТОВ "Сенат" та ТОВ "Рент Контрол", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 274, а саме: нежитловою будівлею торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79;
- заборонити суб'єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та припинення за ТОВ "Рент Контрол" права користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між ТОВ "Сенат" та ТОВ "Рент Контрол", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 274.
5. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на даний час існують ризики вчинення Відповідачем та/або іншою особою, якій Відповідач бажає передати орендоване Позивачем майно у користування, дій, спрямованих на перешкоджання Позивачу користуватися об'єктом оренди у відповідності до умов договору оренди.
За твердженнями Позивача, безпідставне та необґрунтоване припинення права користування ТОВ "Рент Контрол" орендованим майном до закінчення строку дії договору оренди призведе до припинення його господарської діяльності та, як наслідок, до неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за договорами із контрагентами, що, у свою чергу, може призвести до завдання Позивачу майнових збитків у вигляді накладення штрафних санкцій за порушення виконання вказаних зобов'язань.
6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 916/3599/23, заяву ТОВ "Рент Контрол" про забезпечення позову задоволено. Заборонено ТОВ "Сенат" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання ТОВ "Рент Контрол" користуватися об'єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між ТОВ "Сенат" та ТОВ "Рент Контрол", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 274, а саме: нежитловою будівлею торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79. Заборонено суб'єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та припинення за ТОВ "Рент Контрол" права користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між ТОВ "Сенат" та ТОВ "Рент Контрол", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 274.
7. Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на предмет та підстави позову заявлені у даній справі, дійшли висновку, що запропоновані Позивачем заходи забезпечення позову є цілком обґрунтованими та такими, що направлені на забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав, та можливість Позивача захистити своє право в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Додатково суд апеляційної інстанції вказав, що вжитті заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди та збитків Відповідачу як власнику переданого в оренду майна, не позбавлять його прав на володіння таким нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право реалізувати (передати в оренду) вказане майно третім особам.
8. Відповідач у касаційній скарзі просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
9. Зазнана скарга обґрунтована тим, що судами задоволено заяву Позивача про забезпечення позову без належного обґрунтування підстав застосування відповідного заходу забезпечення позову, без зазначення обставин, які свідчать про те, що невжиття застосованого заходу може ускладнити чи унеможливити ефективний захист нібито порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без жодного підтвердження Позивачем таких обставин належними й допустимими доказами.
На думку заявника, місцевий та апеляційний суди не навели жодних підстав для обрання відповідного виду забезпечення позову і належним чином не встановили такі обставини, як існування загрози ускладнення чи унеможливлений ефективного захисту нібито порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову; належним чином не встановили необхідність застосування заходів забезпечення позову в даній справі.
10. Вважаю, що у задоволенні касаційної скарги слід було відмовити з огляду на таке.
11. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
12. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
13. Тобто метою заходу забезпечення позову є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kubler v. Germany) заява № 32715/06).
14. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
15. Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
16. Положеннями частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
17. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
18. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
19. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
20. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
21. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
22. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що у разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
23. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
24. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору оренди.
25. На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивачем зазначено, що:
- 24.01.2020 між сторонами укладений договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. та зареєстрований в реєстрі за №274, та як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.08.2023№ 342886332, 24.01.2020 здійснено державну реєстрацію права користування (найму (оренди) на підставі вказаного договору оренди;
- 24.01.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщень нежитлової будівлі торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ";
- 25.05.2023 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" Відповідачем повторно спрямовано на адресу Позивача повідомлення від 25.05.2023 № P3-05/23 про одностороннє розірвання договору оренди на підставі пункту 7.3 договору оренди у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин та на підставі статті 782 Цивільного кодексу України у зв'язку із порушенням Позивачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 24.01.2022 по 23.01.2023;
- відповідач системно та недобросовісно порушує умови договору оренди, вимоги чинного законодавства України, а також діє всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладено у відповідних постановах, тим самим порушуючи права та законні інтереси Позивача як законного та добросовісного володільця об'єкта оренди;
- аргументи та доводи щодо одностороннього розірвання договору оренди є безпідставними та непідтвердженими жодними належними достатніми, допустимими та вірогідними доказами у справі;
- в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2518/22, зокрема, про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору оренди відповідно до повідомлення від 13.07.2022 № 1-П/07-22;
- реалізуючи власний намір усунути орендаря від користування об'єктом оренди, Відповідач вчинив правочин одностороннього розірвання договору оренди як передумову вчинення наступних протиправних реєстраційних дій та фактично миттєвого укладення договору оренди того ж нерухомого майна із третьої особою, що дає Позивачеві обґрунтовану підставу для висновку про цілком вірогідні аналогічні за своєю концепцією дії недобросовісного орендодавця;
- за наслідками розгляду справи господарський суд дійшов висновків про те, що одностороння відмова Відповідача від договору оренди суперечить приписам законодавства і підлягає визнанню недійсною, окрім того, судом визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію від 15.07.2022 № 64196662, скасовано державну реєстрацію припинення за Позивачем права користування (найму (оренди) нерухомим майном, поновлено за ТОВ "Рент Контрол" речове право користування (найму (оренди) нерухомим майном. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2518/22 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі № 916/2518/22 - без змін.
26. У зв'язку з наведеним Позивач просив суд заборонити Відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання Позивачу користуватися об'єктом оренди та заборонити суб'єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та припинення за ТОВ "Рент Контрол" права користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ".
Тобто заявлені заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмета спору за відповідним позовом.
27. Слід зазначити, що наявність у Відповідача правомочностей власника вищезазначеного майна вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим майном на користь третіх осіб.
28. Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення такого позову.
29. Водночас зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди Відповідачу чи іншим особам, адже не позбавляє його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися майном.
30. З огляду на викладене вжиті судом першої інстанції та підтримані апеляційним судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору та по суті спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей.
31. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що узгоджується з усталеною судовою практикою щодо питання застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру.
32. Заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, скаржником не зазначено, яким саме чином вжиття наведених заходів порушує його права або перешкоджає здійсненню господарської діяльності, як і не зазначено інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість Позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом.
33. З урахуванням наведеного вважаю, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій підлягали залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Суддя Є. В. Краснов