10 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/810/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про стягнення 34 806,44 грн заборгованості.
представники сторін не прибули.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення 34 806,44 грн заборгованості.
Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем не повернуто Центру в добровільному порядку виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 34 806,44 грн.
Позивач у судове засідання не прибув, однак від останнього надійшло клопотання №18.04.-03/48 від 10.01.2024 про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Разом з тим, 05.01.2024 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву №б/н (вх.№145) від 05.01.2024, згідно якого, Пенсійний фонд позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити. Вважає, що ОСОБА_1 , реалізовуючи своє право на оскарження в судовому порядку рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у визначенні йому пенсії, був зобов'язаний повідомити Черкаський міський центр зайнятості про наявність обставини, яка може вплинути на виплату допомоги по безробіттю, однак свідомо приховав даний факт. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і саме це Управління виконало рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №580/3624/22, призначило та виплачує ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за списком №2. Таким чином, на думку відповідача, сума виплаченого забезпечення за період перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного за період з 03.08.2022 до 26.11.2022 у розмірі 34 806,44 грн повинна бути стягнена з громадянина, якому вона виплачена та з Головного управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, а не з Головного управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника, за наявними матеріалами у справі.
З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.
Із наявних у матеріалах справи письмових доказів слідує, що 01.08.2022 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
З огляду на застосування принципу екстериторіальності ця заява була передана для розгляду по суті Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням останнього від 08.08.2022 №057150011633 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність підтвердженого стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
Поряд із цим, 03.08.2022 гр. ОСОБА_1 звернувся до Черкаського міського центру зайнятості по питанню сприяння у працевлаштуванні. Наказом Черкаського міського центру зайнятості №НТ220803 від 03.08.2022 громадянину ОСОБА_2 на підставі поданих заяв (копії яких знаходяться в матеріалах справи) було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю у відповідності до ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" та ч.1,3,4 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
В подальшому, вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, громадянин ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав. За наслідками розгляду цього спору, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 по справі №580/3624/22 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.08.2022 №057150011633 про відмову у призначенні пільгової пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2022 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Із пояснень наданих відповідачем у відзиві на позов слідує, що на виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянуло заяву громадянина ОСОБА_1 та прийняло рішення про призначення йому пільгової пенсії за віком з 27 .07.2022 року.
Як вбачається з акту №2300/9 від 05.01.2023, на підставі наказу Черкаської філії Черкаського ОЦЗ №7 від 05.01.2023, позивачем було проведено перевірку достовірності даних гр. ОСОБА_1 щодо призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2. За її наслідками перевіряючими констатовано, що згадане вище судове рішення громадянин ОСОБА_1 отримав 23.11.2022 та в силу статті 44 Закону України "Про зайнятість населення", протягом 3-ох робочих днів, був зобов'язаний повідомити свого кар'єрного радника про призначення пенсії за рішенням суду. Проте, відвідуючи Центр зайнятості 09.12.2022, 16.12.2022, 23.12.2022, 30.12.2022 останній про призначення пенсії не повідомив.
Як наслідок, посадовими особами контролюючого органу зроблено висновок про те, що з 03.08.2022 гр. ОСОБА_1 не мав права на призначення статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю. Оскільки, вказаний громадянин порушив п.2 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" в частині інформування кар'єрного радника про обставини, які є підставою для припинення реєстрації, частина допомоги по безробіттю, яка отримана ним за період з 27.11.2022 по 29.12.2022 підлягає поверненню.
Наказом Черкаського міського центру зайнятості №НТ230105 від 05.01.2023 було припинено реєстрацію як безробітного гр. ОСОБА_1 у зв'язку з призначенням йому пенсії за віком на пільгових умовах з 03.08.2022.
В той же час, за період перебування на обліку в статусі безробітного громадянину ОСОБА_1 з 03.08.2022 до 29.12.2022 було нараховано та виплачено допомоги по безробіттю на загальну суму 40877, 08 грн.
З огляду на це, Черкаським міським центром зайнятості 06.01.2023 було видано наказ №11 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю", п.1 якого гр. ОСОБА_1 було зобов'язано повернути кошти в сумі 6080,64 грн протягом 15 календарних днів з моменту отримання копії даного наказу. Зазначений розпорядчий документ був виконаний , незаконно отримані кошти в сумі 6080,64 грн були повернені громадянином 11.01.2023.
Враховуючи вище наведене позивач стверджує, що внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Тернопільській області завдало матеріальну шкоду (збитки) Черкаському міському центру зайнятості у розмірі отриманої допомоги по безробіттю за період з 03.08.2022 по 26.11.2022 в сумі 34806,44 грн.
З метою досудового врегулювання спору Центром зайнятості направлялась на адресу відповідача вимога №18.03-02/868 від 05.06.2023 про відшкодування коштів у сумі 34 806,44 грн протягом 15 календарних днів після отримання цього повідомлення.
Листом від 18.07.2023 ГУПФУ в Тернопільській області повідомило Черкаську філію Черкаського обласного центру зайнятості, що немає наміру відшкодовувати кошти, оскільки вважає, що ним пенсія гр. ОСОБА_1 не призначалась, а такий обов'язок згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду було покладено на ГУ ПФУ в Черкаській області. Оскільки відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, позивач звернувся до суду про їх стягнення примусово.
Дослідивши подані докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правовідносини, які виникають у сфері зайнятості населення врегульовано відповідним законодавством України у сфері загальнообов'язкового, державного страхування, зокрема, правові, фінансові та організаційні засади визначаються Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та іншими актами законодавства.
Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування (частина друга статті 43 Закону).
Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
При розгляді справи №580/3624/22 судом встановлено, що 01.08.2022 гр. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності рішенням від 08.08.2022 №057150011633 відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 через відсутність підтвердження пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
За наслідками розгляду цього спору, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2022, що у встановленому порядку набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано зазначене вище рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.08.2022 №057150011633.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії.
Таким чином, за умови своєчасного призначення пенсії ОСОБА_1 , останній належав би до категорії зайнятих осіб і підстав для виплати допомоги по безробіттю йому не було.
Відтак, причиною перебування даного громадянина на обліку безробітним та отримання ним допомоги по безробіттю слугувало протиправне не призначення йому ГУ ПФУ в Тернопільської області пенсії на пільгових умовах.
У відповідності до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини
Положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. При цьому, відповідальність за шкоду, завдану органом державної, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
При цьому суд, відзначає, що станом на 03 серпня 2022 року у Черкаського міського центру зайнятості не було підстав для відмови особі у статусі безробітного.
В свою чергу, положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог законодавця.
Однак, така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не здійснювалася б у разі своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії на пільгових умовах.
Наведене безумовно свідчить про наявність завданої позивачу шкоди і причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.
Сума завданої позивачу шкоди вимірюється сумою допомоги по безробіттю, отриманою гр. ОСОБА_1 у період з 03.08.2022 по 26.11.2022 року, у розмірі 34 806,44 грн за рахунок коштів Фонду.
Слід при цьому зазначити, що такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленій у постанові від 15.05.2018 у справі №920/471/17.
Таким чином, підставами для стягнення шкоди з Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області є:
- протиправна поведінка відповідача, яка полягає у незаконній відмові призначити пенсію гр. ОСОБА_1 ;
- наявність шкоди у розмірі витрат Фонду на виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 ;
- причинно-наслідковий зв'язок, який полягає у тому, що в силу приписів статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статуси пенсіонера та безробітного є взаємовиключними.
Щодо твердження відповідача про неправомірні дії з боку гр. ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З викладеного вбачається, що відповідальність застрахованої особи настає лише у випадку несвоєчасного подання нею інформації про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг або умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними, щодо неповідомлення про існування таких обставин.
Відповідач стверджує, що саме гр. ОСОБА_1 приховав обставини, які могли вплинути на виплату допомоги по безробіттю.
Однак, як вбачається з матеріалів справи на момент звернення гр. ОСОБА_1 03.08.2022 з заявою про надання статуту безробітного, він не отримував пенсію на пільгових умовах, тому підстави у Черкаського міського центру зайнятості для відмови у наданні відповідного статусу були відсутні.
Разом з тим, вказаний громадянин порушив п.2 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" в частині інформування кар'єрного радника про обставини, які є підставою для припинення реєстрації. Тому частина допомоги по безробіттю в сумі 6080,64 грн, яка отримана ним за період з 27.11.2022 по 29.12.2022 підлягає поверненню. При цьому суд зважає на те, що виконання наказу №11 від 06.01.2023 незаконно отримані гр. ОСОБА_1 кошти допомоги по безробіттю в сумі 6080,64 грн були повернені 11.01.2023.
Водночас, суд звертає увагу на те, що саме за позовом застрахованої особи дії відповідача щодо відмови в призначення пенсії на пільгових умовах були визнані неправомірними.
Окрім цього суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1 . Відтак, цей контролюючий орган не є суб'єктом відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, а тому відсутні як процесуальні підстави для його залучення співвідповідачем у даній справі так і фактичні.
Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, позов слід задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 20, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, ідент. код 14035769) на користь Черкаського обласного центру зайнятості (вул. Володимира Ложешнікова, 56, м. Черкаси, р/р UA818201720355409001700706382, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ 02771598) - шкоду в сумі 34 806 (тридцять чотири тисячі вісімсот шість) грн 44 коп. та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 19.01.2024.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко