08.01.2024м. СумиСправа № 920/1092/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1092/23
за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вул. Свіштовська, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, код за ЄДРПОУ 00152307),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЕЙ-С» (майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 94в, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41768906)
про стягнення 24781727,27 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Сухорук А.М. (адвокат, ордер серії АІ №;1379695 від 13.04.2023),
від відповідача: Цуканов В.В. (адвокат, довіреність від 04.01.2023 №б/н),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
19.09.2023 позивач через систему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 21634490,89 грн. (двадцять один мільйон шістсот тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто грн 89 коп.) боргу за договором поставки нафтопродуктів від 31.10.2019 №1271/2/2118, 950654,97 грн.(дев'ятсот п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн 97 коп.) інфляційного збільшення за 6 місяців, 328630,23 грн (триста двадцять вісім тисяч шістсот тридцять грн 23 коп.) 3 % річних за 6 місяців, 1867951,18 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна грн 18 коп.) пені, нарахованої відповідно до п. 5.2. договору поставки нафтопродуктів №1271/2/2118 від 31.10.2019 за 6 місяців, а також стягнути 297380,72 грн (двісті дев'яносто сім тисяч триста вісімдесят грн 72 коп.) судового збору.
21.09.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, відповідно до якого відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРЕЙ-С», зареєстрований як юридична особа за адресою: майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 94в, м. Суми, 40000.
Ухвалою від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1092/23 у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 13.11.2023; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
26.09.2023 позивач супровідним листом від 19.09.2023 №14/11-1439 надіслав паперовий варіант позовної заяви з доданими документами (вх №6088/23).
17.10.2023 через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №3982) у справі №920/1092/23, відповідно до якої просив судове засідання призначене на 13.11.2023, 10:30, провести за участі адвоката Сухорук Анни Миколаївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 18.10.2023 у справі №920/1092/23 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №3982 від 17.10.2023) у справі №920/1092/23; постановлено провести судове засідання у справі №920/1092/23, призначене на 13.11.2023, 10:30, за участю представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» - Сухорук Анни Миколаївни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
06.11.2023 представник відповідача подав заяву (вх №1121), за якою просив залучити адвоката Цуканова В.В. як представника відповідача у справі №920/1092/23, надавши доступ до електронної справи.
06.11.2023 зазначеного адвоката додано до комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» як представника ТОВ «БОРЕЙ-С», що є відповідачем у справі №920/1092/23, з подальшим наданням доступу до даної електронної справи.
У підготовчому судовому засіданні 13.11.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 22.11.2023, 12:30, в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
16.11.2023 через систему «Електронний суд» представник відповідача надіслав додаткові пояснення у справі (вх №1258), згідно з якими враховуючи відсутність документального підтвердження здійснення поставки нафтопродуктів відповідачу у порядку визначеному нормативно-правовими актами, а також неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і процентів річних представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У підготовчому судовому засіданні 22.11.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 08.01.2024, 14:30, в режимі відеоконференції.
06.12.2023 через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №4784) у справі №920/1092/23, відповідно до якої просив судове засідання призначене на 08.01.2024, 14:30, провести за участі адвоката Сухорук Анни Миколаївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 11.12.2023 у справі №920/1092/23 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №4784 від 06.12.2023) у справі №920/1092/23; постановлено провести судове засідання у справі №920/1092/23, призначене на 08.01.2024, 14:30, за участю представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» - Сухорук Анни Миколаївни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 08.01.2024 судом встановлено:
Представники позивача та відповідача у судове засідання прибули.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, водночас, заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій, у разі задоволення позовної заяви.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 08.01.2024 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
31.10.2019 між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРЕЙ-С» (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №1271/2/2118 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов'язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (Специфікаціях) до даного договору.
За пунктом 3.2. договору передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.
Згідно з п. 3.3. договору строк поставки: листопад 2019 року - грудень 2020 року.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (Специфікаціях) до даного договору.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.
Відповідно до п. 5.1. договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та встановлену чинним законодавством України.
Згідно з п. 5.2. договору у разі порушення строків здійснення платежів за цим договором, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Строк дії договору: з моменту підписання сторонами по 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п. 7.1. договору).
18.12.2020 позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду до договору, відповідно до пунктів 1-2 якої внесено зміни в розділ 3 «Умови передачі товару», виклавши пункт 3.3. в наступній редакції: « 3.3. Строк поставки: з моменту підписання Сторонами Договору по « 31» грудня 2021 р.» та внесено зміни в розділ 7 «Строк дії договору», виклавши пункт 7.1. в наступній редакції: «7.1. Строк дії Договору: з моменту підписання його Сторонами по « 31» грудня 2021 р., а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.»
Як зазначає позивач, протягом 2020-2021 років між сторонами в межах договору існували господарські відносини та проводилися розрахунки. Відповідач у вказаний період своєчасно та в повному обсязі оплачував вартість отриманих нафтопродуктів, що підтверджується платіжними інструкціями та актом звірки розрахунків за підписом уповноважених осіб ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 14856593,09 грн., які додані до позову.
01.04.2021 між позивачем та відповідачем підписана Специфікація на поставку товару на загальну вартість 12899876,40 грн та у кількості 504,690 тн (додаток №1/04 до договору).
30.04.2021 сторонами спору підписаний Акт №1/04 приймання-передачі нафтопродуктів, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв нафтопродукти у кількості 504,690 тн на загальну вартість 12899876,40 грн та виставлені рахунки на оплату.
Даний акт був оплачений частково відповідачем (згідно платіжних інструкцій, що додані до позову), заборгованість за даних актом склала 7067510,35 грн.
02.05.2021 між позивачем та відповідачем підписана Специфікація на поставку товару на загальну вартість 13218233,94 грн у кількості 520,813 тн (додаток №1/05 до договору).
31.05.2021 сторонами спору підписаний Акт №1/05 приймання-передачі нафтопродуктів, за яким продавець передав, а покупець прийняв нафтопродукти у кількості 520,813 тн загальною вартість 13218233,94 грн та виставлені відповідачу рахунки на оплату №90761783, №90761786, №90761787 від 31.05.2021.
01.06.2021 між позивачем та відповідачем підписана Специфікація на поставку товару на загальну вартість 1348746,60 грн у кількості 52,277 тн (додаток №1/06 до договору).
30.06.2021 між покупцем та продавцем підписаний Акт №1/06 приймання-передачі нафтопродуктів, згідно з яким якого ПАТ «Укртатнафта» передало, а ТОВ «БОРЕЙ-С» прийняло нафтопродукти у кількості 52,277 тн на загальну вартість 1348746,60 грн. та виставлені відповідачу рахунки на оплату №90773864, №90773867 від 30.06.2021
Відповідно до Специфікацій, що є додатками №1/04, №1/05, №1/06 до договору та актів приймання-передачі нафтопродуктів 1/04, №1/05, №1/06, що зазначені вище, позивач постави відповідачу нафтопродукти на загальну суму 27466856,94 грн.
Однак, ТОВ «БОРЕЙ-С» не здійснило повну оплату вартості отриманих нафтопродуктів.
Як зазначено позивачем, враховуючи часткову сплату відповідачем боргу за специфікацією, що є додатком №1/04 і за актом №1/04 до договору вартість неоплаченого товару за договором склала 21634490,89 грн (7067510,35 грн. заборгованість за актом №1/04 + 13218233,94 грн за актом №1/05 + 1348746,60 грн за актом №1/06).
07.04.2023 відповідно до поштового опису-вкладення в цінний лист, фіскального чеку №00565130047391 та накладної №3961017068556 від 07.04.2023 ПАТ «Укртатнафта», у зв'язку зі зміною поточного рахунку, супровідним листом від 04.04.2023 №38/10-716 повторно направило на адресу ТОВ «БОРЕЙ-С» рахунки-фактури №90748924 від 30.04.2021, №90761783 від 31.05.2021, №90761786 від 31.05.2021, №90761787 від 31.05.2021, №90773864 від 30.06.2021, №90773867 від 30.06.2021, в межах яких відповідачем не було здійснено оплату за отримані нафтопродукти.
26.04.2023 зазначений лист з доданими рахунками-фактури отримані особисто уповноваженим представником відповідача, про що свідчить роздруківка з офіційного вебсайту «Укрпошта» за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html трекінг №3961017068556, яка додана до позову.
У зв'язку з несплатою відповідачем 21634490,89 грн вартості поставлених нафтопродуктів за договором, позивач звернувся з даним позов.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт заборгованості за поставлені нафтопродукти за договором в сумі 21634490,89 грн, у зв'язку з чим вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені, інфляції та 3% річних суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі порушення строків здійснення платежів за цим договором, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Керуючись п. 5.2. договору та статтею 625 ЦК України, відповідно до розрахунку доданого до позову, позивачем нараховано відповідачу 950654,97 грн інфляційних збитків, 328630,23 грн 3% річних та 1867951,18 грн пені.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставлених нафтопродуктів за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 950654,97 грн інфляційних збитків, 328630,23 грн 3% річних та 1867951,18 грн пені.
Разом з тим, у судовому засіданні 08.01.2024 представник відповідача заявлене клопотання про зменшення штрафних санкцій, розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, а також те, що зменшення розміру неустойки (пені) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені на 50% - з 1867951,18 грн до 933975,59 грн, задовольнивши частково клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 21634490,89 грн основного боргу за поставлені нафтопродукти, 328630,23 грн 3% річних, 950654,97 грн інфляційних втрат і 933975,59 грн пені. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 297380,72 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжними інструкціями №84256 від 14.09.2023.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 297380,72 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЕЙ-С» (майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 94в, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41768906) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вул. Свіштовська, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, код за ЄДРПОУ 00152307) 21634490,89 грн. (двадцять один мільйон шістсот тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто грн 89 коп.) основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 31.10.2019 №1271/2/2118, 328630,23 грн (триста двадцять вісім тисяч шістсот тридцять грн 23 коп.) 3 % річних, 950654,97 грн.(дев'ятсот п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн 97 коп.) інфляційних нарахувань, 933975,59 грн (двісті дев'яносто сім тисяч триста вісімдесят грн 72 коп.) пені, а також 297380,72 грн (двісті дев'яносто сім тисяч триста вісімдесят грн 72 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2024.
Суддя В.Л. Котельницька