вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" січня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1266/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "західний Торгово-Промисловий Дім"
про стягнення заборгованості в сумі 281 198 грн. 40 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Яковчук Олена Дмитрівна (в залі суду);
Від відповідача: не з'явився.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
14 грудня 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "західний Торгово-Промисловий Дім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 281 198 грн. 40 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "західний Торгово-Промисловий Дім" відбулися договірні відносини з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Позивач зазначає, що останнім відповідно до Меморандуму від 31 травня 2023 року за результатами аудиту окремих бізнес процесів Акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця", виявлено, що відповідно до відправки № 39930425 Vcp замовник (відповідач) мав сплатити за перевезення вантажу у вагонах 2 460 507 грн. 00 коп., замість фактично сплачених 2 226 175 грн. 00 коп.
Зважаючи на вказане, позивач здійснив донарахування відповідачу тарифу за перевезення в розмірі 281 198 грн. 40 коп., які просить суд стягнути на його користь.
В судовому засіданні 17 січня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що у даній справі спір виник у зв'язку із перевезенням вантажу на підставі накладної № 39930425 від 25 серпня 2022 року. Таким чином, на переконання відповідача застосовуватись до даних правовідносин має договір про надання послуг з організації перевезення вантажів в редакції, яка діяла на дату складання даної накладної. Такою редакцією, згідно інформації розміщеної на веб-сайті http://uz-cargo.com/ є договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (редакцію оприлюднено 27 липня 2022 року, вводиться в дію з 01 серпня 2022 року) від 25 лютого 2020 року.
На переконання відповідача здійснене донарахування тарифу за здійснене перевезення є безпідставним, оскільки суперечить умовам договору перевезення в редакції від 27 лютого 2022 року.
Окрім того, відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 17 січня 2024 року не забезпечив.
Заяви та клопотання у справі.
29 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.
03 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/1266/23 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця" до відповідача Приватного акціонерного товариства "західний Торгово-Промисловий Дім" про стягнення заборгованості в сумі 281 198 грн. 40 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10 січня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1266/23 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця" до відповідача Приватного акціонерного товариства "західний Торгово-Промисловий Дім" про стягнення заборгованості в сумі 281 198 грн. 40 коп. призначено розгляд справи № 918/1266/23 до судового розгляду по суті на 17 січня 2024 року.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
12 березня 2020 року Приватне акціонерне товариство "західний Торгово-Промисловий Дім" (далі - замовник) приєдналося до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Факт укладення договору засвідчується наступними електронними документами: заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-32665494/2020-002, підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-32665494/2020- 002, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника/одержувача: 1771, як платника: 5672913.
Згідно з п. 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Пунктом 1.5 передбачено, що Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору, на Замовника покладений обов'язок сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Одним із обов'язків Замовника, визначених пунктом 2.1.14, є самостійно та регулярно ознайомлюватися з змінами до Договору, направленими Перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах Перевізника.
Згідно з пунктом 3.2 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається на підставі п.3.2.1 Договору.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку: При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами: В= Вван + В пор; Вван = Спл х Тван ; В пор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн / вагон; Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн / вагон; Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі; Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн і вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення. Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами: Тван = Тван/Vср, Тпор = Тван х Кпп/ Уср, де: Тван - тарифна відстань перевезення вантажу, км; Уср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення). У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1 -2 до Договору.
визначається в наступному порядку: При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами: В= Вван + В пор; Вван = Спл х Тван ; В пор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн / вагон; Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн / вагон; Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі; Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн і вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення. Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами: Тван = Тван/Vср, Тпор = Тван х Кпп/ Уср, де: Тван - тарифна відстань перевезення вантажу, км; Уср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення). У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1 -2 до Договору.Середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Уср), у період з 01 липня 2022 року по 30 вересень 2022 року для експортного вантажу становить 50 км/год.
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказ Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644. зареєстровані у міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084 у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом" (зазначається країна відправлення).
25 серпня 2022 року згідно відправки № 39930425 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ для ТИС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 Вантажовідправником/Відповідачем сплачені кошти в сумі 2 226 175 грн. 00 коп., без ПДВ.
Джерела права й акти їх застосування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини щодо перевезення вантажу залізничним транспортом, за наслідками якого позивач здійснив перевезення вантажу відповідача, а відповідач розрахувався із позивачем згідно перевізних документів.
Однак, як зазначає позивач згідно Меморандуму від 31 травня 2023 року за результатами аудиту окремих бізнес процесів виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" встановлено, що при стягненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки № 39930425 Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), застосовано показник 97 км/год. Внаслідок чого виявлено, що згідно відправки № 39930425 відправником необхідно було сплатити за перевезення вантажу у вагонах 2 460 507 грн. 00 коп. без ПДВ. Отже, відповідно до вимог п. 3.2.1 Договору та перевізного документу № 39930425 відповідачу належить сплатити заборгованість в сумі 281 198 грн. 40 коп.
26 липня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено лист за № ДН-3-03/925 щодо погашення заборгованості, що залишений без уваги. 16 серпня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія, яка залишена також без уваги.
Щодо зазначених тверджень позивача, слід зазначити наступне.
Згідно Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору перевезення в редакції від 27 липня 2022 року показник Vср визначається в залежності від типу рухомого складу, виду сполучення (експортне або внутрішнє чи імпортне) та виду відправки (вагонна/контейнерна чи маршрутний або контейнерний поїзд).
Згідно відомості вагонів, яка є додатком до накладної № 39930425 вбачається тип рухомого складу - ЗРВ, що згідно Таблиці 3 є Зерновози.
Далі, для визначення показника Vср необхідно з'ясувати вид сполучення, а саме Експортне сполучення чи Внутрішнє або імпортне сполучення.
Як вбачається із накладної № 39930425 перевезення здійснювалось сполученням від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська Одеської залізниці. Жодних даних про перевезення вантажу Перевізником за межі України накладна № 39930425 не містить. Таким чином, перевезення вантажу здійснено перевізником в межах України, тобто Внутрішнім сполученням.
Адже для визначення показника Vср згідно Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору перевезення в редакції від 27 липня 2022 року, має значення тільки вид сполучення. Характеристики вантажу на даний показник не впливають.
Відповідач підтверджує, що вантаж, який перевозився за накладною № 39930425 підлягав подальшому експорту водним транспортом. Проте, транспортування водним транспортом здійснювалось вже не позивачем, іншою особою та на замовлення не відповідача, а іншої особи. Тобто, транспортування на експорт Договором перевезення не регулювалось та відповідно до формування вартості перевезення за накладною № 39930425 жодного відношення не має.
Позивач посилається на пункт 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, згідно якої встановлено, що у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 «Найменування вантажу» - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом у ______" (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом з _____" (зазначається країна відправлення).
Проте, дана норма лише підтверджує внутрішнє сполучення за накладною № 39930425 та правильність її оформлення Замовником.
Слід зазначити, що формулювання "експорт" в накладній № 39930425 не визначають перевезення за цією накладною як експортне сполучення. Зокрема, в графі 20 формулювання "експорт" є характеристикою самого вантажу, оскільки назва графи "Найменування вантажу". А формулювання "Для вивезення водним транспортом у Швейцария" у графі 7 накладної № 39930425 зазначено на виконання п. 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644.
Отже, доводи позивача про необхідність застосування показника Vср, як для розрахунку вартості перевезення за накладною № 39930425, як експорт товару є безпідставними.
Також, слід наголосити на тій обставині, що позивачем внесені виправлення, в накладній № 39930425, згідно яких на відповідача покладається додатковий обов'язок щодо оплати наданих послуг, за які останній вже здійснив розрахунок.
Такі дії позивача, суперечить умовам Договору перевезення та чинному законодавству України, зокрема свободи договору та недопустимості в односторонньому порядку вносити зміни в ціну договору.
Адже ціна договору, є однією із істотних умов договору, яка визначається сторонами за домовленістю.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", за змістом статей 2, 8 якого умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Отже, накладна це є первинний бухгалтерський документ засвідчений сторонами договору, який підтверджує ту чи іншу операцію, а також фіксує ціну такої послуги або товару.
Із вказаного слідує, що внесення змін в односторонньому порядку до первинних бухгалтерських документів, зокрема накладної є неправомірним, так як внесення таких змін не може бути наслідком настання для іншої сторони додаткових фінансових зобов'язань.
Підсумовуючи вищевикладене, вбачається що позивачем безпідставно та неправомірно внесено зміни у первинні бухгалтерські документи, а відтак позов в частині стягнення з відповідача 281 198 грн. 40 коп. є безпідставним та недоведеним, а тому суд в його задоволенні відмовляє.
Щодо застосування строків позовної давності.
Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормою статті 257 ЦК України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч., ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Таким чином, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, а тому суд відмовляє в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 281 198 грн. 40 коп. заборгованості.
Порушені права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд зазначає, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді стягнення донарахованої суми сплати за перевезення вантажу.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє філія "Львівська залізниця" до відповідача Приватного акціонерного товариства "західний Торгово-Промисловий Дім" про стягнення заборгованості в сумі 281 198 грн. 40 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2024 року.
Суддя Войтюк В.Р.