65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4209/23
За позовом: Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, вул. Бериславське шосе, буд.1, код ЄДРПОУ - 00131771)
До відповідача: Фізичної особи - підприємця Вєтрова Віталія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Білинська І.І.
Представники сторін:
Від позивача: Довбня Д.В. - на підставі ордера серії ВТ №1034608 від 15.03.2023р.;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - АТ «Херсонська ТЕЦ»), звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Вєтрова Віталія Федоровича (далі - ФОП Вєтров В.Ф.) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 111 321 грн 22 коп.
Ухвалою суду від 02.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 19.10.2023р.
Ухвалою суду від 19.10.2023р. відкладено судове засідання на 13.11.2023р. Ухвалою суду від 13.11.2023р. відкладено судове засідання на 07.12.2023р.
Ухвалою суду від 08.12.2023р. призначено судове засідання на 21.12.2023р.Ухвалою суду від 23.12.2023р. відкладено розгляд справи на 16.01.2024р.
Позивач - АТ «Херсонська ТЕЦ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях, що надійшли до суду 09.11.2023р.
Відповідач - ФОП Вєтров В.Ф. про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за адресою реєстрації. Але, судова кореспонденція повернулася до суду не врученою із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі зазначеного, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті Господарського суду Одеської області публікувались повідомлення про призначення судових засідань у межах справи №916/4209/23.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене вище, а також місце реєстрації відповідача, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі зазначає, що 01.11.2020р. між АТ «Херсонська ТЕЦ» та ОСОБА_1 ( Споживач, власник приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 ) був укладений Договір №394 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є власником об'єкта, який є магазином, позивач вважає, що відповідач здійснює у цьому приміщенні господарську діяльність, отже є суб'єктом господарювання згідно ч.1 ст.128 Господарського кодексу України. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Вєтров Віталій Федорович зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Позивач зазначає, що виходячи з умов Договору №394 від 01.11.2020р. у ФОП Вєтрова В.Ф. виникли зобов'язання перед АТ «Херсонська ТЕЦ» щодо оплати за спожиту теплову енергію.
Зокрема, за інформацією позивача, за грудень 2021р. Споживачем було спожито теплової енергії 3,54 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 18 050 грн 68 коп.
За січень 2022р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 5 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 25 495 грн 32 коп. Але, у зв'язку із підвищенням вартості природного газу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 15 195 грн 22 коп., у зв'язку із чим вартість спожитої теплової енергії за січень 2022р. становила 40 690 грн 54 коп.
За лютий 2022р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 4,05 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 20 651 грн 21 коп. У зв'язку із підвищенням вартості природного газу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 12 308 грн 12 коп., у зв'язку із чим вартість спожитої теплової енергії за лютий 2022р. становила 32 959 грн 33 коп.
За березень 2022р. у приміщенні відповідача спожито 3,81 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 19 427 грн 43 коп. У зв'язку із підвищенням вартості природного газу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 7 926 грн 40 коп., у зв'язку із чим вартість спожитої теплової енергії за березень 2022р. становила 27 353 грн 83 коп.
За грудень 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 3,26 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 16 622 грн 95 коп.
За січень 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 4.22 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 21 518 грн 05 коп.
За лютий 2023р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 3,12 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 15 909 грн 08 коп.
За березень 2023р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 2,98 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 15 195 грн 22 коп.
За таких обставин, за розрахунком позивача, за період січень 2022р. - березень 2023р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито теплової енергії на загальну суму 188 299 грн 68 коп.
Як зазначає позивач, у січні 2022р. ФОП Вєтровим В.Ф. було сплачено 18 050 грн 68 коп., у лютому 2022р. - 40 690 грн 54 коп., у березні 2022р. - 10 000 грн, у травні 2022р. - 8 237 грн 24 коп., у зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 111 321 грн 22 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивач зауважив, що у період грудень 2021р. - січень 2022р. рахунки для оплати надавалися Споживачу нарочно, під підпис. У зв'язку із вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022р., з 01.03.2022р. м. Херсон опинилося в окупації і інформацію щодо оплати за спожиті послуги з теплопостачання розміщалися на веб-порталі АТ «Херсонська ТЕЦ» https:\\my.tec/ks/ua\login. Після деокупації м. Херсон поступово рахунки на оплату та акти виконаних робіт направлялися поштою.
У якості обгрунтування розрахунків за спожиту теплову енергію позивач зауважив, що розрахунки за послуги теплопостачання в будинках, які обладнані будинковими (комерційними) приладами обліку теплової енергії проводяться відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2019р. №830 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022), відповідно до абз6 п.14 яких відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлібудинку.
Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом від 22.11.2018р. №315, та приймається як частка (15%) від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення.
У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на положення ст.ст.526, 530, 632 Цивільного кодексу України, ст.193, 276 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання».
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ФОП Вєтрова Віталія Федоровича заборгованість у розмірі 111 321 грн 22 коп.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що 01.11.2020р. між АТ «Херсонська ТЕЦ» (Виконавець) та Вєтровим Віталієм Федоровичем ( Споживач) був укладений Договір №394 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п.1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/ на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі, відповідно до теплового навантаження, а Споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.
Відповідно до п.3 Договору послуга надається на об'єкт Споживача, за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169, з опалювальною площею приміщення Споживача -275,8 кв.м.
Згідно п.5 Договору будівля за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169, обладнана тепловим лічильником типу SKS-3, заводський номер 007862.
За умовами п.55 Договору цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020р.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, Договір вважається продовженим на черговий однорічний строк ( п.56 Договору).
Припинення дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишились невиконаними ( п.58 Договору).
Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами за Договором №394 від 01.11.2020р. повідомлень про припинення дії Договору, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що Договір №394 від 01.11.2020р. є чинним.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Подібний висновок був зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №757/45133/15-ц щодо норм ГПК в редакції до 15.12.2017р.
Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі №214/4137/17).
При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/5179/20).
Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №916/2437/17, від 03.02.2021р. у справі №902/655/19, від 01.06.2021р. у справі №910/15940/20, від 07.09.2021р. у справі №918/139/21).
Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.
Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.
Відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця Вєтрова Віталія Федоровича є 04.09.2007р.
Крім того, Вєтров Віталій Федорович на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2017р. є власником нежитлового приміщення магазину, площею 1044,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч.1 ст.67 Господарського кодексу України).
Враховуючи все зазначене, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку Вєтров В.Ф., укладаючи Договір №394 від 01.11.2020р. діяв як суб'єкт підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Із змісту ч.3 ст. 24, ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду
Згідно ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії також регулюються ст. 275-277 Господарського кодексу України, «Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії », затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. (із змінами та доповненнями), Законом України «Про теплопостачання».
Пунктом 6 Правил надання послуг з постачання теплової енергії встановлено, що Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача; за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).
Згідно п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами п. 22 Договору №394 розподіл обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює Виконавець.
У разі, коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює Споживач, він щомісяця з 25 по 30 число передає показання вузлів розподільного обліку теплової енергії Виконавцю (п. 23 Договору).
Відповідно до п.34 Договору Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.
Ціною ( вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього Договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору ( п.35 Договору).
Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплата послуги Виконавцю становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць ( п.36 Договору).
Споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця, не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу ( п.3.8 Договору).
Згідно п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором ( п.36 Правил).
Відповідно до п.п.5 п.45 Правил індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
За приписами абз.1 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно абз.5 вказаної статті тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до абз.13 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно ст.2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3215 установлено АТ «Херсонська ТЕЦ» тарифи на виробництво теплової енергії, що використовується, зокрема, для забезпечення послугами інших споживачів, у розмірі 1148 грн 80 коп. (без ПДВ).
Постановами НКРЕКП від 25.08.2021р. №1434, від 24.11.2021р. №2334 внесено зміни до постанови НКРЕКП від 24.12.2019р. №3215 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії АТ «Херсонська ТЕЦ».
Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.12.2021р. за №895 «Про встановлення тарифів акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів міста Херсона», з урахуванням постанови НКРЕКП від 24.11.2021р. №2334 вирішено встановити з 01.12.2021р. для АТ «Херсонська ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів м. Херсона на опалювальний період 2021-2022 років, зокрема, для інших споживачів у розмірі 4 249 грн 22 коп. /Гкал без ПДВ.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021р. №1209 внесено зміни до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198, у зв'язку із чим, відповідно до п.36 зазначених Правил теплопостачальна організація зобов'язується змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил."
Також, зазначеною постановою Кабінету міністрів України внесено зміни до п.48 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку із чим Виконавець зобов'язується змінити розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії відповідній категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил.
Зазначені Правила також доповнено п.59, відповідно до якого у разі щомісячної зміни для виконавця протягом опалювального періоду згідно із умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець змінює розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії для відповідної категорії споживачів.
Підставою для зміни розміру нарахувань за послугу з постачання теплової енергії є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного виконавцем у відповідному місяці опалювального періоду, є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифу на теплову енергію та відповідно тарифу на послугу з постачання теплової енергії, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів.
З матеріалів справи вбачається, що за грудень 2021р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито теплової енергії 3,54 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 18 050 грн 68 коп.
За січень 2022р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 5 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 25 495 грн 32 коп. Але, у зв'язку із підвищенням вартості природного газу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 15 195 грн 22 коп., у зв'язку із чим вартість спожитої теплової енергії за січень 2022р. становила 40 690 грн 54 коп.
За лютий 2022р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 4,05 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 20 651 грн 21 коп. У зв'язку із підвищенням вартості природного газу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 12 308 грн 12 коп., у зв'язку із чим вартість спожитої теплової енергії за лютий 2022р. становила 32 959 грн 33 коп.
За березень 2022р. у приміщенні відповідача спожито 3,81 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 19 427 грн 43 коп. У звязку із підвищенням вартості природного газу та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021р. проведено донарахування у розмірі 7 926 грн 40 коп., у зв'язку із чим вартість спожитої теплової енергії за березень 2022р. становила 27 353 грн 83 коп.
За грудень 2022р. відповідачем спожито теплової енергії 3,26 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 16 622 грн 95 коп.
За січень 2023р. відповідачем спожито теплової енергії 4.22 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 21 518 грн 05 коп.
За лютий 2023р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 3,12 Гкал, щоза тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 15 909 грн 08 коп.
За березень 2023р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито 2,98 Гкал, що за тарифом на теплову енергію 5 099 грн 06 коп. за 1 Гкал становить 15 195 грн 22 коп.
За таких обставин, за період січень 2022р. - березень 2023р. ФОП Вєтровим В.Ф. було спожито теплової енергії на загальну суму 188 299 грн 68 коп.
При цьому, суд враховує, що розрахунки за послуги теплопостачання в будинках, які обладнані будинковими (комерційними) приладами обліку теплової енергії проводяться відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2019р. №830 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022), відповідно до абз6 п.14 яких відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлібудинку.
Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом від 22.11.2018р. №315, та приймається як частка (15%) від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення.
Як зазначає позивач, у січні 2022р. ФОП Вєтровим В.Ф. було сплачено 18 050 грн 68 коп., у лютому 2022р. - 40 690 грн 54 коп., у березні 2022р. - 10 000 грн, у травні 2022р. - 8 237 грн 24 коп., у зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 111 321 грн 22 коп.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів ", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
За таких обставин, враховуючи у сукупності все викладене вище, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 111 321 грн 22 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Фізичної особи - підприємця Вєтрова Віталія Федоровича про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 111 321 грн 22 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вєтрова Віталія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, вул. Бериславське шосе, буд.1, код ЄДРПОУ - 00131771) заборгованість у розмірі 111 321 грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147 грн 20 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 19 січня 2024 р.
Суддя Н.В. Рога