18 січня 2024 року Справа № 915/746/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31319242)
електрона адреса: nikteplo@optima.com.ua
до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
електрона адреса: kancel@mkrada.gov.ua
про стягнення грошових коштів у сумі 36 937, 50 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" з позовною заявою, в якій просить суд:
- стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради основний борг за теплову енергію в сумі 27 813, 78 грн.
- стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради 7 338, 00 грн. - суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 1 785, 72 грн. - три відсотки річних.
Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2023 позовну заяву Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (вх. № 6116/23 від 15.05.2023) до відповідача Миколаївської міської ради про стягнення грошових коштів у сумі 36 937, 50 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.
Підставою позову позивачем зазначено, що в опалювальний період 2020-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 17/2.
На підставі Акту приймання-передавання нежитлового приміщення по договору оренди № 7675 від 13.05.2016 нежитлові приміщення загальною площею 159, 8 кв. м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 17/2 були передані від заступника начальника ГУНП в Миколаївській області Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради.
Позивач щомісячно інформував відповідача щодо нарахувань за послуги теплопостачання у вільному нежитловому приміщенні шляхом надсилання листів разом із рахунком - фактурою із зазначенням суми та періоду нарахувань та акти прийому-передачі теплової енергії.
Позивач зазначає, що відсутність письмово укладеного договору не звільняє споживачів від сплати наданих їм послуг.
Внаслідок невиконання боржником зобов'язання по сплаті послуг за постачання теплової енергії виникла заборгованість у спірній сумі, за прострочення оплати якої позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 та судовою практикою.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача, викладена у відзиві на позов.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 7497/23 від 09.06.2023) проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити.
В обґрунтування заперечень відповідач, посилаючись на приписи ст. 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначив про відсутність будь-яких договірних відносин між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та ММР за період опалювальних сезонів з 04.11.2020 по 12.04.2021 (період, за який вимагається оплата).
Позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: вул. Г.Петрової, 17/2 загальною площею 159,8 кв.м і взагалі не підтверджено наявності системи опалення.
Твердження позивача про те, що факт постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за вищезазначеною адресою підтверджується рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок і закінчення опалювального сезону є помилковим оскільки свідчать лише про розпорядження починати та закінчувати відповідні опалювальні періоди, а не відпуск теплової енергії до зазначеного приміщення.
В матеріалах доданих до позовної заяви не надано підтвердження факту відпуску теплової енергії до вказаних нежитлових приміщень, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем не надано актів прийому-передачі теплової енергії.
Посилаючись на ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» та п. 30 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, відповідач зазначив, що позивач не скористався правом обмеження або припинення теплопостачання в разі наявності заборгованості за теплову енергію.
12.06.2023 від відповідача на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника Миколаївської міської ради (вх. № 7526/23 від 12.06.2023).
2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 21/24 від 02.01.2024), яка відповідно до ст. 119 ГПК України прийнята судом до розгляду, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, зазначивши наступне:
- обов'язок сплатити вартість послуг з теплопостачання випливає з самого факту користування даною послугою;
- фактичним доказом надання послуги з теплопостачання на об'єкт споживача є наряди на підключення та відключення централізованого опалення з підписами представника ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", а також накази на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок або закінчення опалювального періоду;
- нежитлові приміщення, розташовані по вул. Г. Петрової, 17, м. Миколаїв, де система опалення є єдиною, а теплопостачання відбувалось в опалювальні періоди 2020-2021. В умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення. Враховуючи, що теплове обладнання вищезазначених нежитлових приміщень, власником яких є відповідач у зазначений період, підключено до системи централізованого опалення будинку він фактично є споживачем тепла у вищезазначеному будинку;
- посилаючись на ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", постанову КМУ № 630 від 21.07.2005 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", позивач зазначає, що відключення вказаних вище приміщень без повного технічного переоснащення системи теплопостачання будівлі призведе до порушення системи теплопостачання будівлі в цілому та є технічно неможливим.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до договору про припинення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 7675 від 13.05.2016 сторони Управління комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (орендар) домовились про припинення дії договору з моменту підписання акта приймання-передавання.
Відповідно до акту приймання-передавання нежитлового приміщення від 26.05.2020 до договору оренди № 7675 від 13.05.2016 Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (орендар) здав, а Управління комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) прийняв нежитлові приміщення, розташовані в Заводському районі м. Миколаєва по вулю Галини Петрової, 17/2 площею 159, 8 кв. м. Нежитлові приміщення розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку.
Таким чином, в опалювальний період 2020-2021, починаючи з 26.05.2020 приміщення було вільне, в оренду не передавалось. Доказів зворотного суду не подано.
Відповідно до статуту, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 32/22 від 21.12.2017 метою та предметом діяльності Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" є постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва.
Судом також встановлено наступне.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04.11.2020 № 1087 "Про початок опалювального періоду 2020-2021 років у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 06.11.2020. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано теплопостачальним підприємствам міста розрахунки вартості наданих послуг виконувати, виходячи з фактичних дат підключення житлових будинків до теплопостачання за даними теплогенеруючих або керуючих компаній.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 09.04.2021 № 249 "Про закінчення опалювального сезону 2020-2021" вирішено закінчити опалювальний сезон з 12.04.2021 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
В опалювальний період 2020-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 17/2, що підтверджується нарядом на підключення опалення № 122_А від 09.11.2020.
Факт постачання теплової енергії до приміщення по вул. Г. Петрової, 17/2 підтверджується наявними в матеріалах справи звітами за спожиту теплову енергію абонентом за вузлом обліку 301584.01, а також відомостями про споживання теплової енергії за опалювальний період 2020-2021.
Для проведення оплати за теплову енергію позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури, а саме:
- рахунок № 6322.22 від 30.11.2020 на загальну суму 2 537, 34 грн.;
- рахунок № 6322.22 від 29.12.2020 на загальну суму 6 578, 28 грн.;
- рахунок № 6322.22 від 26.01.2021 на загальну суму 6 064, 36 грн;
- рахунок № 6322.22 від 28.02.2021 на загальну суму 6 643, 12 грн.;
- рахунок № 6322.22 від 31.03.2021 на загальну суму 4 442, 63 грн.;
- рахунок № 6322.22 від 19.04.2021 на загальну суму 1 548, 05 грн.
Всього 27 813, 78 грн.
Крім того, щомісячно складались та направлялись акти прийому-передачі теплової енергії.
Рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за листопад та грудень 2020, січень-квітень 2021 направлялись відповідачу супровідними листами № 3726/25 від 28.12.2020, № 116/25 від 18.01.2021, № 433/25 від 15.02.2021, № 935/25 від 25.03.2021, № 1375/25 від 26.04.2021.
Крім того, позивачем листом № 935/25 від 25.03.2021 направлялись відповідачу примірники додатків для підписання до договору № 6322.00 від 20.01.2020 на постачання теплової енергії для опалення вільних нежитлових приміщень, які належить територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, зокрема, за адресою вул. Г. Петрової, 17/2.
Доказів укладення між сторонами договору суду не подано.
Виходячи з вищевикладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2020-2021 станом на 01.05.2023 становить 27 813, 78 грн.
Позивач зазначає, що вказане приміщення підключене до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подавалась в опалювальний період 2020-2021. В умовах єдиної системи опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення. Враховуючи, що теплове обладнання вищезазначених нежитлових приміщень, власником яких є відповідач, підключено до системи централізованого опалення будинку, він фактично є споживачем теплової енергії в опалювальні періоди. Підтвердженням чого є відомості споживання теплової енергії абонентом по вузлу обліку 301584.01.
Нарахування відповідачу сум оплати за спожиту теплову енергію здійснювалось за тарифами, зазначеними у наказах ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію.
Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1, 3 с. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 02.04.2020) індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції від 16.10.2020) у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до п.п. 9 п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (в редакції від 26.12.2019) споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до п. 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 30 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 (в редакції від 26.12.2019) "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Відповідно до абз. 1 п. 18 постанови КМУ № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Таким чином, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою:, м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 17/2, яке належить відповідачу на праві власності.
В опалювальний сезон 2020-2021 позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 27 813, 78 грн., що підтверджується звітами за спожиту теплову енергію абонентом за вузлом обліку 301584.01, відомостями про споживання теплової енергії за опалювальний період 2020-2021, а також виставленими постачальником рахунками-фактурами.
Відповідачем оплату не проведено.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 27 813, 78 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 27 813, 78 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
2.2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 1 785, 72 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов'язаннями листопад-грудень 2020, січень-квітень 2021. Загальний період нарахування з 11.01.2021 по 30.04.2023.
Перевіривши розрахунок суми 3 % річних, судом встановлено, що нарахування в цій частині є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи .
Отже, вимога в частині стягнення 3 % річних в сумі 1 785, 72 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу 7 338, 00 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов'язань за зобов'язаннями листопад-грудень 2020, січень-квітень 2021. Загальний період нарахування січень 2021 - березень 2023.
Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 7 338, 00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення коштів в сумі 36 937, 50 грн., тобто вимогу майнового характеру, судовий збір з якої становить 2 684, 00 грн.
Позивачем під час звернення до суду із позовом сплачено судовий збір в сумі 4 540, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 16.06.2021 на суму 2 270, 00 грн. та платіжним дорученням № 62 від 16.06.2021 на суму 2 270, 00 грн.
Отже, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в розмірі 1 856, 00 грн. підлягає поверненню за клопотанням позивача з Державного бюджету України за ухвалою суду.
Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).
За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Таким чином, стягнення за наказом повинно здійснюватись з відповідного виконавчого органу - в спірному випадку виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 04056612) на користь позивача Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31319242) на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123:
- 27 813, 78 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот тринадцять грн. 78 коп.) - основного боргу за теплопостачання;
- 7 338, 00 грн. (сім тисяч триста тридцять вісім грн. 00 коп.) - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції;
- 1 785, 72 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять грн. 72 коп.) - три відсотки річних.
- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.01.2024
Суддя Олейняш Е. М.