вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5996/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Дніпровського державного аграрно-економічного університету, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 151 329,46 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 113 706,30 грн., що складають суму заборгованості за спожитий природній газ за період з 01.09.2022 по 30.09.2022, 28 192,93 грн. - пені, 2 551,39 грн. - річних та 6 878,84 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляції грошових коштів та річних за несвоєчасні розрахунки, посилаючись на те, що прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлений природний газ відбулось з вини позивача з огляду на таке.
Відповідно до вимог Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Держаної казначейської служби України" фінансові зобов?язання бюджетних організацій повинні пройти реєстрацію в органах Державного казначейства України не пізніше 7 робочих днів з дати їх виникнення і, лише за умови дотримання цього правила, казначейство здійснює оплату. Реєстрація та оплата зобов?язань по поставці природного газу в органах Державного казначейства України здійснюється на підставі таких первинних документів як договір, акт приймання-передачі природного газу та рахунок-фактура.
Так, Дніпровський державний аграрно-економічний університет зазначає про те, що його підприємство є державним навчальним закладом, який фінансується за рахунок державного бюджету, у зв'язку з чим для здійснення оплати зобов?язань адміністрація університету запропонувала ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» укласти угоду, якою слід обґрунтувати проведення розрахунків за постачання та транспортування газу з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, проте, позивач угоду підписати відмовився, посилаючись на свій статус постачальника «останньої надії».
З огляду на викладене, відповідач вказує на те, що його підприємство було позбавлено можливості зареєструвати в органах Державного казначейства та отримати фінансування на оплату своїх зобов'язань перед позивачем.
Таким чином, на думку відповідача, причиною неможливості проведення оплати спожитого газу стало те, що позивачем не надано університету договору на поставку газу у вересні 2022, у зв'язку з чим Дніпровський державний аграрно-економічний університет просить суд звільнити його підприємство від відповідальності (стягнення санкцій) за прострочення виконання зобов'язання в порядку частини 3 статті 219 Господарського кодексу України. Відповідне клопотання про звільнення від відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій (річних, пені та інфляції грошових коштів) міститься в додатках до відзиву на позовну заяву.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з визначеною позивачем вартістю спожитого природного газу, у зв'язку з тим, що за даними Міністерства фінансів України тариф на газ для населяння з 01.09.2022 по 30.09.2022 по Дніпропетровській області складав 8,4600 грн. за м.куб.
Зважаючи на те, що споживачем з EIC-кодом 56 XS00000DPIR008 є Дніпровський державний аграрно-економічний університет з точкою комерційного обліку за адресою студентського гуртожитку по вул. Набережна Перемоги, 44, з газоспоживчим обладнанням у вигляді побутових газових плит, на думку відповідача, його заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 складає 8 993,23 грн. (1,06303 тис.куб.м (об'єм спожитого газу) Х 8,4600 грн. = 8 993,23 грн.).
21.12.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що саме відповідач мав ініціювати отримання письмового підписаного примірника спірного договору шляхом направлення на адресу позивача відповідного звернення.
З огляду на те, що позивачем відповідного звернення від відповідача отримано не було, спірний договір в письмовій формі сторонами не укладався.
Разом з цим, позивач у відповіді на відзив вказує про те, що відповідач не є побутовим споживачем в розумінні пункту 21 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу".
Крім того, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначає про те, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували майновий стан його підприємства (наявність/відсутність коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо), у зв'язку з чим, на думку позивача, у суду відсутня можливість об'єктивно розглянути клопотання відповідача про звільнення його підприємства від відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій (річних, пені та інфляції грошових коштів).
Разом з цим, позивач наголошує на тому, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
До того ж, на думку позивача, річні та інфляція грошових коштів не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з чим у господарського суду відсутні правові підстави для їх зменшення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 відкрито провадження у справі № 904/5996/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач у даній справі) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (далі - постанова КМУ № 1102).
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 1102 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року Акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Дніпровський державний аграрно-економічний університет (далі - споживач, відповідач у даній справі) є бюджетною установою (у значенні Бюджетного кодексу України).
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.09.2022, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Включення Дніпровського державного аграрно-економічного університету до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 06.09.2023 № ТОВВИХ-23-12346 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00000DPIR008;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Оператора ГРМ (Форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00000DPIR008.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що його підприємством з 01.09.2022 по 30.09.2022 поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 113 706,30 грн. (з урахуванням вартості транспортування).
Для оплати вартості поставленого природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" сформовано рахунок на оплату № 26100, який було надіслано позивачем відповідачеві засобами поштового зв'язку (а.с. 60-64).
Вартість поставленого природного газу за вересень 2022 відповідачем оплачена не була, у зв'язку з чим ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до відповідача з вимогою № 119/4.3-6623-2023 від 08.03.2023 про сплату заборгованості в сумі 113 706,30 грн., яка залишилась без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника "останньої надії" в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії";
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач, як продавець і покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, зокрема, в період з 01.09.2022 по 30.09.2022 саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу Дніпровському державному аграрно-економічному університету як постачальник "останньої надії" (а.с. 24).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
З огляду на викладене, договір постачання природного газу між Дніпровським державним аграрно-економічним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії", є укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Відповідно до підпункту 4.2 розділу IV договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Таким чином, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 809, в редакції постанови КМУ № 1102.
Відповідно до пункту 4.1. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Відповідно до умов Договору ціна опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Так, позивач з 01.09.2022 по 30.09.2022 поставив відповідачеві природний газ в об'ємі 1,06303 тис.куб.м. на загальну суму 113 706,30 грн. (з урахуванням вартості транспортування), що підтверджується інформацією Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00000DPIR008 (а.с. 38-39).
Відповідно до пункту 4.3. договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
На виконання пункту 4.3. договору ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направлено відповідачеві відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу № 26100 на суму 113 706,30 грн. (а.с. 60-64).
Згідно з пунктом 4.4 договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ в сумі 113 706,30 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач заявив до стягнення з відповідача річні у розмірі 2 551,39 грн. за загальний період прострочення з 01.11.2022 по 31.07.2023 та інфляцію грошових коштів у розмірі 6 878,84 грн. за загальний період прострочення з листопада 2022 по червень 2023.
Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено вірно, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
У пункті 4.5. договору сторони передбачили, що в разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 01.11.2022 по 30.04.2023 в сумі 28 192,93 грн.
Розрахунок пені позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума пені підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про звільнення його підприємства від відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій (річних, пені та інфляції грошових коштів) на підставі частини 3 статті 219 Господарського кодексу України, яке обґрунтовано невиконанням позивачем обов'язку щодо оформлення належним чином договірних і платіжних документів, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Так, як вже було зазначено вище, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до постачальника для отримання підписаного примірника договору постачання природного газу матеріали справи не містять.
Окрім того, слід зазначити про те, що зобов'язання з оформлення актів приймання-передачі газу покладено на споживача відповідно до положень пункту 5.2. спірного договору.
Таким чином, у зобов'язаннях з поставки природного газу між сторонами у даній справі позивач не вчиняв неправомірних дій (бездіяльності), які б давали підстави для звільнення відповідача від відповідальності.
До того ж, господарський суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, про те, що відповідач не є побутовим споживачем в розумінні пункту 21 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", у зв'язку з чим до нього застосовується тариф на поставку природного газу постачальником "останньої надії" (з урахуванням його транспортування) для непобутових споживачів, опублікований/оприлюднений на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає таке.
Як вже було зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву фактично визнав заборгованість за спожитий природний газ в сумі 8 993,23 грн.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відзив на позовну заяву підписано керівником Дніпровського державного аграрно-економічного університету - Кобець Анатолієм Степановичем.
З огляду на викладене, господарським судом приймається часткове визнання позову відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що відповідачем зазначено про часткове визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору за визнану відповідачем частину позовних вимог у розмірі 159,51 грн. Інша частина сплаченої суми судового збору - 2 524,49 грн. покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 2, 3, 20, 46, 73-79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Дніпровського державного аграрно-економічного університету (49000, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 25; код ЄДРПОУ 00493675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 113 706,30 грн. - основного боргу, 28 192,93 грн. - пені, 2 551,39 грн. - річних, 6 878,84 грн. - інфляції грошових коштів, 2 524,49 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, становить - 153 853,95 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 159,51 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень 51 коп.), перерахований відповідно до платіжної інструкції № 0000000060 від 08.11.2023 на суму 2 684,00 грн., та яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 19.01.2024.
Суддя І.Ф. Мельниченко