Справа № 489/7192/23
Провадження № 3/489/149/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
19 січня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №416526 від 26.10.2023 ОСОБА_1 інкримінується, що 26.10.2023 о 12.30 год. в м. Миколаєві по вул. 1-а Лінія, 36, він, керуючи транспортним засобом "OPEL ZAFIRA", н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог пунктів 2.3"б", 13.3 ПДР України, під час об'їзду транспортного засобу "AUDI А6" н.з. НОМЕР_3 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому порушенні не визнав та пояснив, що дійсно 26.10.2023, керуючи автомобілем "OPEL ZAFIRA" н.з. НОМЕР_2 , рухався по вул.1-а Лінія м. Миколаєва, зі сторони Херсонського шосе в напрямку просп. Миру, зі швидкістю близько 30 км/год. ближче до правого краю проїзної частини, за своїм напрямком руху, на відстані близько 5 см від нього, оскільки його смуга руху була вільною від інших транспортних засобів. В той час із-за припаркованих біля лівого, за його напрямком руху, краю проїзної частині дороги, на його смугу руху виїхав зустрічний автомобіль марки «AUDI» під керуванням ОСОБА_2 , який став об'їжджати припарковані транспортні засоби та рухався по проїзній частині дороги таким чином, що своїм лівим боком знаходився на його смузі руху, незважаючи на те, що ділянка дороги на вказаному відрізку не мала розділювальної смуги. Оскільки виїзд автомобіля «AUDI» на його смугу руху відбувся раптово та неочікувано для нього, ОСОБА_1 не зміг жодним чином зреагувати на це, а також що він рухався якомога ближче до правого краю проїзної частини за напрямком свого руху й тому не міг скерувати автомобіль ще правіше до краю проїзної частини, тому через недотримання ОСОБА_2 безпечного інтервалу відбулося контактування вказаних автомобілів, дзеркалами заднього виду. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Вказав, що під час первинного контактування транспортних засобів автомобіль «AUDI» знаходився на відстані 1,8 м до правого (за напрямком руху ОСОБА_1 ) та лівого (за напрямком руху ОСОБА_2 ) краю проїзної частини, що підтверджується даними схеми місця ДТП про розташування на проїзній частині осипу повторювача поворотника автомобіля «AUDI». Після первинного контактування автомобіль «AUDI» продовжив рух, зміщуючись вправо за його напрямком руху після об'їзду припаркованих автомобілів та через деяких час зупинився.
Захисник Гезаляна О.А. просив закрити провадження у справі через відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, оскільки саме водій іншого автомобіля не дотримався безпечного інтервалу, здійснивши виїзд на смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час об'їзду припаркованих в тому місці інших автомобілів. Також зазначив, що викладена у протоколі фабула інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «OPEL» здійснював не об'їзд, а зустрічний роз'їзд з автомобілем «AUDI», який також рухався.
Захисник потерпілого, адвокат Притикін І.І., вважав можливим здійснювати розгляд протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності його підзахисного, потерпілого ОСОБА_2 , оскільки останній обізнаний про розгляд вказаної справи, уклав з ним договір про надання правової допомоги, тому він зможе представити його інтереси в суді під час розгляду даної справи. Також зазначив, що обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виклав у своїх письмових поясненнях під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, тому просив суд взяти їх до уваги при розгляді справи. При цьому захисник Білого В.В. зазначив про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки на даній ділянці дороги відсутня лінія дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, тому при зміщенні автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , який виконував маневр об'їзду інших транспортних засобів, вліво (за його напрямком руху), водій ОСОБА_1 повинен був також зміститися правіше (за своїм напрямком руху) до краю проїзної частини, щоб дати можливість безпечно та безперешкодно здійснити зустрічний роз'їзд вказаних транспортних засобів. Крім того, вважав показання ОСОБА_1 неспроможними в частині того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виїхав на його смугу руху за 5 м до зіткнення, що технічно неможливо.
З письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що 26.10.2023 біля 13.00 год. він, керуючи транспортним засобом "AUDI А6" д.н.з. НОМЕР_3 , рухався з проспекту Миру по вул. 1-а Лінія в напрямку Херсонського шосе м. Миколаєва. За напрямком його руху були припарковані автомобілі, а ліворуч - дорога була вільна, тому він змістився ліворуч, вважаючи, що є безпечний інтервал між транспортними засобами. В цей час з вул. 11-а Лінія на вул. 1-а Лінія виїхав автомобіль "OPEL". В момент об'їзду припаркованих авто, він визначив що ширина остаточного розміру проїзної частини є достатньою для безпечного роз'їзду зі зустрічним автомобілем, проте водій автомобіля "OPEL", рухаючись йому назустріч, під час зближення не дав можливості безпечно роз'їхатись і закінчити маневр, оскільки не прийняв праворуч, хоча ділянка дороги йому це дозволяла, внаслідок чого відбулося зіткнення. Вважає винним водія автомобіля "OPEL", так як останній не прийняв праворуч та допустив контактування з автомобілем ОСОБА_2 , при цьому роздільної смуги чи будь-яких інших забороняючих знаків щодо зміщення праворуч чи ліворуч дана ділянка дороги немає. Зазначив, що осип поворотника дзеркала в місці контактування транспортних засобів в схемі місця ДТП, позначена на схемі під п. 9, не відповідає дійсності, та осип фрагментів дзеркала, позначена на схемі під п. 8, відповідає фактичним обставинам.
Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення; схему місця ДТП від 26.10.2023; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із змісту ст. 245 КУпАП слідує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вирішуючи питання про притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідно зазначити, що диспозиція даної статті за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто, нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативних актів, зокрема, до Правил дорожнього руху України.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_3 інкримінується порушення вимог пунктів 2.3.б та 13.3 Правил дорожнього руху України.
Згідно з п. 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 13.3 ПДР України, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення суті порушення в частині зазначення конкретних діянь ОСОБА_1 , що підпадають під порушення вимог п. 2.3.б ПДР України, оскільки даний протокол містить лише посилання на порушення особою вказаного пункту Правил дорожнього руху України, при цьому не описуючи, яким саме чином особа порушила вимоги зазначеного пункту, в чому це конкретно виражалося та мало наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, судді не надано будь-яких доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою або відволікався від керування транспортним засобом у дорозі, оскільки саме такий вичерпний перелік діянь передбачений п. 2.3.б ПДР України. натомість останній в судовому засідання надав детальні, логічні та послідовні пояснення з приводу обставин керування транспортним засобом та настання дорожньо-транспортної пригоди, винним у скоєнні якої він вважає іншого учасника дорожнього руху ОСОБА_2 .
Також при розгляді справи з аналізу досліджених доказів (пояснень водіїв-учасників ДТП, схеми місця ДТП) встановлено, що ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин рухався по своїй смузі руху, якомога ближче до правого краю проїзної частини, що потерпілою стороною жодним чином не спростовано жодними належними та допустимими доказами, жодним чином не змінюючи напрямок свого руху в бік зустрічного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , який, навпаки, при виникненні перешкоди для свого руху у виді припаркованих на його смузі руху транспортних засобів, став виконувати маневр об'їзду останніх, змістивши свій автомобіль ліворуч (за напрямком свого руху), вважаючи, що ширини проїзної частини буде достатньо для зустрічного роз'їзду керованого ним автомобіля «AUDI» із зустрічним автомобілем «OPEL».
Крім того, виходячи із зафіксованих на схемі місця ДТП слідів осипу повторювача поворотника автомобіля «AUDI» (п. 9 на схемі), які, на переконання судді, вказують на місце первинного контактування транспортних засобів, оскільки осип вказаної деталі автомобіля відбувся саме під час контактування, відстань від лівого краю автомобіля «AUDI» в момент його зустрічного роз'їзду з автомобілем «OPEL» до лівого краю проїзної частини (за напрямком його руху) становила 1,8 м.
Вказане, у свою чергу, підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що в момент зустрічного роз'їзду з автомобілем «AUDI» він рухався якомога правіше до свого правого краю проїзної частини, не маючи змоги взяти правіше, оскільки, згідно з даними щодо технічних характеристик автомобіля "OPEL ZAFIRA", розміщених у відкритому доступі в інтернет-мережі на різних сайтах (зокрема Who By Car.com) мінімальна ширина вказаного автомобіля становить 1,8 м, тобто виходячи із своїх технічних характеристик автомобіль "OPEL ZAFIRA" під керуванням ОСОБА_1 рухався біля самого правого краю проїзної частини, та саме автомобіль під керуванням ОСОБА_2 змістився в його сторону під час об'їзду припаркованих на його смузі руху транспортних засобів.
При цьому суддя не погоджується з твердженням потерпілої сторони, що місце первинного контактування транспортних засобів слід розцінювати, виходячи зі слідів осипу дзеркала автомобіля «AUDI», позначених на схемі місця ДТП під п. 8, оскільки вказані сліди осипу виникли після продовження подальшого руху автомобіля «AUDI» під керуванням ОСОБА_2 після первинного контактування з автомобілем «OPEL», та його зміщенні праворуч після завершення об'їзду припаркованих автомобілів.
Вказане, у свою чергу, вказує на те, що в даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_1 не вбачалося невідповідностей вимогам п. 13.3 ПДР, оскільки він рухався якомога правіше від правого краю проїзної частини та не міг уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем AUDI».
Крім того, згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Натомість санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення стягнення, зокрема у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що, у свою чергу, вказує на те, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення підпадає під визначення поняття «кримінальне обвинувачення».
Відповідно до статей 254, 256 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, в якому в обов'язковому порядку зазначаються відомості про таку особу, дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, з метою забезпечення права особи знати суть пред'явленого обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього.
Виходячи із положень зазначених норм права, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є єдиною підставою для висунутого обвинувачення.
Відповідно до вимог пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Натомість викладена у протоколі суть правопорушення містить невідповідності фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди, зокрема протоколом ОСОБА_1 інкримінується недотримання бокового інтервалу під час об'їзду транспортного засобу "AUDI А6".
Натомість з пояснень обох водіїв та їхніх захисників, схеми місця ДТП однозначно встановлено, що в момент зіткнення автомобіль "AUDI А6" під керуванням ОСОБА_2 здійснював рух, тобто фактично відбувався зустрічний роз'їзд транспортних засобів.
Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що складений відносно особи протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого правопорушення, у зв'язку з тим, що містить суперечності щодо обставин вчиненого особою правопорушення, що вказує на недоведеність винуватості такої особи в інкримінованому їй правопорушенні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, а також через те, що протокол про адміністративне правопорушення має недоліки викладення суті інкримінованого особі правопорушення, які не дають змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 247, 252, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 124 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Суддя М.В. Гриненко