Справа № 489/263/24
Номер провадження 2-о/489/48/24
Іменем України
19 січня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
заявника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник), заінтересована особа - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису
встановив
В січні 2024 року представник заявника звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є братом та сестрою і проживають в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири є ОСОБА_1 . Заінтересована особа не має зареєстрованого місця проживання у даній квартирі. ОСОБА_3 своїми діями систематично завдає ОСОБА_1 моральних страждань, зокрема, ображає нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, здійснюючи вище зазначені дії у стані алкогольного сп'яніння. Представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 є постраждалою особою в розумінні ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і потребує видачі обмежувального припису стосовно кривдника ОСОБА_3 . Представник заявника просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на 6-ти місячний строк, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити наближатися на відстань ближче, ніж 100 метрів до місця проживання ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ); заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявник та його представник заяву підтримали, просили задовольнити.
Заінтересована особа заперечував проти задоволення заяви.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.01.2023, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О.В., зареєстрованого в реєстрі за №17, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_4 , 1936 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії відповіді з ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 03.02.2023 відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а також проведено бесіду профілактичного характеру щодо недопущення подібного в подальшому.
Згідно з копією постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.03.2023 у справі №489/693/23 (провадження №3/489/559/23) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. в дохід держави. Крім того, направлено ОСОБА_3 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (м. Миколаїв, вул. М. Морська, 19, каб. 1) для проходження корекційної програми для осіб, які вчинили домашнє насильство відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Також, стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 536,80 грн. в дохід держави.
З копії термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №024309 від 10.12.2023 вбачається, що стосовно кривдника ОСОБА_3 застосовувалися заходи термінового заборонного припису: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 19 год. 20 хв. 10.12.2023 та діяв до 19 год. 20 хв. 20.12.2023.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст. 350-2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
В ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких -колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч.2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч.4ст. 26 Закону України «Про запобігання та про тидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно з п. 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № № 756/3859/19 від 05.09.2019 зазначено, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (частина восьма статті 26 цього Закону), так і в межах КПК України (частина десята статті 26 цього Закону). Обмежувальний припис, передбачений КПК України є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, завдання якого відповідно до статті 2 КПК України є значно ширшими, а кінцева мета - не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання відповідальності винної особи. Тобто в межах кримінального провадження обмежувальний припис визначений лише як супутній інструмент захисту права - кінцевим завданням судового процесу, в межах якого він може бути застосований, є покарання винної особи. Метою ж реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 531/352/22 від 22.02.2023).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/3693/22 від 09.03.2023 зазначено, що Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Верховний Суд зауважує, що вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Суд враховує, що ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, до нього застосовувалося адміністративне стягнення у вигляді штрафу, ОСОБА_3 направлявся до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради для проходження корекційної програми для осіб, які вчинили домашнє насильство відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.03.2023 у справі №489/693/23, провадження №3/489/559/23), а також відносно ОСОБА_3 раніше було винесено терміновий заборонний припис, але останній продовжує вчиняти домашнє насильство психологічного характеру відносно заявника. Психологічне насильство з боку ОСОБА_3 проявляється в погрозах фізичною розправою, вираженні нецензурною лайкою. ОСОБА_3 доказів на підтвердження іншого до суду не надав.
Суд вважає, що існує високий рівень вірогідності повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо заявника, і такі ризики є реальними.
ОСОБА_1 , як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки ігнорування ОСОБА_3 застосованих працівниками поліції до нього заходів впливу, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо заявника, дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне застосування ОСОБА_3 до заявника психологічного насильства.
На підставі вище викладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, тому необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), поклавши на останнього на строк шість місяців такі обов'язки: заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань менше, ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263-265, 350-2 ЦПК України, суд
вирішив
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), громадянина України, поклавши на нього на строк шість місяців такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань менше, ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Відділення поліції №2 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області для взяття особи на профілактичний облік та Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Інформація про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 19.01.2024.
Суддя В. В. Кокорєв