Справа № 953/1983/23
Провадження № 1-кп/638/806/24
19 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю: секретаря судового засідання прокурора обвинуваченого захисника -ОСОБА_1 , -ОСОБА_2 , -ОСОБА_3 , -ОСОБА_4 , -ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003091 від 03 жовтня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Донецької області, Волноваського району, с. Володимирівка, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003091 від 03 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2023 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави до 05 лютого 2024 року.
19 січня 2023 року прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у громадянина України ОСОБА_4 , який перебував на території тимчасово окупованого м. Ізюм Харківської області, за місцем свого фактичного проживання, приблизно у середині червня 2022 року, виник злочинний умисел, направлений на зайняття посади у незаконно створеному правоохоронному органі - поліції (Изюмское ОП № 2) в «Управлении внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области», на території окупованого м. Ізюм Харківської області.
03 липня 2022 року з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , разом із своїм товаришем - ОСОБА_6 , прибув до будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходився вказаний незаконний правоохоронний орган (Изюмское ОП № 2). В подальшому, начальник чергової частини вказаного відділу поліції - ОСОБА_7 провела ОСОБА_4 до кабінету російського військового з позивним « ОСОБА_8 », який здійснював розподіл людей на посади. Після співбесіди з ОСОБА_4 , військовий РФ з позивним « ОСОБА_8 » розподілив ОСОБА_4 у відділ дільничних інспекторів. Далі ОСОБА_4 був скерований до начальника дільничних інспекторів - ОСОБА_9 , який повідомив ОСОБА_4 , що з 04 липня 2022 року необхідно виходити на роботу.
05 липня 2022 «Приказом УВД ВГА в Харьковской области № 1-ЛС; г Купянск; О назначении на должность», який підписаний начальником «УВД ВГА Харьковской области» - « ОСОБА_10 », ОСОБА_4 було призначено на посаду: «Исполняющий обязаности инспектора ДПС отдела государственной инспекции безопасности дорожного движения Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области».
09 серпня 2022 року ОСОБА_4 отримав посвідчення працівника незаконно створеного правоохоронного органу поліції, про що поставив підпис у «Журнале № 18 учёта удостоверений сотрудников УВД ВГА Харьковской области».
У період з 04 липня 2022 року по 10 вересня 2022 року ОСОБА_4 виконував свої службові обов'язки, перебуваючи на посаді «Исполняющий обязаности инспектора ДПС отдела государственной инспекции безопасности дорожного движения Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области».
04 жовтня 2022 року ОСОБА_4 затриманий слідчим СВ УСБУ в Харківській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець Донецької області, Волноваського району, с. Володимирівка, з вищою освітою, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор просив суд продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, проте просив не визначати розмір застави, посилаючись на ч.4 ст. 183 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав та просив задовольнити.
ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили суд визначити розмір застави.
Захисник посилався на міцність соціальних зав'язків обвинуваченого.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.
Згідно із п.1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який після цього продовжувався.
Обираючи на стадії досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на утриманні нікого не має, неодружений, доказів офіційного працевлаштування до суду не надано, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідностей не має.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для застосування запобіжного заходу.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Суд вважає доведеним прокурором факт існування ризику незаконного впливу на свідків, зважаючи на наступне.
КПК України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК України ).
Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Зважаючи на те, що справа перебуває на стадії судового розгляду, проте свідки не допитані, вказаний ризик продовжує існувати та жодним чином не зменшився.
Обвинуваченим не доведена наявність міцних соціальних зв'язків. Зважаючи на те, що обвинувачений неодружений, дітей на утриманні не має, не довів факт офіційного працевлаштування, суд дійшов висновку про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, відсутність міцних соціальних зв'язків та не доведення наявності офіційного джерела доходу, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до п. 5 ч.1, п.6 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою. Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри); тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у особливо тяжкому кримінальному правопорушенні за ч. 7 ст. 111-1 КК України, дані про особу обвинуваченого, недоведеність офіційного джерела доходів та відсутність міцних соціальних зв'язків, вважає, що застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , на строк до 01 вересня 2023 року.
Також, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадження підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-5, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за вчинення якого передбачене покарання від 12 до 15 років позбавлення волі.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину під час дії воєнного стану, зважаючи на що дії останнього несли підвищений ступінь суспільної небезпеки, оскільки були здійснені в умовах тяжких обставин, в яких опинилося суспільство.
Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням вищевикладеного, в даному кримінальному провадженні наявний суспільних інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що дає право суду застосувати запобіжний захід, визначений ч. 6 ст. 176 КПК України без внесення застави.
Згідно ст. 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_4 , що згідно рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України,-
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003091 від 03 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 18 березня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1