Справа № 930/149/24
Пров. № 2/930/262/24
про залишення позовної заяви без руху
17.01.2024 року м. Немирів
Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Немирівської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан Валентина Іванівна, про визнання права власності на спадкове майно-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в Немирівський районний суд Вінницької області з позовом до Немирівської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан Валентина Іванівна, про визнання права власності на спадкове майно.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленному цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.
Відповідно до п.20 вищевказаної Постанови справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК Спадкування за законом здійснюється почергово.
За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.
Відповідно до чч.1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 1261 - 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачі є племінниками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тобто в силу положень ст. 1265 ЦК України входять до п'ятої черги спадкування.
Однак, доказів відсутності спадкоємців попередніх черг до суду не надано.
Окрім того, позивачі посилаються на те, що житловий будинок на який вони просять визнати за ними право власності належав голові колгоспоного двору (матері померлого дядьта позивачів) ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, доказів того, що голова колгоспного двору ОСОБА_4 померла до суду не надано, як і не надано доказів, що лише ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .
Разом із тим, у позовній заяві позивачами не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме не вказано в якій формі має бути визнано право власності на спадкове майно (спадкування за законом чи заповітом), в якій частці позивачі просять визнати за ними право власності на спадкове майно, до того ж не вказано склад спадкового майна (житловий будинок, його кімнати та господарські будівлі) а також за ким зареєстровано право власності на спадкове майно.
Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Звертаючись до суду, позивачі способом захисту своїх прав обрали саме визнання права власності на нерухоме майно, при цьому нормами ЦПК України прямо визначено, що це майновий позов.
Таким чином, при досліджені позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачами не надано належних доказів вартості спірного майна (звіту про оцінку майна), відповідно до яких має бути визначена ціна позову та у пропорційному співвідношенні судовий збір.
Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивачам в порядку усунення недоліків позову також слід зазначити ціну позову, виходячи із дійсної ринкової вартості майна на час звернення до суду з даним позовом, надати докази (квитанцію) про сплату судового збору на загальну суму, що буде відповідати заздалегідь встановленій оцінці майна, право на яке вони просять визнати.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зазначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
З наведених підстав вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Немирівської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан Валентина Іванівна, про визнання права власності на спадкове майно, залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачам, що у разі неусунення недоліків позовна заява вважатиметься не поданою та повертається позивачам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.М. Алєксєєнко