Справа № 192/2196/23
Провадження № 1-в/192/1/24
Ухвала
Іменем України
11 січня 2024 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
представника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання,
засудженого 10 листопада 2020 року вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць,
початок строку відбування покарання: 22.07.2020,
кінець строку відбування покарання: 22.08.2024,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, просить застосувати до нього умовно-дострокове звільнення згідно зі ст. 81 КК України про умовно-дострокового звільнення та надати йому захисника.
У судовому засіданні клопотання у частині призначення йому захисника не підтримав, тому судом зазначене клопотання було залишене без розгляду.
Клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання обґрунтовував тим, що своє виправлення довів, не допускав порушень, весь час працює, закінчив ПТУ, отримав спеціальність «газоелектрозварник», має три заохочення, до закінчення строку відбування покарання залишилось пів року, він змінив своє життя та сам змінився, хоче додому.
Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» просив прийняти рішення на розсуд суду.
Прокурор проти задоволення заяви заперечував, вважає, що засуджений став на шлях виправлення, однак своє виправлення не довів.
Суд, заслухавши засудженого, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 на теперішній час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)». Початок строку відбування покарання: 22.07.2020, кінець строку відбування покарання: 22.08.2024.
Раніше був судимий:
02.10.2002 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки;
19.10.2004 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
05.10.2009 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки;
17.10.2012 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;
15.11.2012 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;
06.03.2017 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;
28.05.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України строком на 2 роки.
10 листопада 2020 року Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_3 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначив йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, суд частково приєднав невідбуте покарання за вироком від 28.05.2020 Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, яким ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, та остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та 1 місяць.
На час звернення до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув більше 2/3 строку покарання.
Суд зазначає, що за правилами, встановленими п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом зокрема за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Так, відповідно до характеристики, наданої засудженому ОСОБА_3 . Державною установою «Солонянська виправна колонія (№ 21)» у листопаді 2023 року, в установах виконання покарань за останньою судимістю він знаходиться з 23 липня 2020 року.
За період перебування у Криворізькому слідчому ізоляторі стягнень та заохочень не мав.
У Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» знаходиться з 28 січня 2021 року, працевлаштований на дільниці виготовлення товарів народного вжитку установи. До праці ставиться задовільно.
За час відбування покарання характеризується задовільно, має три заохочення, стягнень не має. У взаємовідносинах з іншими засудженими ОСОБА_3 не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно, утримує у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд, дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці, реалізував програми диференційованого виховного впливу «Освіта» та «Професія», закінчив навчання в СНЦ № 21 при установі, підтримує зв'язки з рідними шляхом посилок та передач, збитків не має, на профілактичному обліку не перебуває (а.с. 8).
У липні 2022 року ОСОБА_3 закінчив Солонянський навчальний центрі № 21 і здобув професію (підвищив кваліфікацію за професією) «Електрогазозварник» (а.с. 24).
Разом з тим, засуджений не завжди приділяє увагу дбайливому ставленню до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться задовільно. Засуджений не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участь у роботі самодіяльних організацій.
24.12.2021 комісією виправної установи відмовлено засудженому у застосуванні зміни умов тримання відповідно до ст.ст. 100, 101 КВК України, як особі, що не стає на шлях виправлення.
26.08.2022 комісією виправної установи відмовлено засудженому у застосуванні заміни не відбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ст. 82 КК України як особі, що не стала на шлях виправлення.
14.04.2023 комісією виправної установи відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України як особі, що не довела своє виправлення.
За час відбування покарання до засудженого було застосовано три заохочення у виді подяки (23.01.2023, 11.04.2023, 19.10.2023), (а.с. 9).
Згідно з висновками щодо ступеня виправлення засудженого, складеними у квітні 2023 року (а.о.с. 88 - 91) та у грудні 2023 року (а.с. 38 - 41), він своє виправлення не довів.
Допитаний як свідок ОСОБА_6 повідомив, що він є начальником відділення СПС № 14 Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)», за змістом його показань, при складенні висновку враховується інформація з особової справи засудженого, накази про заохочення та стягнення, поведінка засудженого. Щодо засудженого ОСОБА_3 , то вважає, що позитивна динаміка є, однак останній ще не довів свого виправлення.
Суд враховує посилання засудженого на те, що він працевлаштований, що протягом відбування покарання навчався та отримав спеціальність «електрогазозварник», що бере участь у програмах диференційованого виховного впливу, має заохочення та до нього не застосовувались стягнення.
Однак, суд звертає увагу, що, як зазначалось вище, за змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване у разі, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Проте, згідно з витягом із щоденника індивідуальної роботи із засудженим додержання ним правил поведінки, встановлених КВК та ПВР колонії, дотримання правил трудового розпорядку, дотримання вимог безпеки праці за ІІІ квартал 2022 року оцінено як «задовільно», за IV квартал 2022 року - «добре», за І, ІІ квартали 2023 року - «задовільно», ІІІ та IV квартали 2023 року - «добре» (за шкалою оцінювання: «незадовільно», «задовільно», «добре»).
Характеризується засуджений виправною установою задовільно (а не добре), не завжди приділяє увагу дбайливому ставленню до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться задовільно, має лише три заохочення, які були до нього застосовані у 2023 року, хоча покарання відбуває з 2020 року.
Суд звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Суд також зазначає, що позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак за вказаних обставин суд не може зробити висновок, що такі зміни є сталі та незворотні та що засуджений виправився.
Суд зазначає, що саме по собі відбуття 2/3 строку покарання засудженим, без врахування його поведінки та ставлення до праці за весь період відбування покарання, не є достатніми підставами для умовно-дострокового звільнення засудженого.
Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені докази, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а тому у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовляє.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1