15.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/8409/23
Провадження № 2/205/1294/24
15 січня 2024 рік м. Дніпро
Ленінський районний суду м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Бородавки А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №205/8409/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 23 667 дол. США, з яких: 21 650,00 дол. США в якості повернення основного боргу та 2 017,00 дол. США в якості сплати відсотків за користування позикою.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що 18.01.2023 року що він уклав з відповідачем письмовий договір позики грошей, на виконання якого в той же день, позикодавець передав готівкою у власність позичальника ОСОБА_2 гроші в сумі 21 000,00 дол. США на строк до 30.06.2023 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повністю повернути суму позики 5-ма рівними частинами в розмірі 4200,00 дол. США щомісячно впродовж з лютого до червня 2023 року включно. Після отримання грошей, ОСОБА_2 написав розписку. В зв'язку з тим, що в березні 2023 року ОСОБА_2 не повернув частину боргу у вказаній сумі, 31.03.2023 року за обоюдною згодою він з ОСОБА_2 уклали угоду про реструктуризацію повернення боргу на два роки. Згідно якої, останній зобов'язався в строк до 28.02.2025 року повернути борг за договором позики в сумі 21 650 дол. США рівними частинами в сумі 820,50 дол. США (в лютому 2025 - 1137,50 дол. США). Крім того, цією угодою ОСОБА_2 зобов'язався в строк до 28.02.2025 року сплатити проценти за користування позикою в розмірі 10% річних в загальній сумі 4 667,00 дол. США рівними частинами в сумі 179,50 дол. США щомісяця. Вказані умови реструктуризації повернення боргу відповідач ОСОБА_2 не виконав, повернувши тільки 2 650,00 дол. США, при цьому останній платіж мав місце в травні 2023 року, а впродовж червня, липня та серпня 2023 року ОСОБА_2 ніяких грошей не повертав.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2023 по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зареєстровану через систему «Елетронний суд» 15.01.2024, також 01.11.2023 року надсилав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись вимогами ст. ст. 200, 206 ЦПК України, враховуючи, що відповідач повністю визнав позов і визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем у справі та вважає за можливе ухвалити рішення у справі за результатами підготовчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 18.01.2023 між позивачем та відповідачем укладено Договір позики, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача у борг 21 000,00 дол. США, які позичальник зобов'язався сплачувати щомісячно грошові кошти частками у розмірі 4 200,00 дол. США. Остаточний розрахунок повернення позики 30.06.2023 року.
Додатково, ОСОБА_2 підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошової позики у розмірі 21 000,00 дол. США готівкою і в повному обсязі розпискою від 18.01.2023 року.
Додатковою розпискою від 31.03.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що він зобов'язується виплачувати борг у розмірі 21 650,00 дол. США+ 10% річних у доларах США ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З графіками виплат ознайомлений. Графік виплат наступний:
-борг, за період з січня 2023 по січень 2025 рік складає 21 650,00 дол. США, тобто по 820,5 дол. США кожного місяця. За лютий 2025 рік - 1 137,50 дол. США.
-по сплаті процентів, з січня 2023 по лютий 2025 рік, в розмірі 10% річних в загальній сумі 4 667,00 дол. США (рівними частинами по 179,50 дол. США щомісяця).
Згідно розрахунку, який міститься в обґрунтуванні позову, борг за договором позики в загальній сумі складає 23 667,00 дол. США, в тому числі 21 650,00 дол. США в якості повернення основного боргу та 2 017,00 дол. США (4 667,00 дол. США за мінусом 2 650,00 дол. США) в якості сплати відсотків за користування позикою.
Станом на день розгляду вказаної справи вказана сума заборгованості ОСОБА_2 не повернута в повному обсязі, що не заперечується останнім, а зазначено ним, що борг за Договором позики перед ОСОБА_1 складає в загальній сумі 23 667,00 дол. США, в тому числі 21 650,00 дол. США в якості повернення основного боргу та 4 667,00 дол. США в якості відсотків за користування позикою. За весь час він сплатив ОСОБА_1 2650,00 дол. США.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем узятих на себе боргових зобов'язань.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на досліджені судом докази, наявні у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у належній формі укладено договір позики від 18.01.2023, проте відповідач ОСОБА_2 порушив свої зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів, вчинена сторонами письмова форма договору позики та розписки не лише є доказом факту укладення договорів, а й факту передачі грошової суми позичальнику.
Своїм підписом відповідач засвідчив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає його внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем не спростовано твердження позивача про невиконання грошового зобов'язання у визначені сторонами строки.
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання повернути кошти у строк, визначений договором позики, а саме до 30.06.2023, не виконав, права позивача підлягають захисту, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договорами позики в розмірі 19 000,00 дол. США (21 650,00 - 2 650,00).
Щодо процентів, обумовлених в Додатковій розписці від 31.03.2023 року, суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку процентів, період нарахованих процентів зазначений січень 2023 - лютий 2025 рік, загальний розмір 4 667,00 грн., що дорівнює сплаті по 179,50 дол. США щомісячно.
Позивач з позовом про стягнення боргу за договором позики звернувся до суду в серпні 2023 року, у зв'язку з чим, відсотки які нараховані ОСОБА_1 по розписці на майбутній період (до лютого 2025 року) стягненню не підлягають.
Враховуючи викладене, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19 000,00 дол. США (21 650 - 2 650), щодо нарахованих та обумовлених відсотків суму за період січень 2023 - серпень 2023 у розмірі 1 436,00 дол. США (4667-3231).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 736,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-83, 95, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18.01.2023 року, суму боргу у загальному розмірі 21 000,00 дол. США, яка складається: з основного боргу -19 000,00 дол. США та нарахованих відсотків за період січень 2023 - серпень 2023 - 1 436,00 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 736 три тисячі сімсот тридцять шість) грн.. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.О. Бізяєва