г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3410/23
Номер провадження 3/213/38/24
15 січня 2024 року місто Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Мазуренко В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Полкупатрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи не повідомив, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.122-2 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №278331 від 04.08.2023 року, 04.08.2023 року, 00год. 56хв., в Дніпропетровській області, в місті Кривий Ріг, Інгулецький район, біля буд.14 по вул. Обручева, водій ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу ГАЗ 3110, держаний номерний знак НОМЕР_1 , яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного, і увімкнення спеціального звукового сигналу. Зафіксовано на відеореєстратор БК 475603, 475600, 475323. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.4, 8.9б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, вказав, що не керував транспортним засобом, він перебував поряд з автомобілем.
Судом досліджені матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №278331, рапорт інспектора, відповідь командира полку щодо надання відео скоєння правопорушення ОСОБА_1 .
Диспозиція частини 1 ст.122-2 КУпАП, передбачає відповідальність водіїв за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно ст.252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Справа призначалась до розгляду декілька разів; особа, що складала протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась; вину ОСОБА_1 не визнав; відеодокази скоєння ОСОБА_1 правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП до протоколу додані не були. Судом витребувались відеозаписи з патрульної поліції, але надані не були, - вказано що не збереглись. Тобто, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП, суду надано не було.
Вищевказане дає суду підстави дійти висновку про недоведеність вини особи, щодо якої складено протокол.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.
Крім того, згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З огляду на вищевикладене, провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП підлягає закриттю з підстав, передбачених п1 ч.1ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 247 п. 1, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: В.В. Мазуренко