Справа № 193/377/17
1-кп/212/38/24
19 січня 2024 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретаря судового засідання - ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривий Ріг кримінальне провадження №12017040580000018 від 14.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заявила клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з мотивів викладених у ньому, просила його задовольнити. Зазначає, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, про що свідчать його поведінка, а саме ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2022 року вищезазначене кримінальне провадження зупинено у зв'язку з мобілізацією в Збройні Сили України у військову частину НОМЕР_1 з 13.08.2022. Проте, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 346 від 23.12.2022 встановлено що обвинувачений ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину, прослуживши в лавах ЗСУ 4 місяці і 10 днів. Факт того, що ОСОБА_7 сам виявив бажання захищати країну є хибним, так як його поведінка свідчить про ухилення нести покарання за скоєний злочин. В свою чергу факт самовільного залишення служби понад рік свідчить про те, що особа схильна переховуватися від органів дізнання та суду та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчать ті факти, що відносно ОСОБА_7 в 2023 році було складено три протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до яких був три рази притягнутий до адміністративної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник, адвокат ОСОБА_6 , кожен окремо проти клопотання прокурора заперечували, посилались на те, що обвинувачений не ухилявся від явки до суду, також просили врахувати міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у зв'язку із чим просили обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме нічний домашній арешт.
Вислухавши думку сторін, колегія суддів доходить наступного висновку.
В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 , знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , спільно із ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , увечері 13 січня 2017 року, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпивали спиртні напої.
Через деякий час, після спільного розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почалась сварка: під час якої ОСОБА_7 , знаходячись у кухні в будинку на території вказаного домоволодіння у стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на умисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , взяв до правої руки кухонний ніж, який лежав на столі та спричинив останньому 1 удар в шию зліва зверху спереду, спричинивши колото-різане поранення шиї, після чого ОСОБА_8 , впав на підлогу (на спину) та помер на місці.
Згідно висновку експерта № 15 від 11 лютого 2017 року, під час судово медичного дослідження трупа ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено що смерть настала від гострого недокрів'я, ушкодження лівої легені, проникаюче колото - різане поранення шиї, напад з використанням гострого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження. Крім того у останнього виявлено тілесні ушкодження: колото - різане поранення лівої бічної поверхні шиї, яке починається шкіряною раною на лівій бічній поверхні шиї, у нижній її третині, на відстані 148,0 см. вище від підошвової поверхні стопи до нижнього її краю, на 1,0 см. вище від верхнього краю ключиці та 4,5 см. від умовної серединної лінії тіла, з ушкодженням підшкірно - жирової клітковини, мяких тканин грудної клітки між ключицею та 1 - им ребром, проникає в ліву плевральну порожнину, ушкоджує легеневу плевру та тканину лівої легені, де сліпо закінчується з напрямком ранового каналу зліва направо, зверху - вниз довжиною не менше 8,4 см. Колото -різане поранення прижиттєве, виникло незадовго до настання смерті, заподіяне предметом, який мав колюче -ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була пласка (типу клинка ножа) шириною слідоутворюючої частини близько 17,5 мм., прогнозовано, мала вістря, один гостро заточений край (лезовий), та протилежний не заточений край (обуховий), товщиною близько 1 мм. (акт медико криміналістичного дослідження №149-мк від 10.02.2017 року); за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою небезпеки для життя. Між його наявністю та наступом смерті встановлено причинно наслідковий зв'язок.
Смерть ОСОБА_8 , настала від колото - різаного поранення лівої бічної поверхні шиї з ушкодженням лівої легені, яке протікало з явищами зовнішньої та внутрішньої кровотечі (2500 мл. темно- червоної рідкої крові зі згортками в лівій плевральній порожнині) та ускладнилася гострим недокрів'ям внутрішніх органів, що підтверджується наявністю ушкоджень та даними додаткових методів дослідження.
Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року зупинено судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040580000018 від 14.01.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку з його призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до звільнення обвинуваченого з військової служби.
Ухвалою суду від 19 січня 2024 року поновлено провадження у справі, на підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 №346 від 23.12.2022.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу відповідно до положень статті 331 КПК України на стадії судового розгляду вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, на даний час виникла необхідність у обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим прокурором до суду подано відповідне клопотання.
У відповідності до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою для обрання даного запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 кримінальний правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч. 1 ст. 115 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.177, п.4 ч.1 ст.184 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на час судового розгляду кримінального провадження є наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо особи обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
В обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України щодо переховування від суду прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину, прослуживши в лавах ЗСУ 4 місяці і 10 днів. Факт того, що ОСОБА_7 сам виявив бажання захищати країну є хибним, так як його поведінка свідчить про ухилення нести покарання за скоєний злочин. В свою чергу факт самовільного залишення служби понад рік свідчить про те, що особа схильна переховуватися від органів дізнання та суду
ОСОБА_7 раніше судимий, не має постійного місця роботи, законних джерел доходів, постійного місця проживання.
Санкція ч. 1 ст. 115 КК України, тобто злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
В обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, покладається те, що відносно ОСОБА_7 в 2023 році було складено три протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до яких був три рази притягнутий до адміністративної відповідальності.
Під час вирішення питання про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України (покарання - позбавлення волі на строк до 15 років).
Також колегія суддів враховує, особу обвинуваченого, а саме те, що останній офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя, раніше судимий.
На думку колегії суду, обвинувачений свідомо нехтував своїми процесуальними обов'язками, намагався уникнути суворого покарання.
ОСОБА_7 знаходячись на свободі буде мати можливість продовжувати свою злочинну діяльність, оскільки ніде офіційно не працює, тобто не має засобів для існування, а так само не має міцних соціальних зв'язків, а так само може переховуватись від суду.
Встановлені під час судового розгляду обставини свідчать про те, що застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, крім тримання під вартою, є не доцільним та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а застосування такого запобіжного заходу є необхідним для виконання завдань кримінального провадження.
Колегією суддів встановлено, що станом на сьогодні наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні, і стороною захисту та обвинуваченим не спростовано у суді їх відсутність.
Альтернативні запобіжні заходи, враховуючи наведене, на думку колегії суддів не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти вище переліченим ризикам у даному кримінальному провадженні.
Посилання сторони захисту на можливість застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів відхиляються, оскільки обвинувачений в грудні 2022 року самовільно залишив військову частину і не повідомив суд, про можливість подальшого розгляду справи, тому достатніх гарантій виконання умовах іншого запобіжного заходу не встановлено.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні злочину із застосуванням насильства, колегія суддів вважає, що застосування застави не є доцільним.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, - можливо лише шляхом застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 19 лютого 2024 року включно.
Матеріали справи не містять відомостей або обставин, які б унеможливлювали застосування обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.177, 183, 199, 291, 331, 370, ч.2 ст.376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.
Обрати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3», строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 березня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3