Справа № 199/9004/21
(2/199/106/23)
Іменем України
13.12.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Світлана Володимирівна, про встановлення юридичного факту, зміну черговості спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та видачу свідоцтва про право на спадщину, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Світлана Володимирівна, про встановлення юридичного факту, зміну черговості спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та видачу свідоцтва про право на спадщину.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він із ОСОБА_5 починаючи із вересня 1992 року перебували у фактичних шлюбно-сімейних стосунках та проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, мали спільний бюджет та побут, разом відпочивали та проводили дозвілля. Спільно брали участь у витратах на харчування, на утримання житла, комунальні платежі, взаємно надавали один одному допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, що складається із 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 є її рідний син - відповідач ОСОБА_4 .
Утім, останні три роки життя ОСОБА_5 саме позивач здійснював за нею догляд, оскільки вона за своїм станом здоров'я потребувала постійного догляду та піклування. Із жовтня 2017 року ОСОБА_5 мала наступні діагнози - закритий черезвертельний перелом зі зміщенням відламків. Ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступені, ІІ функціональний клас по NYHA CH ІІ А. Виражений аміостатичний синдром, прогресуючий перебіг, ДЕП ІІ-ІІІ стадії ДОА розповсюджений з переважним ураженням тазостегнових, колінних суглобів, ПФС ІІ стадії. За станом здоров'я ОСОБА_5 була неспроможна самостійно пересуватися.
Позивач ОСОБА_1 займався лікуванням ОСОБА_5 , забезпечував належні умови проживання, доглядав за нею, готував їжу, купував одежу, продукти та медикаменти, возив її на медичні обстеження, лікування та операції, остільки остання перебувала у безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги.
Також, позивач отримував пенсію та працював, надаючи матеріальну допомогу своїй цивільній дружині увесь час її хвороби. ОСОБА_5 також надала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я позивача, якою доручила отримувати її пенсію у банківських установах та поштових відділеннях, адже сама пересуватись вона не могла. Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_4 з підстав, визначених статтею 1259 ЦК України. При цьому, відповідач весь час хвороби матері постійно проживав за кордоном, а тому не надавав їй допомоги та не навідував її.
Посилаючись на вказані обставини, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд:
-встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із вересня 1992 року до дня смерті ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ;
-змінити черговість спадкування та надати ОСОБА_1 право спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 ;
-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 943, видане 13.09.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Світланою Володимирівною;
-видати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадкове майно в рівних долях, на 1/8 час квартири за адресою: АДРЕСА_3 , кожному, що залишилося після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Цормутян Г.Х. надав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 , місцем постійного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є квартира АДРЕСА_4 . За цією ж адресою зареєстроване місце проживання кожного з них.
Із 29 травня 2009 року відповідач ОСОБА_4 знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від якого подружжя мають спільну малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце постійного проживання якого також зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Право власності на вказану квартиру: 3/4 частки належать ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 02 квітня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С., реєстровий №3-883; а 1/4 частка - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 грудня 1996 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, - належала ОСОБА_5 ..
ОСОБА_5 із 12.10.2017 року перенесла закритий перелом тазостегнового суглобу. Страждала на хронічні захворювання серцево-судинної системи, однак особою з інвалідністю не була.
За життя ОСОБА_5 була знайома та підтримувала спілкування із ОСОБА_1 .. Втім, спільного побуту, сімейних, майнових та немайнових відносин, взаємних прав та обов'язків між ними не було врегульовано. ОСОБА_5 мала особисті кошти та джерела для існування.
ОСОБА_1 завжди мав власне місце постійного проживання, зокрема у м. Дніпрі. Із 12 січня 1993 року та по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 . Крім цього, на праві приватної власності ОСОБА_1 також належить нерухоме майно - 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_7 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від бактеріологічної пневмонії.
Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не залишала.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , як син померлої та єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко С.В..
Крім того, 16 грудня 2020 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 також подав позивач ОСОБА_1 , зазначивши, що він приймає спадщину як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. від 12 липня 2021 року позивачу ОСОБА_1 , на підставі пункту другого частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в праві власності на спірну квартиру після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з відсутністю жодних документів, які б були правовою підставою для видачі такого свідоцтва, а також у зв'язку з тим, що у спадкодавця є спадкоємець першої черги, який спадщину прийняв.
Позивачеві ОСОБА_1 було роз'яснено право на оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат» у порядку цивільного судочинства та повідомлено про необхідність протягом місяця надати нотаріусу докази звернення до суду в порядку позовного провадження у разі оскарження постанови нотаріуса, або ж із позовом про визнання права власності в порядку спадкування на спадкове майно.
У вказаний період часу ОСОБА_1 до суду постанову нотаріуса не оскаржував, із позовом про визнання права власності на спадкове майно не звертався; про наявність спору з приводу права власності на спадкове майно не повідомляв та не заявляв.
13 вересня 2021 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку у праві власності на вищевказану квартиру. На вказаній підставі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко С.В. прийнято рішення індексний номер: 60330416 від 13 вересня 2021 року про державну реєстрацію права власності на 1/4 частку спірної квартири за відповідачем ОСОБА_4 та здійснено державну реєстрацію його права власності.
Крім цього, представник відповідача зазначив, що позивач безпідставно посилається на те, що останні три роки здійснював догляд за ОСОБА_5 , яка за станом здоров'я весь час знаходилася у безпорадному стані та не була здатна самостійно пересуватись, потребувала його постійного догляду та піклування; що він лікував ОСОБА_5 , забезпечував належні умови проживання, доглядав за нею, готував їжу, купував одежу, продукти та медикаменти, возив її на медичні обстеження, лікування та операції, весь час надавав ОСОБА_5 матеріальну допомогу, ніс значні грошові витрати для проведення чисельних медичних оглядів, безперервного лікування та покупки великої кількості коштовних медикаментів для неї; а поховання ОСОБА_5 начебто проводилось за його рахунок.
Жодних доказів існування вищевказаних обставин позивачем не надається.
Згідно із довідкою КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8», ОСОБА_5 знаходилась під наглядом у лікаря ЗПСМ амбулаторії № 7 КЗ «ДЦПМСД» із діагнозом: закритий черезвертельний перелом зі зміщенням відламків (12 жовтня 2017 року); ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, ІІІ функціональний клас по NYHA CH ІІ А; виражений аміостатичний синдром, прогресуючий перебіг, ДЕП ІІ-ІІІ стадії ДОА розповсюджений з переважним ураженням тазостегнових, колінних суглобів, ПФС ІІІ стадії.
Як зазначається у відзиві, вказаною медичною довідкою, доданою до позовної заяви, підтверджено лише те, що за життя у ОСОБА_5 12 жовтня 2017 року мав місце закритий черезвертельний перелом зі зміщенням відламків, у зв'язку з яким вона була певний час наприкінці 2017 року - на початку 2018 року неспроможною до самостійного пересування.
Однак, твердження позивача про весь час перебування ОСОБА_5 у неспроможності до пересування та безпорадному стані, - не відповідає дійсності.
Натомість особи, які спілкувались із ОСОБА_5 , зокрема станом на час виявлення у неї перелому, та надавали їй допомогу під час хвороби, є обізнаними про справжній стан ОСОБА_5 , який не відповідає обставинам, зазначеним ОСОБА_1 у позові. Безпосередньо у вказаний період часу, а також і після цього, до самої смерті ОСОБА_5 її відвідували та допомагали їй в усіх побутових питаннях її племінниця ОСОБА_8 , невістка ОСОБА_9 та мати останньої ОСОБА_10 ..
Позивач ОСОБА_1 також повністю безпідставно зазначає, що відповідач не відвідував свою матір та не надавав їй допомоги. Зокрема, знаходячись на території України та за місцем свого постійного проживання, відповідач ОСОБА_4 21 жовтня 2019 року отримав паспорт громадянина України нового зразка (копія додається до відзиву). Перебуваючи за місцем свого проживання, відповідач надавав своїй матері ОСОБА_5 грошові кошти. Так само, він надавав їй матеріальну допомогу й надалі через свою дружину ОСОБА_6 ..
Раніше, до перелому у 2017 році, ОСОБА_5 також сама постійно відвідувала свого сина ОСОБА_4 за межами України. Особисту допомогу отримувала від нього постійно. Вони завжди підтримували зв'язок.
ОСОБА_5 протягом, зокрема, 2018-2020 років не перебувала у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, не знаходилась під опікою ОСОБА_1 , мала особисті кошти та джерела існування, зокрема отримуючи власне пенсійне забезпечення, до останнього дня свого життя не втрачала свідомість та здатність самостійно себе обслуговувати.
Згідно із довідкою про причину смерті (до форми № 106/0 № 1184) від 17 листопада 2020 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від бактеріологічної пневмонії.
Вказані обставини, на думку представника відповідача, в достатній мірі вказують на неспроможність доводів пред'явленого позову щодо перебування спадкодавця тривалий час у безпорадному стані, який пов'язується позивачем із наявністю у ОСОБА_5 перелому, спричиненого 12 жовтня 2017 року.
За життя ОСОБА_5 завжди мала власні джерела існування, що складались з її особистих коштів, а тому опіки, утримання та матеріального забезпечення із боку ОСОБА_1 вона не потребувала.
Крім цього, позивачем не надається належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів того, що він дійсно протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу ОСОБА_5 , яка утримувалась саме за його рахунок, через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво не могла себе обслуговувати та була у безпорадному стані.
Питання матеріального характеру, які були пов'язані із похованням ОСОБА_5 , безпосередньо вирішувалися родиною через її племінницю ОСОБА_8 , але не через ОСОБА_1 , який на той період часу лише був присутнім за місцем проживання померлої та не бажав залишати квартиру.
Вказані обставини вказують на відсутність у ОСОБА_5 обумовленого похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом безпорадного стану, особливостей її побуту, матеріального забезпечення, участі у її житті та наданні їй необхідної допомоги.
Таким чином, існування жодної сукупності обставин та юридичних фактів, які у нерозривному взаємозв'язку давали б підстави для зміни, відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України, черговості у спадкуванні після смерті ОСОБА_5 із наданням позивачеві ОСОБА_1 права спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, - позивачем не доведено.
Тому, посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засідання проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день та час судового засідання повідомлялась належним чином.
Також у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ..
Заслухавши представника позивача та відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 18.11.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №1869 (т.2, а.с.31).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не залишила.
ІНФОРМАЦІЯ_5 син померлої ОСОБА_4 , будучи єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко С.В. (т.2, а.с.3).
На підставі заяви ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко С.В. заведено спадкову справу №24/2020 (т.2, а.с.2-155).
16.12.2020 року ОСОБА_1 надав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (т.2, а.с.30).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. від 12.07.2021 року ОСОБА_1 , на підставі пункту другого частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в праві власності на спірну квартиру після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із відсутністю жодних документів, які б були правовою підставою для видачі такого свідоцтва, а також у зв'язку із наявністю спадкоємця першої черги, який спадщину прийняв (т.2, а.с.86).
13.09.2021 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частки в праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (т.2, а.с.148).
На вказаній підставі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко С.В. прийнято рішення індексний номер: 60330416 від 13.09.2021 року про державну реєстрацію права власності на 1/4 частку спірної квартири за відповідачем ОСОБА_4 та здійснено державну реєстрацію його права власності.
Позивач, звертаючись до суду із позовною вимогою про зміну черговості одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , надавши ОСОБА_1 право на спадкування за законом у першій черзі поряд зі спадкоємцем цієї черги, зазначив, що останні три роки життя ОСОБА_5 здійснював за нею догляд, оскільки вона за своїм станом здоров'я потребувала постійного догляду та піклування. Із жовтня 2017 року ОСОБА_5 мала наступні діагнози - закритий черезвертельний перелом зі зміщенням відламків. Ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступені, ІІ функціональний клас по NYHA CH ІІ А. Виражений аміостатичний синдром, прогресуючий перебіг, ДЕП ІІ-ІІІ стадії ДОА розповсюджений з переважним ураженням тазостегнових, колінних суглобів, ПФС ІІ стадії. За станом здоров'я ОСОБА_5 була не спроможна самостійно пересуватися.
Позивач вказує, що весь цей час він надавав ОСОБА_5 матеріальну допомогу, ніс значні грошові витрати для проведення чисельних медичних оглядів, безперервного лікування та покупки великої кількості коштовних медикаментів для неї. ОСОБА_5 також надала на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність на отримання пенсії у банківських установах та поштових відділеннях, адже сама не могла пересуватись. Як стверджує позивач, поховання ОСОБА_5 проводилось за його рахунок.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що він разом зі спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_4 , який весь час хвороби матері проживав за кордоном, не надавав їй допомоги та не відвідував її, за визначених у ст. 1259 ЦК України підстав також має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 шляхом одержання ним права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
За змістом ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 6 КпШС України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.
Згідно із пунктом 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й частини першої статті 74 цього Кодексу.
Згідно із положеннями п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.
За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із вимогами ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень Книги 6 ЦК України свідчить про те, що підставами для задоволення позову про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:
1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо);
2) матеріальне забезпечення спадкодавця;
3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, зокрема - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо;
4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;
5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин, про це зазначив Верховний Суд у постановах: від 01 червня 2020 року в справі N 431/5445/19 (провадження N 61-6789св20),02 грудня 2020 року в справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року в справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 25 березня 2021 року в справі № 195/707/19-ц (провадження № 61-16935св20), від 22 квітня 2021 року в справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21)).
Як вбачається із судової практики, Верховний суд вдавався до витлумачення поняття «безпорадний стан», яке міститься уст. 1259 ЦК України та зазначав що під ним слід розуміти такий стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування (ВС/КЦС у справі N 200/21452/15-ц від 17 жовтня 2018 р.). У іншій подібній справі Верховний суд зазначав що безпорадний стан спадкодавця, то це такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом (постанова від 30.05.2019 у справі N 346/1178/17).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У той же час суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наведених в обґрунтування доводів пред'явленого ним позову таких обставин, що протягом останніх трьох ОСОБА_5 за станом здоров'я весь час знаходилася у безпорадному стані та не була здатна самостійно пересуватись, потребувала його постійного догляду та піклування; що він лікував ОСОБА_5 , забезпечував належні умови проживання, доглядав за нею, готував їжу, купував одежу, продукти та медикаменти, возив її на медичні обстеження, лікування та операції, весь час надавав ОСОБА_5 матеріальну допомогу, ніс значні грошові витрати для проведення чисельних медичних оглядів, безперервного лікування та покупки великої кількості коштовних медикаментів для неї.
Згідно із наданою позивачем довідкою КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8», ОСОБА_5 знаходилась під наглядом у лікаря ЗПСМ амбулаторії №7 КЗ «ДЦПМСД» із діагнозом: закритий черезвертельний перелом зі зміщенням відламків (12.10.2017 року); ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, ІІІ функціональний клас по NYHA CH ІІ А; виражений аміостатичний синдром, прогресуючий перебіг, ДЕП ІІ-ІІІ стадії ДОА розповсюджений з переважним ураженням тазостегнових, колінних суглобів, ПФС ІІІ стадії (т.1, а.с. 30).
Вказаною медичною довідкою, доданою до позовної заяви, підтверджено лише те, що за життя у ОСОБА_5 12.10.2017 року мав місце закритий черезвертельний перелом зі зміщенням відламків, у зв'язку із яким вона певний час наприкінці 2017 року - на початку 2018 року, була неспроможною до самостійного пересування.
Однак, твердження позивача про весь час перебування ОСОБА_5 у неспроможності до пересування та у безпорадному стані, не доведені та не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Згідно із наявною медичною документацію, ОСОБА_5 протягом життя страждала на хронічні захворювання серцево-судинної системи (т.1, а.с. 38-45),
Проте, доказів того, що ОСОБА_5 , зокрема протягом 2018-2020 років, перебувала у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також знаходилась під опікою ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Згідно із довідкою про причину смерті (до форми №106/0 № 1184) від 17 листопада 2020 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від бактеріологічної пневмонії (т.1, а.с.15).
При цьому, лише пояснень позивача та свідків з його боку, за відсутності належних медичних документів, недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця та необхідності стороннього нагляду за ним.
Питання необхідності стороннього нагляду, догляду чи допомоги не виносилось на розгляд ні медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) та лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) за життя хворої, не ставилось питання і про проведення судово-медичної посмертної експертизи з цього питання. Між тим, визначення міри втрати здоров'я, ступеня обмеження життєдіяльності особи, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності проводиться саме медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) та Лікарсько-консультативною комісією (ЛКК).
Таким чином, позивачем не доведено, що ОСОБА_5 не мала змоги самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребувала стороннього догляду, допомоги чи піклування.
Також спадкоємець за законом може вимагати у суді права на спадкування у тому разі, якщо він не лише опікувався над спадкодавцем, а й матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу, тобто вчиняв дії, значно ширші за своїм змістом, ніж «утримання».
Під поняттям «опікування» слід розуміти надання звичайних фактичних послуг особі, яка перебуває в безпорадному стані і потребує сторонньої допомоги: приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни тощо.
Вираз «матеріально забезпечувала» в контексті ст. 1259 ЦК України слід розуміти як надання матеріальної допомоги, що була основним засобом до існування, оплату комунальних послуг, ліків, придбання необхідних особистих речей для хворого тощо.
Утім, матеріали справи не містять жодного належного та достатнього доказу на підтвердження доводів позивача щодо понесення ним матеріальних витрат на купівлю ліків, продуктів харчування та інших потреб померлої.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 надала на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність на отримання коштів у банківських установах та поштових відділеннях, адже сама вона не могла пересуватись, однозначно не свідчить про знаходження її у безпорадному стані до моменту смерті. Зазначена довіреність на ім'я ОСОБА_1 видавалась ОСОБА_5 01 листопада 2017 року (т.1, а.с. 23), факт даного правочину жодним чином неможливо тлумачити на користь обґрунтування підстав пред'явленого позову.
Водночас, факт отримання належних ОСОБА_5 коштів, а саме: пенсійних виплат та грошових переказів від її родичів, не заперечувалось у судовому засіданні й самим ОСОБА_1 , що, у свою чергу, виключає ймовірність її матеріального забезпечення та утримання виключно за кошти позивача.
Свідки ОСОБА_8 (племінниця ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (колишня дружина відповідача), ОСОБА_10 (мати ОСОБА_6 ) та ОСОБА_16 (знайома ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ), пояснили, ОСОБА_5 не утримувалась за рахунок ОСОБА_1 , а, напроти, він завжди намагався мати доступ до грошових коштів, із котрих складалися її особисті доходи, що були більшими ніж у нього. Позивач дійсно користувався житловою площею ОСОБА_5 , адже вони були пов'язані їх багаторічним знайомством із більш молодого віку, однак позивач не піклувався про неї у необхідній мірі навіть тоді, коли це дійсно було необхідно, зокрема коли вона у листопаді 2020 року раптово захворіла під час пандемії. ОСОБА_1 ніколи не забезпечував її матеріально, не турбувався про належні умови її проживання.
Матеріальне забезпечення ОСОБА_5 складалося із отриманих нею пенсії та грошових коштів, які, у тому числі від сина ОСОБА_4 , для неї надсилалися та передавалися через її родичів. Утримання із коштів ОСОБА_1 вона не отримувала та не потребувала.
ОСОБА_5 постійно підтримувала теплі стосунки та зв'язок зі своїм сином ОСОБА_4 , до 2017 року сама неодноразово приїздила до сина, коли він працював за кордоном. У 2019 році ОСОБА_4 сам приїздив до матері.
У 2017 році ОСОБА_5 перенесла перелом, але самостійно не пересувалася не більше як три місяці. Протягом останніх років свого життя вона не знаходилася у безпорадному стані та не втрачала можливість забезпечувати свої потреби.
Так, допитаними за клопотанням сторони позивача свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 не зазначено безпосередніх обставин опіки та матеріального забезпечення позивачем спадкодавця, фактів придбання за кошти ОСОБА_1 ліків та особистих речей для ОСОБА_5 , оплати ним її перебування у конкретних медичних закладах, обумовлених знаходженням ОСОБА_5 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво у безпорадному стані та втрати нею можливості забезпечувати свої потреби.
У свою чергу, фактів утримання спадкодавця ОСОБА_5 за рахунок позивача не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, оскільки, зокрема, за наданими суду в порядку витребування доказів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідками про розмір пенсії, загальна сума отриманої ОСОБА_1 пенсії за період часу із 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року складала 80 458, 67 грн., а загальна сума отриманої ОСОБА_5 пенсії за період часу з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2020 року становила 253 222,79 грн.. За вказаний період часу щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 становив від 1 137, 50 грн. до 2 100 грн.; натомість щомісячний розмір пенсії ОСОБА_5 складав від 2 652, 64 грн. до 7 000, 95 грн. (т.2, а.с. 255, 256-258, 259-260).
Тобто, розмір отриманої спадкодавцем ОСОБА_5 пенсії завжди більше ніж удвічі перевищував розмір пенсії позивача ОСОБА_1 , а з липня 2019 року - більше ніж утричі вищим аніж розмір пенсії позивача.
Вказані відомості спростовують можливість того, що спадкодавець знаходилася у такому матеріальному стані, який би потребував її утримання з боку позивача.
При цьому, жодних фактів надання спадкодавцеві, за відповідних конкретних обставин, подібного утримання, як зверталось увагу вище, стороною позивача не доведено.
Враховуючи усі встановлені обставини та надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни черговості спадкування після смерті ОСОБА_5 ..
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.99 р. за N 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї") визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Отже, сім'ю складають особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, мають взаємні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, сторони, починаючи із вересня 1992 року перебували у відносинах, що притаманні подружжю, вели спільне господарство, планували спільний побут та здійснювали заходи щодо його втілення, свої відносини відкрито демонстрували перед сторонніми особами, а саме: спільну працю, відпочинок, проживання однією сім'єю, на підтвердження чого позивачем було надано суду фотокартки. Вказані обставини також підтверджені свідками.
Правова позиція щодо належності і допустимості таких доказів як фотокартки, викладена в Постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, згідно якої, численні світлини, на яких зафіксовані події у колі сім'ї та спільний відпочинок, у сукупності з іншими доказами, підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу з яким пов'язані юридично значимі наслідки.
На підтвердження спільного ведення господарства позивач надав банківські квитанції про оплату комунальних послуг, за адресою АДРЕСА_5 , що згідно із висновками постанови Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №552/5693/18 є належними доказами спільного ведення господарства.
Крім цього, позивачем надано копію довіреності, відповідно до якої ОСОБА_5 довірила ОСОБА_1 отримання коштів у банківських установах та поштових відділеннях (т.1, а.с. 23).
Також, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 підтвердили суду, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період із вересня 1992 року по 16.11.2020 року існували усталені сімейні стосунки, притаманні подружжю, оскільки вони з 1992 року проживали разом, як чоловік та дружина, мали спільні права та обов'язки.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає позов задовольнити частково та встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із вересня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня смерті спадкодавця, за адресою: АДРЕСА_5 .
Так, із урахуванням встановленого факту, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У той же час, позовні вимоги про зміну черговості спадкування та надання ОСОБА_1 права спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом, не можуть бути задоволені через їх необґрунтованість та недоведеність із вищезазначених підстав.
13.09.2021 року ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частки в праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , після смерті матері із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2, а.с.148).
На вказаній підставі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко С.В. прийнято рішення індексний номер: 60330416 від 13.09.2021 року про державну реєстрацію права власності на 1/4 частку спірної квартири за відповідачем ОСОБА_4 та здійснено державну реєстрацію його права власності.
Таким чином, вимоги про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 943, видане 13.09.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Світланою Володимирівною та видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадкове майно в рівних долях, на 1/8 час квартири за адресою: АДРЕСА_3 , кожному, що залишилося після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є похідними від вимоги про зміну черговості.
Враховуючи те, що спадкоємцем першої черги є син ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину і судом не встановлено підстав для усунення останнього від спадкування, а позивачем не доведено право на зміну черговості для спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим із відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216-1218, 1220, 1223, 1233, 1234, 1235, 1254, 1257, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Світлана Володимирівна, про встановлення юридичного факту, зміну черговості спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та видачу свідоцтва про право на спадщину, - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із вересня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня смерті спадкодавця, за адресою: АДРЕСА_5 .
В іншій частині позову, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Приватний нотаріус дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Світлана Володимирівна, місцезнаходження: м. Дніпро, пр.Слобожанський, 4/63.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя