16 січня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
суді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр досудових розслідувань за № 12022262160000235 від 21.10.2022 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2023 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чепоноси Хотинського району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -
Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та призначено йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з 21.10.2022 року.
До вступу вироку в законну силу залишено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертиз у сумі 24 401 (двадцять чотири тисячі чотириста одну) грн 32 коп.
Вирішено долю речових доказів.
ЄУНСС: 724/784/23 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_9
НП: 11-кп/822/32/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, ОСОБА_6 у період часу з 16 по 21 жовтня 2022 року, із дозволу власника помешкання тимчасово проживав у господарстві ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , спільно із самим власником та членом його родини, серед яких була неповнолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вік якої ОСОБА_6 було достеменно відомо.
Надалі, 19.10.2022, приблизно о 18 год, точний час не встановлений, в с. Малинці Дністровського району Чернівецької області, ОСОБА_6 знаходячись в житловому будинку вищевказаного господарства, що по АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, користуючись відсутністю у будинку інших осіб, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел спрямований на вчинення дій сексуального характеру та задоволення своєї статевої пристрасті без добровільної згоди ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що здійснює протиправні дії сексуального характеру відносно неповнолітньої особи, використовуючи довірливий стан потерпілої, яка внаслідок неповнолітнього віку не могла усвідомлювати сутність та значення вчинюваних відносно неї дій, використовуючи свою фізіологічну перевагу над потерпілою, застосовуючи фізичне насильство, утримуючи своїми руками за її тулуб, з метою подолання опору останньої, проти волі потерпілої зняв із неї штани та спідню білизну та на ліжку кімнати вступив з нею у статевий зв'язок, тобто вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло ОСОБА_11 , з використанням геніталій.
Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 , у неповнолітньої ОСОБА_11 виявлено пошкодження дівочої пліви, яке виникло від дії твердого тупого предмету, цілком можливо під час введення напруженого статевого члена у піхву.
Поряд з цим, 20.10.2022, приблизно о 23 год, точний час не встановлений, ОСОБА_6 перебуваючи за адресою свого тимчасового проживання, що в АДРЕСА_2 та знаходячись в одній із кімнат будинку - кухні, що на території вказаного господарства, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вчинивши напередодні дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з використанням геніталій, без її добровільної згоди, переслідуючи умисел спрямований на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 , діючи умисно, протиправно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, без добровільної згоди ОСОБА_11 , підійшов до потерпілої та за руку потягнув її до ванної кімнати, де використовуючи свою фізичну перевагу на неповнолітньою ОСОБА_11 , що унеможливлювало вчинення нею супротиву, погрожуючи фізичною розправою та утримуючи своїми руками її за тулуб, проти волі потерпілої зняв із неї одяг та нижню білизну, після чого повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним та анальним проникненням в тіло ОСОБА_11 , з використанням геніталій.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок змінити, шляхом правової перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 155 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону при ухвалені судового рішення у даному кримінальному провадженні допустив невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що суд безпідставно став на бік обвинувачення.
Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили вину його підзахисного в скоєнні інкримінованого кримінального діяння за ч. 3 ст. 152 КК України.
Звертає увагу суду на відомості, які містяться в протоколі огляду предмету від 22.10.22 року, а саме мобільного телефону марки, який належить підзахисному (т. 2 а. к. п. 193-200, 201-202). Зі вказаної переписки на думку сторони захисту напрошується висновок про відсутність будь-яких ознак щодо насильницьких статевих актів між обвинуваченим та потерпілою.
Окремим пунктом при наданні оцінки належності доказів - є поява іншої дійової особи - ОСОБА_12 , з яким у ОСОБА_11 були певні стосунки про які вона на думку захисту навмисно не говорила ОСОБА_6 до 19 жовтня 2022 року, що фактично й спровокувало весь розвиток подій щодо написання заяви ОСОБА_10 про зґвалтування неповнолітньої доньки.
Вказує, що статеві стосунки між ОСОБА_6 та неповнолітньою ОСОБА_11 на думку захисту носили добровільний характер без будь-якого фізичного впливу з боку його підзахисного, оскільки будь-яких тілесних ушкоджень на тілі потерпілої в ділянці статевих органів, на руках, тулубі, спини у висновку СМЄ № 734 від 07.11.22 (т. 2 а. к. п. 197-198) не виявлено. Всі інші докази, зазначені у вироку Хотинського районного суду від 13 жовтня 2023 року підтверджують факт статевих стосунків, які відбулися між обвинуваченим та потерпілою.
Окремим пунктом захист заперечує хибні висновки суду зазначені у вироку щодо наявності обтяжуючої обставини в діях ОСОБА_6 такої, як - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів щодо перебування ОСОБА_6 , як 19 так і 20 жовтня 2022 року в помешканні ОСОБА_13 в стані алкогольного сп'яніння органом досудового розслідування, прокурором не надано. Під час затримання ОСОБА_6 будь-якого дослідження щодо перебування особи в стані алкогольного сп'яніння не проводилося, тому обставина зазначена у вироку є безпідставною, надуманою.
Інших апеляційних скарг від учасників судового провадження не надходило.
Однак надійшло заперечення від прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству обласної прокуратури ОСОБА_5 на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , зі змісту якого вбачається, що прокурор просить оскаржуваний вирок залишити без змін, а подану захисником апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що покази ОСОБА_6 щодо добровільності вступу неповнолітньою ОСОБА_11 з ним у статеві відносини та більше того, ініціювання таких відносин нею, не підтверджені жодними доказами, та є лише обраною лінією захисту.
Натомість районний суд, допитуючи безпосередньо в залі судового засідання неповнолітню потерпілу ОСОБА_11 , мав змогу переконатися у правдивості та щирості її показів, які вона не змінювала у продовж досудового розслідування та судового розгляду. Те, що неповнолітня дівчинка правдиво розповіла про пережиті нею факти зґвалтування свідчить деталізованість її розповіді (щодо часу, змісту розмови, яка відбувалась між нею та ОСОБА_14 перед зґвалтуванням, про розміщення їх по відношенню один до одного, про емоції та відчуття).
Вказує, що зазначене підтверджується показами свідка ОСОБА_15 , яка вказувала, що вона проводила психологічне діагностування неповнолітньої потерпілої. Поведінка та емоції дитини свідчили про те, що вона дійсно була у травматичній для неї ситуації, яку не вигадала.
Про відсутність добровільної згоди потерпілої, на думку прокурора, також свідчить висновок судово-психіатричного експерта № 3 від 17.11.2022, відповідно до якого статевий акт з неповнолітньою ОСОБА_11 , що мав місце 19.10.2022 року та 20.10.2022 року призвів до виникнення у ОСОБА_11 психічних наслідків у вигляді тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі розладу адаптації з переваженням порушення інших емоцій, як наслідок отриманої підекспертною психогенії (т. 1 а. к. п. 229-231).
В судове засідання апеляційного суду законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_16 та малолітня потерпіла ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилися, однак від них надійшла заява про розгляд поданої захисником апеляційної скарги без їхньої участі. Проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 заперечують, вважають оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку, вимоги апеляційної скарги та заяву представника малолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_16 щодо можливості розгляду даного кримінального провадження без їхньої участі, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у ній, та не заперечували проти розгляду справи за відсутністю малолітньої потерпілої та її законного представника, які належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, міркування прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , оскільки вважає вирок районного суду законним та обґрунтованим та не заперечувала проти розгляду справи за відсутністю малолітньої потерпілої та її законного представника, які належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Приписами ст. 405 КПК України встановлено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Оскільки представник малолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_16 та малолітня потерпіла ОСОБА_11 , належним чином були повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, та від них надійшла заява про здійснення апеляційного розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 без їхньої участі, беручи до уваги позицію сторін судового провадження, які не заперечували проти розгляду справи за відсутністю малолітньої потерпілої та її законного представника, які належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе судовий розгляд проводити за їхньою відсутністю.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Приписами ст. 370 КПК України встановлено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
На переконання колегії суддів, вирок районного суду відповідає в повній мірі вказаним вимогам.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Як свідчать матеріали кримінального провадження судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 про те, що вирок суду є необґрунтований, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення його підзахисним саме зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 , повторно, не ґрунтуються на матеріалах даного кримінального провадження та спростовуються доказами покладеними в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України не визнав, однак, як під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції, так і під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом не заперечував факт вчинення дії сексуального характеру щодо потерпілої, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої із використанням геніталій.
Незважаючи на те, що ОСОБА_6 вказує, що вказані дії він вчиняв зі згоди потерпілої, його винуватість у вчиненні вказаного злочину підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, які були досліджені в суді першої інстанції та яким надана належна оцінка.
Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_6 у вчиненні зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, за кваліфікуючими ознаками: зґвалтування неповнолітньої особи, вчинення повторно, суд обґрунтовано послався на показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , які остання не змінювала упродовж досудового розслідування та судового розгляду, яка детально описала події (щодо часу, місця, змісту розмов, які відбувались між потерпілою та обвинуваченим, розміщення їх по відношенню один до одного, емоції та відчуття), те, що інкриміновані обвинуваченому діяння були вчиненні ОСОБА_6 без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, як в перший так і в наступний раз.
Вказані у вироку покази неповнолітньої потерпілої узгоджуються із показами свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , які надавали свої покази в судових засідання суду першої інстанції, та були попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та в своїй сукупності узгоджуються між собою й з письмовими доказами, які було безпосередньо досліджено судом,.
Оскільки вказані показання та письмові докази не суперечать один одному, є чіткими, послідовними й такими, що взаємодоповнюють один одного, то, на думку колегії суддів, були вірно покладені в основу обвинувального вироку.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст. 94 КПК України, а тому посилання сторони захисту про те, суд належним чином не дослідив докази, а тому безпідставно визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження при розгляд апеляційної скарги.
Невизнання вини ОСОБА_6 , колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні зібрано достатньо доказів, які свідчать, що ОСОБА_6 вчинив саме зґвалтування, тобто вчинив дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, за кваліфікуючими ознаками: зґвалтування неповнолітньої особи, вчинення повторно.
Враховуючи чітку позицію потерпілої про відсутність з її боку добровільної згоди на статевий акт, яку вона підтримувала в ході всього судового розгляду, її вік, відсутність попереднього статевого досвіду у потерпілої, перебування останньої у романтичних відносинах з іншою особою, відсутність будь-яких романтичних чи хоча б дружніх відносин із ОСОБА_6 , стан сп'яніння останнього, висновок судово-медичної експертизи потерпілої, висновок психологічного дослідження практичного психолога Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ССД ЧОДА від 09.11.2022 (т. 2 а. к. п. 214-222), висновок експерта № 734 ст від 07.11.2022 (т. 2 а. к. п. 197-198), та інші встановлені судом обставини, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи сторони захисту про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та про наявність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 155 КК України.
Про відсутність добровільної згоди потерпілої, також свідчить висновок судово-психіатричного експерта № 3 від 17.11.2022 (т. 2 а. к. п. 229-231), відповідно до якого статевий акт з неповнолітньою ОСОБА_11 , що мав місце 19.10.2022 року та 20.10.2022 року призвів до виникнення у ОСОБА_11 психічних наслідків у вигляді тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі розладу адаптації з переваженням порушення інших емоцій, як наслідок отриманої підекспертною психогенії (т. 1 а. к. п. 229-231).
Той факт, що потерпіла вела переписку із обвинуваченим після першого епізоду зґвалтування, не спростовує факт насильницьких статевих відносин, оскільки, згідно зафіксованої переписки навіть ОСОБА_6 помітив, що на наступний день після вчиненого ним зґвалтування у потерпілої ОСОБА_11 змінився настрій, тому безпосередньо він і почав переписку з потерпілою. При цьому, потерпіла пояснювала суду, що вела переписку з обвинуваченим, бо боялась, що він прийде до неї особисто.
Будь-яких доказів, які би обґрунтовано спростовували встановлену судом відсутність добровільної згоди потерпілої на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із проникненням у її тіло, матеріали кримінального провадження не містять. Не наведено переконливих доводів на спростування висновків в оскарженому судовому рішенні про винуватість обвинуваченого в інкримінованому злочині і в апеляційній скарзі захисника.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано сприймав покази потерпілої у сукупності із іншими доказами, які зібрані у даному кримінальному провадженні та зважив на детальність та послідовність показань неповнолітньої потерпілої, які підтверджені і висновками експертиз.
Отже, апеляційні доводи про те, що обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях та показах неповнолітньої потерпілої, не заслуговують на увагу, так як повністю спростовуються вищенаведеними доказами в їх сукупності, а тому є необґрунтованими та безпідставними.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на дотримання місцевим судом вимог ст. 94 КПК України щодо оцінки доказів на предмет їх належності, допустимості та достатності.
Сукупність досліджених доказів, а саме: показань неповнолітньої потерпілої, свідків, висновків експертиз, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою засвідчують наявність критерію «достатності» досліджених доказів та переконують апеляційний суд в обґрунтованості висновку місцевого суду щодо доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Суд першої інстанції ретельно віднісся до доводів та тверджень сторони захисту та обґрунтовано і вмотивовано спростував всі доводи сторони захисту, які здебільшого є аналогічними апеляційним доводам обвинуваченого та захисника.
Зміст оскаржуваного вироку вказує на його вмотивованість та обґрунтованість.
Аналізуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, колегія суддів вважає, що воно обране обвинуваченому ОСОБА_6 без належного врахуванням ст.ст. 50, 65 КК України, а також Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання, яке є наближеним до максимальної межі санкції інкримінованої йому статті, районний суд належним чином не вмотивував своє рішення, а тому, у відповідності до вимог ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає за можливе змінити вирок суду в цій частині.
Пом'якшуючи призначене покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є осудним.
Обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання, як судом першої інстанції так і апеляційною інстанцією не встановлено.
Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України, обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрацію, не має судимостей, за місцем мешкання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Окрім того, апеляційний суд також враховує практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, Суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Разом із урахування вищевказаного, а також характеру вчиненого злочину, думки потерпілої сторони, поведінки обвинуваченого до і після вчинення кримінального правопорушення, віку, стану здоров'я обвинуваченого, ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема його відверту негативну оцінку наслідків вчиненого, наявність обставини, яка обтяжує покарання, апеляційний суд вважає за необхідне, пом'якшити обвинуваченому призначене покарання та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
На думку колегії суддів, саме таке покарання для обвинуваченого відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України, є співмірним зі ступенем тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, справедливим, необхідним і достатнім, сприятиме досягненню мети покарання, що регламентована у ст. 50 КК України.
Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного суду, не встановлено підстав для застосування ст. 69 КК України, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Доводи сторони захисту щодо безпідставного визнання районним обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому «вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння», на думку колегії суддів, є помилковими, оскільки з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред'явленого обвинувачення, яке у подальшому місцевий суд визнав доведеним, інкримінував особі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Цю ж обставину було зазначено в обвинувальному акті, як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч 2. ст. 291 КПК.
Наявність вищевказаної обставини було підтверджено показаннями потерпілої, свідків, та самим обвинуваченим, який визнавав вживання алкоголю.
При цьому підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань потерпілої та свідків немає.
Бере до уваги судова колегія апеляційного суду і позицію Верховного суду, який наголошує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК.
Враховуючи все вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення поданої апеляційної скарги та зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування оскарженого вироку при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 408, 414, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, в частині призначеного покарання, змінити.
Вважати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя-доповідач: Судді:
____________ ______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3