Номер провадження 22-ц/821/170/24Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/2889/23 Категорія: на додаткове рішення Мірошниченко Л.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
15 січня 2024 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Другий відділ ДВС м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвокат Істамова Ірина Володимирівна;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Другий відділ ДВС м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту,
27.03.2023 до Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк», Центрального відділу ДВС м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2021 року залучений до участі у даній справі процесуальний правонаступник відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв'язку з реорганізацією та перейменуванням відповідача.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2023 замінений відповідач Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на належного відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» та залучений Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту нерухомого майна - задоволена.
Знято арешт з нерухомого майна: 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , арешт на яку був накладений постановою № 46056347 Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 04.11.2016 (номер запису про обтяження: 17282050).
31.10.2023 до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка А.Ю., в якій останній просив винести додаткове рішення суду, яким стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанку» на користь ОСОБА_1 понесені витрати:
- судовий збір 1073 гривень 60 копійок за подачу позовної заяви;
- судовий збір 536 гривень 80 копійок за подачу апеляційної скарги;
- витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 гривень.
Заява обґрунтована тим, що представником позивача ОСОБА_1 є адвокат Тарасенко А.Ю., що підтверджується договором про надання правової допомоги 7 від 16.02.2023 та Ордером про надання правничої (правової) допомоги, серія СА № 1046657 від 24.03.2023.
Відповідно до змісту позовної заяви, на виконання ч. 8 ст. 141 ЦПК у позовній заяві було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу.
До матеріалів заяви додано: договір № 7 від 16.02.2023, акт наданих послуг до Договору № 7 про надання правової допомоги від 16.02.2023, детальний опис наданих послуг, рахунок від 26.10.2023 та квитанція про оплату наданих послуг.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року заява адвоката Тарасенка А.Ю. про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат - задоволена.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 712/2889/23 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту нерухомого майна.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати:
- судовий збір 1 073 гривень 60 копійок за подачу позовної заяви;
- судовий збір 536 гривень 80 копійок за подачу апеляційної скарги;
- витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 гривень.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» -адвокат Істамова І.В. подала апеляційну скаргу та просить скасувати додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції не було зазначено на підставі чого було відхилено всі доводи АТ КБ «ПриватБанк», викладені в запереченнях щодо розміру витрат на правову допомогу.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції поверхнево поставився до вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. та зробив необґрунтований висновок, що в матеріалах справи наявні належні та достатні обґрунтування суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи.
Стверджує, що судом першої інстанції не перевірено, що детальний розрахунок у частині скільки годин було витрачено адвокатом для супроводу справи має завищені необґрунтовані показники та кількість витрачених годин роботи.
Зазначає, що суд першої інстанції повинен був з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) задовольнити вимогу щодо компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказу, що позивач надав належний доказ оплати послуг адвоката.
Зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц.
Вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. ст. 374, 376 ЦПК України є підставою для скасування додаткового судового рішення, адже AT КБ «ПриватБанк» навів змістовні підстави для незадоволення клопотання адвоката про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко А.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в матеріалах справи наявні належні та достатні обґрунтування суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалене додаткове рішення - без змін.
Вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Окремо звертає увагу на те, що оригінал наданої квитанції про оплату послуг від 31.10.2023 свідчить, що ОСОБА_1 особисто у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» оплатила надані їй послуги АО «Правова Позиція» відповідно до виставленого їй рахунку.
Зазначає, що відповідачеві було направлено весь пакет документів, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Згідно наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного документу, а саме ухвал Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та від 12 грудня 2023 року про закінчення підготовчих дій, зазначені процесуальні документи доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 13 грудня 2023 року.
Заслухавши учасників справи, які взяли участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Частинами 1, 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев'ята статті 139 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту нерухомого майна - задоволено.
Знято арешт з нерухомого майна: 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , арешт на яке був накладений постановою № 46056347 Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 04.11.2016 (номер запису про обтяження: 17282050).
16.02.2023 між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Правова позиція» в особі керуючого партнера Тарасенка А.Ю., укладено Договір № 7 про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 3 вказаного договору сторони договору домовились, що вартість послуг наданих адвокатом складає 1000 гривень за одну годину роботи.
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг до договору № 7 від 16.02.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв та оплатив наступні послуги:
- вивчення та надання правової оцінки письмовим документам, поданих адвокату клієнтом, консультації правового характеру з використанням юридичної літератури, нормативно-правових документів та реєстру судових рішень щодо можливості подання позовної заяви, вироблення власної правової позиції та погодження її з клієнтом;
- підготовка та подання до Соснівського районного суду м. Черкаси позовної заяви та письмових доказів до неї;
- підготовка та подання до Черкаського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.03.2023 у справі 712/2889/23;
- участь адвоката в судових засіданнях з розрахунку, що було 5 судових засідань.
Адвокатом послуги виконано якісно та в повному обсязі, а клієнтом оплачено в повному обсязі.
Згідно рахунку від 26.10.2023 сплачено 10000 гривень за послуги правової допомоги згідно договору № 7 від 16.02.2023.
Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 31.10.2023 ОСОБА_1 оплатила наданій їй послуги на рахунок АО «Правова позиція» у розмірі 10000,00 грн.
За подання позовної заяви відповідно до квитанції від 24.03.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн. відповідно до квитанції від 11.04.2023.
Враховуючи, що рішенням суду позовні вимоги задоволено повністю, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останньою судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. та 536,80 грн.
Перевіривши матеріали справи щодо правомірності стягнення витрат на правову допомогу, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви сторони позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в загальному розмірі 10000,00 грн., оскільки стороною позивача доведено понесення таких витрат, розмір яких є співмірним зі складністю цієї справи, наданими адвокатом доказами понесення таких витрат та обсягом наданих послуг, які відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення обґрунтовано враховано, що сторони не зверталися до суду із заявою про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Доводи скаржника щодо відсутності доказів оплати таких витрат позивачем, відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 31.10.2023, згідно якої ОСОБА_1 оплатила наданій їй послуги на рахунок АО «Правова позиція» у розмірі 10000,00 грн.
Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже було фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Посилання апеляційної скарги на невідповідність висновків суду першої інстанції висновку Верховного Суду у постанові від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц є необґрунтованими, оскільки висновки касаційної інстанції у наведеній справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав скаржника, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення колегією суддів.
Беручи до уваги зазначене вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів оцінюються критично, оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного додаткового рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Істамової І.В. слід залишити без задоволення, адодаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року - без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки судовий збір за оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, не сплачується.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 січня 2024 року.
Судді