Провадження № 11-кп/821/235/24 Справа № 705/3952/23 Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 січня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисниці ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 18 грудня 2023 року до 15 лютого 2024 року, включно. Залишений попередньо визначений розмір застави відповідно до ухвали слідчого судді від 22.03.2023.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 . Окрім того, суд зазначив про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також судом були враховані данні про особу обвинуваченого, який не має постійного джерела доходів та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі захисниця ставить питання про скасування вищевказаної ухвали суду та обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Посилається на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Зазначає, що при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, суд порушив практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Вказує на рішення ЄСПЛ, які, на її думку, не враховані при продовжені запобіжного заходу. Оспорює наявність ризиків, на які вказав суд першої інстанції. На думку апелянта, ризики вказані прокурором безпідставними та недоведеними. Разом з тим прокурор не довів жодних обґрунтованих підстав, за яких не можливо застосувати до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів. Вказує на належне виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов'язків в інших кримінальних провадженнях, що, на переконання захисниці, доводить безпідставність ризиків, котрі встановлені судом при продовженні запобіжного заходу. Приводить доводи щодо непомірності розміру застави, встановлено судом. Зазначає, що ОСОБА_8 завжди був офіційно працевлаштований, що підтверджує запис з його трудової книжки. Той проживає з матір'ю похилого віку, яка потребує стороннього догляду та лікування, остання на даний час залишилася проживати сама. Також обвинувачений хворіє на хвороби, які загострюються в умовах слідчого ізолятора.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційних скарг, були заслухані:
- захисниця, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисниці, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, не зникли та не зменшились.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.
Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до національного законодавства та практики ЄСПЛ, суд першої інстанції, визначив необхідність, при прийняття рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, суд повинен, врахувати положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставний його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченої, тяжкістю вчиненого злочину. Водночас суду слід мати на увазі, що виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадження.
З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру встановленої застави.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3