Справа № 642/6762/23 (1-кс/642/3638/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/42/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
( р е з о л ю т и в н а ч а с т и н а )
08 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, -
Цією ухвалою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 18.01.2024 року.
Також, цією ухвалою визначено суму застави у розмірі двадцяти розмірів неоподаткованого мінімуму для працездатних осіб, тобто 53680 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилалася на те, що не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Також вказувала на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи.
08.01.2024 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_9 , в якому вона просила провести розгляд апеляційної скарги захисника без участі прокурора.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду без участі прокурора.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який класифікується як тяжкий злочини, відповідно до ст.12 КК України, максимальною санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин справи та згідно пред'явленої підозри, вбачається, що ОСОБА_6 є інспектором прикордонної служби 1 категорії - оператор (БпПС) другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується підозрюваному, а саме того, що він обвинувачується у вчинені злочину, пов'язаного проти встановленого порядку несення військової служби, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи всі вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги всі ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
Поряд з цим, відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У цьому кримінальному провадженні підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.4 ст. 402 КК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності на цей час будь-яких підстав для зміни чи скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, ст.407 ч.1 п.1, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :