Справа № 636/6524/23 (1-кс/636/1128/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/55/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
10 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 24 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженню № 12023221240001169 від 23.11.2023 за ознаками злочину, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115 КК України про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Цією ухвалою обрано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 22.01.2024 року взявши його під варту в залі суду.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просила ухвалу слідчого судді суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилалася на те, що у підозрюваного ОСОБА_7 встановлено наявність психічної хвороби, а саме шизофренія - безперервний тип перебігу, яка є невиліковною. Вказувала на те, що підозрюваний постійно повинен приймати підтримуючу терапію, але самостійно цього не робить.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника повідомлений належним чином, про що свідчать відомості телефонного повідомлення (арк. 100), причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023221240001169 від 23.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
23.11.2023 року ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
24.11.2023 слідчий СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обґрунтовуючи це тим, що в ході досудового розслідування було зібрано достатньо об'єктивних фактичних відомостей, які вказують на факт скоєння ОСОБА_7 злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, що свідчить про обґрунтованість підозри. Вказував, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції встановив доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри, яка була вручена ОСОБА_7 Встановив, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що обумовлюється суворістю передбаченого покарання; також ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працевлаштований, а отже не має законних джерел отримання заробітку, не одружений, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від суду, впливати на потерпілого чи свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, відповідно до ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, або довічного позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_7 раніше не судимий, офіційно не працевлаштована, є інвалідом 2 групи загального захворювання, не одружений.
Наявність всієї сукупності вищенаведених відомостей об'єктивно свідчить про існування ризиків, що встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працевлаштована, а отже не має законних джерел отримання заробітку, не має міцних соціальних зв'язків.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на час розгляду апеляційної скарги захисника.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується підозрюваному, а саме вчинення особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права життя та здоров'я населення, яке, відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Поряд з цим необхідно врахувати, що матеріали судового провадження не містять експертного висновку про те, що підозрюваний ОСОБА_7 дійсно хворіє на параноїдну шизофренію, безперервний тип захворювання, а тому, як слушно зазначив суд першої інстанції. посилання захисника щодо застосування до ОСОБА_7 ч.2 ст. 508 КПК України є передчасним.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику - адвокату ОСОБА_6 , що вони не позбавлені процесуального права звернутись з клопотанням про призначення психологічної експертизи до органу, в провадженні якого на теперішній час перебуває кримінальне провадження, відповідно до вимог ст. 509 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 24 листопада 2023 року - залишити без змін.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику - адвокату ОСОБА_6 про те, що вони не позбавлені процесуальної можливості звернутись з клопотанням про призначення психологічної експертизи до органу, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді