16 січня 2024 року
м. Рівне
Справа № 562/3422/23
Провадження № 22-ц/4815/81/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року ускладі судді Мички І. М., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області о 12 годині 48 хвилин, повний текст рішення складено 30 жовтня 2023 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що згідно судового наказу, виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області 06 квітня 2022 року у справі № 562/668/22, з нього, ОСОБА_1 , стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. 24 серпня 2023 року Здолбунівським районним судом Рівненської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. Стверджував, що таким чином на його утриманні перебуває двоє дітей, тоді як він офіційно не працює, має мінімальний підробіток, тому не має можливості сплачувати аліменти в розмірі . Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно судового наказу від 24 серпня 2023 року, з 1/4 частини всіх видів заробітку до 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 рокуу задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 192 СК України, яка передбачає можливість зміни судом розміру аліментів, визначеного за рішенням суду або домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, та обґрунтоване тим, що у позивача як платника аліментів з часу їх призначення за судовим наказом майновий стан не погіршився, сімейні обставини не змінилися, а тому відсутні передбачені законом підстави для зміни визначеного судовим рішенням розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що з моменту постановлення судового рішення про стягнення аліментів на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його сімейні обставини змінилися, адже тепер у нього є ще одна дитина - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додає, що на обох дітей він сплачує по 1/4 частині своїх доходів у якості аліментів, що суперечить положенням сімейного законодавства про те, що загальна сума аліментів, покладена на двох дітей, становить 1/3 частини доходу платника. Вважає, що при задоволенні його позовних вимог про зменшення розміру аліментів у цій справі з 1/4 до 1/6 частини доходів щомісячно забезпечуватиме рівність утримання обох дітей та не порушуватиме вимог закону щодо мінімального розміру аліментів на дитину, а також його інтересів як платника. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Ярмольчук Віталій Сергійович вважає рішення суду першої інстанції законним обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Здолбунівським районним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 16.01.2021 року.
Сторони проживають окремо. Дитина проживає з матір'ю. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
24 серпня 2023 року Здолбунівським районним судом Рівненської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Положення вказаної статті містять перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Ними є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, змінився матеріальний стан в бік погіршення, оскільки з нього стягуються аліменти ще на одну дитину від іншого шлюбу.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (на момент ухвалення оскаржуваного рішення) встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні .
Оцінюючи матеріальний стан сторін, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається із Довідки № 21979 від 13.09.2023р. про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні АДРЕСА_1 , за вказаною адресою, окрім позивача, зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які, зі слів позивача, є його братом, сестрою, племінницею.
Відомості про працевлаштування позивача та розмір його доходу в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, відсутні докази зміни стану здоров'я, зміни матеріального стану його як платника з моменту призначення судом аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , а тому відсутні передбачені ст. 192 СК України, якою обґрунтовано цей позов, підстави для зменшення розміру аліментів.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач, в тому числі зазначав про те, що при стягненні аліментів у цій справі, не враховано обставин сплати ним аліментів на іншу дитину.
Судом встановлено, що згідно судового наказу виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області 06 квітня 2022 року, справа № 562/668/22 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 частини всіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, станом на час винесення наказу про стягнення з позивача аліментів на сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 вже була спільна з відповідачкою дитина, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, маючи обов'язок утримання своїх обох дітей, позивач не звертався щодо зменшення розміру аліментів на другу дитину чи про скасування судового наказу. Таким чином, обставина народження дитини, на яку покликається апелянт як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, адже в часі вона виникла раніше, ніж суд призначив аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , розмір яких у цій справі оспорює ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Чинним законодавством України, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема, й аліментні зобов'язання, визначено мінімальний гарантований та мінімальний рекомендований розмір аліментів, однак не встановлює верхньої максимальної межі для суми аліментів, що стягуються на користь дитини з її батька чи матері.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Покликання апелянта на положення сімейного законодавства про те, що загальна сума аліментів, покладена на двох дітей, становить 1/3 частини доходу платника, і стягнення з нього аліментів на двох дітей по 1/4 частині на кожного є перевищенням передбаченого законом розміру, апеляційним судом оцінюються критично.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений соціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Як вбачається із доводів апелянта, платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку та не позбавлений можливості працевлаштуватися таким чином, щоб мати можливість належним чином забезпечувати себе та своїх неповнолітніх дітей.
Оцінивши обставини справи у взаємозв'язку із нормами закону, що регулює дані правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання, що визначений місцевим судом розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки на неповнолітню дитину є достатнім та справедливим, не порушує прав ні отримувача, ні платника аліментів, а також забезпечуватиме належний рівень життя, розвитку їхньої спільної дитини.
Встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв'язку з нормами закону, якими врегульовано спірні правовідносини, дають підстави для висновку про те, що з моменту винесення судом рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у позивача не відбулося суттєвих змін у матеріальному стані або у стані його здоров'я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, що в свою чергу, є підставою для відмови у заявленому позові про зменшення розміру аліментів.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.