Справа № 342/1123/23
Провадження № 33/4808/124/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.
Суддя-доповідач Кукурудз
19 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Вань І.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Городенківського районного суду від 12 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП і на підставі ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп.
З матеріалів справи, слідує, що ОСОБА_1 12.09.2023 року о 18 год. 30 хв., по вул. Ставишна у с. Росохач керуючи транспортним засобом "Дніпро- 11", без н.з. не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, здійснивши зїзд у кювет; внаслідок зїзду транспортний засіб отримав механічні пошкодження. ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. Крім цього, 12.09.2023 року о 18.30 год по вул. Ставишна у с. Росохач водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Дніпро-11" без н.з. у стані алкогольного спяніння, що підтверджується висновком від 12.09.2023 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9“а” Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскаржуючи вказану постанову захисник Вань І.Р. в інтересах ОСОБА_1 вважає її незаконною, необґрунтованою, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Вказує, що не погоджується із оскаржуваною постановою суду в частині притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, так як суд не з'ясував всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам справи, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено яким транспортним засобом керував ОСОБА_1 . Стверджує, що як вбачається із відеозапису, у кюветі є перевернутим мотоблок. Мотоблок не відноситься до транспортного засобу і для нього не потрібно посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб чи полісу. У відповідності з інструкцією по експлуатації мотоблок призначений виключно для сільськогосподарських робіт, та не підлягає реєстрації. Тому дане не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки мотоблок, яким він керував не є транспортним засобом.
Судом першої інстанції прийняте рішення всупереч презумції невинуватості особи, судове рішення грунтується виключно на припущеннях, висновки суду грунтуються на доказах, які суперечать один одному.
Просить постанову суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 ст. 130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
До початку апеляційного розгляду справи захисник Вань І.Р. подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та адвоката Вань І.Р.
Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 12.1, 2.9а Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459635 від 12.09.2023 року (а.с.1), висновком медичного огляду, рапортом патрульного, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , відеоматеріалами, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459634 від 12.09.2023 року, який підтверджує факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, схемою місця ДТП від 12.09.2023 року, на якій відображена дорожня обстановка, розміщення транспортного засобу та його механічні пошкодження.
Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та встановленими законом способами, будь які сумніви їх достовірності відсутні.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Наявний в матеріалах справи медичний висновок достовірно підтверджує, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Суддя, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КупАП.
ОСОБА_1 добровільно погодився пройти медичний огляд на стан спяніння про що свідчать наявні матеріали провадження, претензій не було, порушень під час проведення огляду суддею не встановлено, тому підстав вважати висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння помилковим або невірним немає.
Що стосується апеляційних доводів, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 не відноситься до транспортного засобу і для нього не потрібно посвідчення водія, а також реєстраційного документу чи полісу тому дане не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то вони є недоведеними, та спростовуються наступним.
Працівники поліції, які безпосередньо були на місці дорожньо-транспортної пригоди достовірно встановили, яким транспортним засобом керував ОСОБА_1 а саме "Дніпро-11"., про, що зазначено в протоколах про адміністративні правопорушення та схемі місця ДТП.
Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху України, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, таким чином "Дніпро-11" і є таким механізмом.
Судом встановлено транспортний засіб "Дніпро 11", яким керував ОСОБА_1 споряджений двигуном та призначений для перевезення, та вантажу, а також сидінням для водія, тому доводи захисника про те, що даний транспорт не є транспортним засобом, що виключає об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає безпідставними.
Проаналізувавши Правила дорожнього руху, можна дійти висновку: коли транспорт служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Отже, обставини, на які покликається захисник, не можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП повністю доведена дослідженими судом доказами.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та за ст.124 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а саме п.12.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, та складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду апеляційної скарги захисника апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених районним судом обставин події.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Вань І.Р. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Городенківського районного суду від 12.12.2023 року відносно ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП- без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз