Справа №443/1213/23
Провадження №2/443/34/24
іменем України
(заочне)
18 січня 2024 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Кологори в особі Бібрської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 : право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 1,75 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6214, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №281 від 13.05.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Соколівській сільській раді за №542.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся по батьковій лінії ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 1,75 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6214 від 30.05.1997 року. Вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №386/2018 року. 26.05.2023 року вона звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 08.09.2023 року в порядку витребування доказів зобов'язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 06 жовтня 2023 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи №386/2018, яка заводилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.10.2023 року завідувачем Жидачівської ДНК Матусеком В.В. надіслано копію спадкової справи №386/2018 від 03.09.2018 року, яка заводилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 13.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Ухвалою від 04.12.2023 року в порядку витребування доказів зобов'язано Центральний державний історичний архів України, м.Львів (79008, м.Львів, пл. Соборна, 3а) в особі завідувача в строк до 10 січня 2024 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області архівну довідку та належним чином завірену копію актового запису про народження ОСОБА_3 , 1940 року народження, народженого в с.Кологори (Кологури), Жидачівського району Львівської області, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 68 років.
08.01.2024 року директором Центрального державного історичного архіву України, м.Львів Стефаник О. надіслано копію актового запису про народження ОСОБА_3 , 1940 року народження.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, однак від представника позивача - адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі , не заперечуютьпроти ухвалення заочного рішення. Крім цього, долучив Інформаційну довідку зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75038926 від 07.12.2023 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву та клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не надходило.
У зв'язку з цим суд визнає неявку представника відповідача неповажною та вважає, що у відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України справу можливо слухати у відсутності відповідача (заочний розгляд), оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено наступні обставини.
Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання зареєстрована у АДРЕСА_1 , з 19.06.2014 року (а.с.4 на звороті).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6).
Як видно із архівної довідки Центрального державного історичного архіву України, м.Львів №К-559 від 28.12.2023, у фонді 201 «греко-католицька митрополича консисторія, м.Львів», у метричній книзі греко-католицької парафії с.Кологури, повіт Бібрка Львівського воєводства з записами про народження за 1901-1942 р.р. виявлено інформацію про народження під №9
ОСОБА_3 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_4 та хрещений 04.05.1940 року, АДРЕСА_2 , греко-католицького віросповідання.
Батько ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 , донька ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.52-53).
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 01.02.1997 року (а.с.7, 25).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Соколівської сільської ради, площею 1,75 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6214 від 30.05.1997 року (а.с.11).
Згідно довідки Соколівської сільської ради № 224 від 22.08.2018 року, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 і була останнім членом цього двору. Заповіт від ОСОБА_2 у виконкомі Соколівської сільської ради не посвідчувався. (а.с.8).
Оскільки ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, заповіту не залишила, то спадкування відбулося за законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Судом встановлено, що крім позивачки, спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був син покійної - ОСОБА_3 .
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_3 спадщину після смерті своєї матері не прийняв у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується також матеріалами спадкової справи №386/2018, яка заводилася Жидачівською державною нотаріальною конторою Львівської області після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23-31).
При цьому, як вбачається із матеріалів спадкової справи №386/2018 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталася тільки позивачка (а.с.24).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.26).
Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилася, що підтверджується Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75038926 від 07.12.2023 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.56).
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1 , спадщину після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла, оскільки вступила в управління і володіння спадковим майном, а згодом звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №386/2018 року.
З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме на земельну частку (пай), що знаходиться на території Соколівської сільської ради, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, постановою нотаріуса Жидачівської державної нотаріальної контори Матусека В.В. №142/02-31 від 26.05.2023 року (а.с.10), ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи документа на земельну частку (пай), що знаходиться на території Соколівської сільської ради, що належала померлій і є спадковим майном.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом спору у даній справі є право на земельну ділянку (пай), яка знаходиться на території Соколівської сільської ради.
Оскільки, правовідносини з приводу спадкування виникли у січні 1997 року, то відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.
Доказом того, що покійній ОСОБА_2 належало право на земельну ділянку, яка розташована на території Соколівської сільської Жидачівського району Львівської області, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-05/2023 від 04.05.2022 року, відповідно до якої, згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Соколівській сільській раді на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 13.05.1997 року №281, за гр. ОСОБА_2 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 1,75 умовних кадастрових гектарів на території Соколівської сільської ради. Сертифікат серії ЛВ №6214, зареєстрований 30.05.1997 р за №542. (а.с.11).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку (пай), яка знаходиться на території Соколівської сільської ради, Стрийського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), площею 1,75 умовних кадастрових гектари на території Соколівської сільської ради, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №6214, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №281 від 13.05.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Соколівській сільській раді за №542.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя С.І Сливка