справа №369/11109/23 Головуючий у суді І інстанції: Омельченко М.М.
провадження №33/824/333/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
15 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 659242 - 16.04.2023 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали в погрозах позбавлення батьківських прав, та вимогах залишити спільне місце проживання, в результаті чого могла бути завдана загроза психічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 659243 - 16.04.2023 року приблизно о 12 годині ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисні дії, які полягали в образах лайливими словами, що принижували честь і гідність, в результаті чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_1 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол серії ВАБ № 659242 від 16.07.2023 року про адміністративне правопорушення) закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол серії ВАБ № 659243 від 16.07.2023 року про адміністративне правопорушення) закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою, 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження відносно ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нову постанову, якою притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав, що йому не оголошувалась постанова, під розписку не вручалась і поштою не надсилалась. Зі змістом постанови суду, він ознайомився 24.11.2023 року, під час вивчення матеріалів справи в Київському апеляційному судді.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що закриваючи провадження щодо ОСОБА_2 , судом не було з'ясовано всі обставини справи та не правильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 в своїх поясненнях чітко вказали, що події про які йдеться в протоколі серії ВАБ №659243 від 16.07.2023 року відбувались за адресою АДРЕСА_3 , тобто за адресою його особистого помешкання.
Вказує, що з протоколу серії ВАБ №659243 від 16.07.2023 року складеного відносно ОСОБА_2 , його пояснень, пояснень свідка ОСОБА_4 , рапорту працівника поліції, чітко вбачається, що ОСОБА_2 ображала його лайливими словами, погрожувала йому, вела себе неадекватно в присутності їхньої спільної дитини, створювала безлад та скандали в його помешканні, що без сумнівів викликало в нього страх за свою безпеку їхнього малолітнього сина.
Також звертає увагу апеляційного суду, що такі протиправні дії ОСОБА_2 відносно нього вчинялись систематично.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, захисник Єгоров О.Ф. та ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовільнити.
Захисник ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи скаржника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2023 року винесено оскаржувану постанову (а.с. 84-85). Із тексту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду справи не був присутнім.
Матеріали справи не містять доказів отримання скаржником оскарженої постанови. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з текстом постанови в суді апеляційної інстанції 24.11.2023 року, що підтверджується розпискою (а.с. 121).
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023року як такий, що пропущений з поважних причин.
Закриваючи провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, на підставі положень п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що у протоколі не визначено за якою адресою відбулось можливе домашнє насильство. Крім того, всі надані письмові докази та усні пояснення свідчать на користь того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть дійти згоди з приводу спільного виховання малолітнього сина при окремому проживанні, докази вчинення домашнього насильства кимось з них відсутні.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 659243 - 16.04.2023 року приблизно о 12 годині ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисні дії, які полягали в образах лайливими словами, що принижували честь і гідність, в результаті чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_1 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 2).
Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства складеної працівником поліції Бондар О.С. , визначено постраждалою особою ОСОБА_1 , кривдником ОСОБА_7 , а також визначено середній рівень небезпеки та винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 серії АА № 028119 від 16.07.2023 року (а.с. 5-6).
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , де він зазначає, що він проживає зі своїм малолітнім сином з 24.06.2023 року, коли забрав його від матері, що страждає алкозалежністю. Матір ОСОБА_8 проходила лікування в наркологічному стаціонарі протягом 2 тижнів. Після чого повернулась та вмовила залишитись з дитиною. Тиждень вона проживала з ним та нянею, що допомагає йому з дитиною. Протягом тижня матір дитини веде себе підозріло, палить в присутності дитини, вживає лайливі, нецензурні слова в присутності нього та дитини. Влаштовує неодноразові істерики, чинить психологічний тиск на нього. Зникає без пояснень і повертається в його помешкання. Користується його фінансовими ресурсами на свій погляд. Без його відома забрала документи дитини. Неодноразово погрожувала суїцидом. Не йде на розмови з приводу майбутнього дитини. На прохання поговорити з приводу ситуації, що склалась, або залишити місце проживання, викликала поліцію (а.с. 9).
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, інспектор поліції Бондар О.С. прийняв заяву від ОСОБА_1 , де зазначено, що 16.07.2023 року о 11 год. 00 хв., за місцем його проживання: АДРЕСА_3 , його колишня дружина ОСОБА_2 на постійній основі вчиняє сварки, психологічний тиск та погрожує вчинити самогубство (а.с. 10).
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , де вона зазначає, що в неділю 16.07.2023 року в 11 год. почався конфлікт з ОСОБА_1 , який погрожував їй та не віддавав дитину, який повинен знаходитись з нею по розпорядженню «Служби у справах дітей та сім'ї». Дана пригода проходила за адресою АДРЕСА_3 . Співмешканець ОСОБА_1 неодноразово ображав та застосовував фізичну силу. Вона прописана з дитиною по іншій адресі, але вимушена проживати з-за дитини з ОСОБА_1 (а.с. 11).
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, інспектор поліції Бондар О.С. прийняв заяву від ОСОБА_2 , де зазначено, що 16.07.2023 року о 11 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_1 погрожував вигнати її з помешкання та обмежити спілкування з сином (а.с. 12).
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_9 , в яких вона зазначила, що за час перебування сімейного насилля не спостерігала. Дізнавшись за судові процеси ОСОБА_2 відреагувала критично з плачем й проявом суїцидних намірів з підвищеним емоційним станом. ОСОБА_11 стримував й повертав з коридору до квартири без фізичного дійства з намаганням заспокійливих речей. З часу повернення з клініки наполягала на спільному проживанні з дозволу ОСОБА_12 й як мама проявляла найкраще стосовно життя дитячого, купуючи необхідне, проводячи щеплення за фінансування батька. З боку матері, таким чином здійснюється психологічне насильство над свідками всіх, хто в той час вимушений бачити й чути дійство (а.с. 13).
Відповідно до рапорту інспектора взводу 2 роти 1 БПП в . Чайки УПП у Київській області ДПП ст. лейтенанта поліції Бондара О.С., де він вказує, що перебуваючи в екіпажі в складі інспектора Бондара О.С. та ОСОБА_13 , отримали виклик «Домашнє насильство» за адресою АДРЕСА_3 . Приїхавши за вказаною адресою зустріли заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила, що ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного та економічного характеру, які полягали в погрозах позбавити батьківських прав та вимоги залишити спільне місце проживання. У ОСОБА_2 було відібрано заяву та пояснення, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, та в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та складено терміновий заборонний припис. В подальшому ОСОБА_1 повідомив, що відносно нього також вчиняється домашнє насильство з боку ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного характеру, що принижують честь та гідність ОСОБА_1 .. З даного приводу також було відібрано заяву та пояснення, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, та в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та складено терміновий заборонний припис Також на місці події бул присутня малолітня дитини та няня ОСОБА_9 , яка повідомила, що домашнього насильство не відбулось (а.с. 14).
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження та відсутність події і складу адміністративного правопорушення, оскільки обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої. При цьому доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілому ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що з протоколу серії ВАБ №659243 від 16.07.2023 року складеного відносно ОСОБА_2 , його пояснень, пояснень свідка ОСОБА_4 , рапорту працівника поліції, чітко вбачається, що ОСОБА_2 ображала його лайливими словами, погрожувала йому, вела себе неадекватно в присутності їхньої спільної дитини, створювала безлад та скандали в його помешканні, що без сумнівів викликало в нього страх за свою безпеку їхнього малолітнього сина, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення домашнього насильства, наявність наслідків у виді завдання чи можливого завдання шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що протиправні дії ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 вчинялись систематично, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріалами справи не доведено факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 ..
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо закриття провадження та відсутність події і складу адміністративного правопорушення, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та визнання винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київського області від 20 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «18» січня 2024 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко