Ухвала від 11.01.2024 по справі 761/22139/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1790/2024 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

№ 761/22139/17

Категорія КК: ч. 2 ст. 365 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_9

представника цивільного

відповідача ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 171; ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (в редакції Закону України № 2341-14 від 05.04.2001), та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, від якого звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 340 КК України (в редакції Закону України № 2341-14 від 05.04.2001), та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі строком, від якого звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , Головного управління Національної поліції в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди 50000 грн. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до ОСОБА_7 , Головного управління Національної поліції в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди 30 000 грн.

Провадження у цивільній справі за позовом потерпілого ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , Головного управління Національної поліції в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди - закрито.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він відповідно до наказу від 14.11.2012 № 622 о/с начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві був призначений на посаду заступника командира взводу № 1 оперативної роти № 3 полку міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві та відповідно до наказу від 31.05.2013 № 389 о/с ГУМВС України в м. Києві присвоєно спеціальне звання лейтенанта міліції.

Так, 30.11.2013 у період часу з 04 год. 11 хв. до 04 год. 22 хв. внаслідок злочинних дій, вчинених за попередньою змовою начальником ГУМВС України в місті Києві, заступником начальника Головного управління - начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві, начальником управління громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві, командиром ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в місті Києві, заступником командира полку - начальником штабу ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, заступником командира ПМОП «Беркут» ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, заступником командира 1-ї оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, командиром 3-ї оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, заступником командира 4-ї оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, командиром роти спеціального призначення ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, за пособництва Голови КМДА (матеріли відносно яких виділено в окреме провадження), організували та забезпечили незаконне перешкоджання проведенню зборів громадян внаслідок чого невстановленими співробітниками ПМОП «Беркут» та військовослужбовцями ВВ МВС України незаконно, з перевищенням службових повноважень, із застосуванням насильства, погроз його застосування, застосуванням спеціальних засобів, зокрема кийків «ПР» та «Томфа», а також шляхом застосування до присутніх осіб болісних і таких, що ображають особисту гідність дій, заподіяно фізичний біль, а також тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості 116 громадянам, та у результаті чого близько 300 учасників зборів були витіснені від ОСОБА_14 , пам'ятника засновникам Києва за межі Майдану Незалежності до проїжджої частини вулиці Хрещатик.

В подальшому, не маючи на те законних підстав, перевищуючи службові повноваження, із застосуванням насильства, погроз його застосування, застосуванням спеціальних засобів, зокрема кийків «ПР» та «Томфа», а також шляхом застосування до присутніх осіб болісних і таких, що ображають особисту гідність дій, невстановленими співробітниками ПМОП «Беркут» продовжувалось витіснення присутніх в той час осіб від Майдану Незалежності території та вулиці Хрещатик у напрямку вулиці Архітектора Городецького.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді заступника командира взводу № 1 оперативної роти № 3 ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, будучи працівником правоохоронного органу 30.11.2013, о 04 год. 57 хв., знаходячись на тротуарі (на стороні з непарною нумерацією) вулиці Хрещатик в місті Києві на Майдані Незалежності, разом із невстановленими слідством співробітниками ПМОП «Беркут», помітивши журналіста ОСОБА_11 , яка в лівій руці тримала редакційне посвідчення засобу масової інформації «RIANOVOSTI» та спілкувалась із невстановленими розслідуванням співробітниками «Беркуту» і одночасно здійснювала запис розмови із співробітниками міліції на свій мобільний телефон, котрий перебував у її правій руці, діючи з прямим умислом, спрямованим на перешкоджання професійній діяльності журналіста, створюючи перепони та обмеження щодо одержання, використання та поширення інформації журналістом ОСОБА_11 , з метою недопущення здійснення подальшого відеозапису, підійшов до неї разом із невстановленим співробітником «Беркуту» та висунув їй претензію необґрунтованого характеру з приводу здійснення відеозйомки, вимагав припинити відеозапис, а далі, перебуваючи на короткій відстані від ОСОБА_11 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на перешкоджання професійній діяльності журналіста, створюючи перепони та обмеження щодо одержання, використання та поширення інформації журналістом ОСОБА_11 , бажаючи припинення подальшої зйомки відповідного сюжету, з метою недопущення відеофіксації журналістом окремих подій, що відбувалися в цей час на Майдані Незалежності та вулиці Хрещатик, а також причетних до цих подій співробітників ПМОП «Беркуту», схопив її лівою рукою за праву руку у якій перебував мобільний телефон та на який ОСОБА_11 здійснювала відеозапис, намагався вибити мобільний телефон з руки журналіста.

В подальшому ОСОБА_7 , реалізовуючи вказані наміри усвідомлюючи, свідомо припускаючи можливі наслідки своїх дій, на неодноразові попередження про професійну діяльність ОСОБА_11 як журналіста, не реагував, продовжив вчиняти перешкоди щодо збирання, одержання, фіксації поширення та зберігання інформації та вчиняти протиправні дії стосовно журналіста ОСОБА_11 , шляхом застосування до неї болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілої дії.

Зокрема, ОСОБА_7 з метою недопущення подальшої фіксації подій та причетних до цього співробітників ПМОП «Беркут», витіснення журналіста за межі Майдану Незалежності, о 4 год. 57 хв. 30.11.2013 застосовуючи заходи фізичного впливу, прикладаючи зусилля здійснив правою рукою два поштовхи у ліве передпліччя ОСОБА_11 , після чого схопив правою рукою та міцно зжав її ліве передпліччя, внаслідок чого ОСОБА_11 відчула біль, розвернув її від себе обличчям та, не припиняючи протиправні дії, правою рукою штовхнув її у напрямку вулиці Архітектора Городецького, після чого правою рукою схопив ОСОБА_11 , яка від цих дій відчула біль, за зап'ястя лівої руки у якій тримала редакційне посвідчення засобу масової інформації «RIANOVOSTI» та двічі штовхнув її у напрямку руху до вулиці Архітектора Городецького.

В подальшому, о 4 год. 58 хв., працівник правоохоронного органу ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді не поширення інформації про події, які відбувались під час масових заходів великої кількості людей та бажаючи їх настання, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, безпідставно застосовуючи заходи фізичного впливу, схопив правою рукою за передпліччя лівої руки, та розвернув ОСОБА_11 спиною до себе і умисно наніс удар правою ногою в праве стегно, чим спричинив перешкоджання законній діяльності журналістів.

Вищевказаними діями, ОСОБА_7 вчинив сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), а саме перевищення влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілої, діями, за відсутності ознак катування, та ч. 1 ст. 171 КК України (в редакції Закону України № 2341-14 від 05.04.2001), а саме, умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365 КК України в редакції Закону №3207-IV від 07.04.2011; ч.1 ст. 171; ч.4 ст. 41, ст. 340 КК України в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001. Призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 365 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи або навчання. Призначити за ч.1 ст. 171 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі, а за ч.4 ст. 41, ст. 340 КК України - 3 років позбавлення волі. На підставі п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного судом покарання за ч.1 ст. 171, ст. 340 КК України у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-портретної експертизи в розмірі 8928 грн., речові докази постановити залишити зберігати в матеріалах справи.

В обґрунтування своїх вимог прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 171 КК України, за обставин, викладених судом першої інстанції у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, зазначає лише про незаконність виключення з кваліфікації дій обвинувачення за ст. 340 КК України посилання на ч.4 ст. 41 КК України. Мотивів незаконності вироку в частині засудження за ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 171 КК України апеляційна скарга не містить.

На думку апелянта, надані стороною обвинувачення докази в ході судового розгляду доводять виконання ОСОБА_7 злочинного наказу при здійсненні ним перешкоджання організації та проведенню 30.11.2013 на Майдані Незалежності в м. Києві мирного зібрання громадян на підтримку Євроінтеграції України. Зокрема про це повідомила потерпіла ОСОБА_11 під час допиту в судовому засіданні, її показання в цій частині неповно викладені у вироку. Також докази такого обвинувачення містяться в протоколі огляду від 08.12.2016 за участі потерпілої ОСОБА_11 , протоколі огляду від 01.12.2016 відеозапису, отриманого від ТОВ «Студія 1+1», з доданим до нього диску з відеозаписом, протоколі огляду від 01.12.2016 відеозапису групи документування ГУМВС України в м. Києві з доданим диском з відеозаписом, оптичному диску з наданими потерпілим ОСОБА_13 фотознімками, протоколі огляду від 08.12.2016 вказаних фотознімків, протоколі огляду від 08.12.2016 за участю ОСОБА_13 , протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_13 від 13.12.2016, протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 від 14.02.2017, показаннях потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , наданих під час судового розгляду, протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 від 13.05.2017, протоколах огляду за участю ОСОБА_15 від 24.05.2017 та 14.06.2017, протоколі огляду від 02.12.2016, показаннях свідка ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інших потерпілих.

В ході судового розгляду, на думку прокурора, судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження та дослідження обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо колишніх заступників командира ПМОП «Беркут» ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , а також командира 3-ої оперативної роти ОСОБА_22 , заступника командира 4-ої оперативної роти ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ст. 340; ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 365 КК України. В цьому прокурор вбачає неповноту судового розгляду, оскільки судом не досліджено фактичні дані, які свідчать про притягнення до кримінальної відповідальності командира ОСОБА_22 та інших саме за віддання наказів підлеглим працівникам міліції щодо здійснення завідомо злочинних дій стосовно мітингувальників. Той факт, що ОСОБА_22 не був допитаний в судовому засіданні не доводить невинуватість ОСОБА_7 , оскільки він є фактично співучасником останнього, а не свідком.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає про призначення ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, зокрема, на думку прокурора, судом не враховані фактичні обставини вчинених обвинуваченим злочинів, дані про його особу та його ставлення до скоєного. При цьому прокурор не зазначає про порушення судом першої інстанції вимог ст. 75 КК України.

В апеляційних скаргах представник потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - ОСОБА_24 і представник потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_9 , які є ідентичними за змістом, просять скасувати вирок щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання і неповного задоволення цивільних позовів і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 171, ст. 340 КК України, і призначити за ч.2 ст. 365 КК України покарання у виді 5 рокі позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки; за ч.1 ст. 171 КК України - у виді 2 років обмеження волі; за ст. 340 КК України - у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.2 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом складання покарань в межах санкції ч.2 ст. 365 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_11 в повному обсязі і стягнути солідарно з ОСОБА_7 , ГУНП в м. Києві та МВС України моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. Представник потерпілих ОСОБА_24 просить також задовольнити цивільний позов ОСОБА_12 в повному обсязі і стягнути солідарно з ОСОБА_7 , ГУНП в м. Києві та МВС України моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог представники потерпілих зазначають про невідповідність призначеного судом покарання за ч.2 ст. 365 КК України тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Зокрема судом належним чином не враховано невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 вини, відсутність щирого каяття у скоєному, відсутність співпраці з органом досудового розслідування і відшкодування заподіяної потерпілим шкоди з його боку. Фактичні обставини злочину в сукупності з даними про особу обвинуваченого свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого із застосуванням до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Також рішення суду про застосування ст. 75 КК України належним чином не мотивовано у вироку. При цьому апеляційна скарга представників не містить доводів щодо незаконності призначення покарання за ч.1 ст. 171, ст. 340 КК України та застосуванням вимог ст. 49 КК України.

Крім того, не погоджуються представники потерпілих і з рішенням суду в частині часткового задоволення цивільних позовів потерпілих. На їх переконання, судом незаконно відмовлено в стягненнф моральної шкоди солідарно з ОСОБА_7 та Головного управління Національної поліції в м. Києві і Міністерства внутрішніх справ України, оскільки останні є правонаступниками юридичної особи, де на час скоєння злочинів працював обвинувачений ОСОБА_7 . Також безпідставно судом першої інстанції зменшено розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим, оскільки таке рішення суперечить встановленим фактичним обставинам в провадженні, не підтверджується наявними доказами, зокрема і показаннями потерпілих, належним чином не мотивовано у вироку.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_25 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2023 щодо ОСОБА_7 та ухвалити виправдувальний вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні. Цивільні позови ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишити без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 171, ст. 340 КК України, а надані стороною захисту докази невинуватості останнього безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції. Так, на думку захисника, досліджені докази доводять, що акції протесту проводилися з чисельними порушенням вимог нормативних актів України та рішень судів, закінчилися фактично 29.11.2013, а дії співробітників міліції по вул. Хрещатик 30.11.2013 були спрямовані на охорону громадського порядку та викликані насильством по відношенню до робітників комунальних служб, які намагалися встановити новорічну ялинку напередодні свят та прибрати площу від сміття. Поза увагою суду залишилися докази, надані стороною захисту, які доводять, що потерпіла ОСОБА_11 не обіймала посаду журналіста в «РІА Новини України» та не здійснювала діяльність журналіста, перебуваючи 30.11.2013 на Майдані Незалежності в м. Києві. Не мав статусу журналіста і потерпілий ОСОБА_13 . З наданих відеозаписів не можливо встановити яке посвідчення надавала співробітнику міліції ОСОБА_11 і чи є особою, що застосував силу до останньої, обвинувачений ОСОБА_7 . Також захисник зазначає про порушення вимог кримінального процесуального закону в ході проведення впізнання по фотографіям за участю потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , отримання відеофайлів подій, суперечності в показаннях вказаних потерпілих. Дані, які отримані в ході негласної слідчої дії, а саме телефонної розмови між ОСОБА_7 та особою на ім?я ОСОБА_26 не вірно викладені у вироку суду та перекручені для обґрунтування доведеності вини обвинуваченого. Не погоджується захисник і з рішенням суду про часткове задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , оскільки відсутні будь-які докази, що останнім спричинено моральну шкоду з вини обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого і захисника, які підтримали апеляційну скаргу останнього та заперечили проти апеляційних скарг прокурора і представників потерпілих, пояснення прокурора і представника потерпілої, які підтримали свої апеляційні скарги і заперечили проти апеляційної скарги захисника, пояснення представника цивільного відповідача, яка заперечила проти апеляційних скарг представників потерпілих в частині вирішення цивільного позову, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як указують положення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, зокрема, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Формулювання обвинувачення повинно містити всі ознаки складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винною, та за своїм змістом відповідати диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При цьому формулювання недоведеної частини обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнано недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.

Проте, дані вимоги закону судом першої інстанції під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_7 не дотримані, а вирок ухвалений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2023 щодо ОСОБА_7 , суд у мотивувальній частині зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за ч.2 ст. 365 КК України та ч.1 ст. 171 КК України.

Після цього суд зазначив, що згідно обвинувального акту, який надійшов до суду на розгляд ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ще одного злочину за наступних обставин. З 21.11.2013 по 30.11.2013 до Київської міської державної адміністрації від Народних депутатів України, громадських організацій та об'єднань, політичних партій та громадян відповідно до ч. 1 ст. 39 Конституції України надійшли численні письмові повідомлення та заяви на проведення мітингів та демонстрацій на вулицях центральної частини м. Києва. Зокрема, головою правління Всеукраїнської громадської організації «Коаліція Учасників Помаранчевої Революції» ОСОБА_15 26.11.2013 на ім'я голови Київської міської державної адміністрації було направлено повідомлення про проведення з 00 год. 00 хв. 27.11.2013 безстрокового мирного зібрання громадян на Майдані Незалежності в м. Києві, яке було зареєстровано в Київській міській державній адміністрації 27.11.2013 за № 40248. Незважаючи на відсутність судового рішення про заборону щодо реалізації права на проведення мітингів, мирного зібрання на території Майдану Незалежності в м. Києві, 30.11.2013, в період часу з 04 год. 11 хв. до 04 год. 22 хв., внаслідок злочинних дій, вчинених за попередньою змовою начальником ГУМВС України в місті Києві, заступником начальника Головного управління - начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві, начальником управління громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві, командиром ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в місті Києві, заступником командира полку - начальником штабу ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, заступником командира ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, заступником командира 1-ї оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, командиром 3-ї оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, заступником командира 4-ї оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, командиром роти спеціального призначення ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, за пособництва голови Київської міської державної адміністрації (матеріли відносно яких виділено в окреме провадження), організували та забезпечили незаконне перешкоджання проведенню зборів громадян, внаслідок чого невстановленими співробітниками ПМОП «Беркут» та військовослужбовцями ВВ МВС України незаконно, з перевищенням службових повноважень, із застосуванням насильства, погроз його застосування, застосуванням спеціальних засобів, зокрема кийків «ПР» та «Томфа», а також шляхом застосування до присутніх осіб болісних і таких, що ображають особисту гідність дій, спричинено фізичний біль та заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості 116 громадянам, та у результаті чого близько 300 учасників мирного зібрання були витіснені від ОСОБА_14 , пам'ятника засновникам Києва за межі території Майдану Незалежності, до проїжджої частини вулиці Хрещатик.

У період з 04 год. 23 хв. по 05 год. 12 хв. 30.11.2013, вже після залишення учасниками мирної акції території прилеглої до монумента Незалежності, співробітники ПМОП «Беркут», з метою недопущення повернення мітингувальників на площу, продовжили вчиняти протиправні дії. Так, близько 04 год. 59 хв. 30.11.2013, після вчинення ОСОБА_7 протиправних дій відносно потерпілої ОСОБА_11 , командир оперативної роти №3 ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в місті Києві, ОСОБА_22 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), який перебував поруч зі своїми підлеглими та безпосередньо спостерігав за вчиненням таких протиправних дій відносно ОСОБА_11 , з метою незаконного перешкоджання організації та проведенню мирного зібрання, недопущення людей до площі майдану Незалежності та їх поверненню до монумента Незалежності, віддав наказ підлеглим співробітникам оперативної роти № 3 вишикуватися в шеренгу, якою рушити по вул. Хрещатик в бік вул. Архітектора Городецького, продовжуючи витіснення мітингувальників. Усвідомлюючи явно злочинний характер наказу командира оперативної роти № 3 ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_22 , заступник командира взводу № 1 оперативної роти № 3 ПМОП «Беркут» ОСОБА_7 разом із іншими невстановленими співробітниками оперативної роти № 3 ПМОП «Беркут», на виконання наказу керівника свого підрозділу, вишикувалися в шеренгу вздовж тротуару (на стороні з непарною нумерацією) по вулиці Хрещатик в місті Києві. Після чого, усвідомлюючи, що громадяни, які йшли попереду, а саме ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , приймали участь у мирному зібранні на ОСОБА_29 і можуть повернутися на площу для продовження організації та участі у такому зібрані, з метою незаконного перешкоджання подальшому проведенню мирного зібрання громадян на ОСОБА_29 , на виконання злочинного наказу ОСОБА_22 , ОСОБА_7 спільно з іншими співробітниками підрозділу почали рух шеренгою у напрямку вулиці Архітектора Городецького та не пропускаючи нікого до території майдану Незалежності, монументу Незалежності та пам'ятника засновникам Києва, з неодноразовим висуненням вимоги залишення території майдану Незалежності громадяни ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , вимушені були виконати незаконну вимогу щодо залишення території Майдану Незалежності, під загрозою можливого застосування фізичної сили і спеціальних засобів, рухатися у визначеному заступником командира взводу № 1 оперативної роти № 3 ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_7 та іншими співробітниками ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в місті Києві у напрямку і, як наслідок, були витіснені правоохоронцями до перехрестя вулиць Хрещатик та Архітектора Городецького. Незаконними діями ОСОБА_7 вчинено незаконне перешкоджання організації та проведенню мирного зібрання грубо порушено права громадян ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 на організацію та проведення зборів.

Вищевказаними діями, за версією сторони обвинувачення, які виразились у незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, службовою особою, на виконання явно злочинного наказу, ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 41 ст. 340 КК України (в редакції Закону України № 2341-14 від 05.04.2001).

За змістом вироку суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 171, ст. 340 КК України.

Між тим, в порушення вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням всіх ознак складу злочину, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винним за ст. 340 КК України, щоб відповідало диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність,а лише послався на пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення, як воно викладено в обвинувальному акті за ч.4 ст. 41, ст. 340 КК України.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 370 КПК України суд у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначає докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У вироку щодо ОСОБА_7 суд зазначив докази на підтвердження вчинення ним злочину, передбаченого ст. 340 КК України, однак фактично не встановив обставини скоєння ним вказаного злочину.

Після зазначення доказів суд виклав мотиви, за яких прийшов до висновку про недоведеність дій ОСОБА_7 передбачених ч.4 ст. 41 КК України, а тому виключив з обвинувачення ч.4 ст. 41 КК України.

При цьому знов не виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, за ст. 340 КК України.

Враховуючи, що вирок не містить встановлених судом обставин правопорушення, передбаченого ст. 340 КК України, зазначені у ньому докази стосуються всього обсягу обвинувачення, а формулювання обвинувачення за всіма інкримінованими ОСОБА_7 злочинами, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити доводи апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, відсутність у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, порушує гарантоване Конституцією України та кримінально процесуальним законом право обвинуваченого на захист.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому у відповідності до приписів ст.ст. 409, 411, 412, 415 КПК України,вони тягнуть за собою безумовне скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, як на те посилаються в апеляційних скаргах сторони, тому ці доводи слід перевірити при новому розгляді провадження, а відтак, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_24 і ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_25 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Призначити новий розглядобвинувального акту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365; ч.1 ст. 171; ч.4 ст. 41, ст. 370 КК Україниу суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

__________________ _________________ ___________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4