10 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 19 грудня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2023 задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, до 22.01.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого, продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, до 22.01.2024 включно, із визначенням йому застави у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладення на нього, у разі внесення застави, наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора
Справа № 761/46235/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/109/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
або слідчого судді за першою вимогою; утриматися від спілкування із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
В апеляційній скарзі захисник вказував на те, що слідчим суддею не враховано наявність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків у місці постійного проживання, перебування на його утриманні малолітнього сина, а також те, що він раніше не судимий, має майно лише на території міста Києва, бездоганну репутацію, працює адвокатом в АО «Вознюк та Туровський», здійснює функції захисту та представництва в судах.
Крім того, слідчий суддя не звернув уваги на те, що підозрюваний з самого початку визнав свою причетність до події дорожньо-транспортної пригоди, повністю сприяв органу досудового розслідування, визнає свою вину та щиро розкаюється у вчиненому ним необережному злочині.
Також слідчим суддею залишено поза увагою складні погодні умови та дії підозрюваного під час дорожньо-транспортної пригоди.
Органом досудового розслідування не надано доказів наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та негативної процесуальної поведінки підозрюваного.
Стороною обвинувачення із часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу по час подання апеляційної скарги не проведено із підозрюваним жодної слідчої (процесуальної) дії, окрім ініційованого стороною захисту слідчого експерименту.
На переконання захисника, ризики, навіть за їх теоретичної наявності, з ходом досудового розслідування об'єктивно зменшилися.
Сама по собі тяжкість покарання не може слугувати виправданням тримання під вартою.
Апелянт зазначав, що ОСОБА_7 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді саден рук і забою грудної клітини, однак після вчинення кримінального правопорушення з місця події не зник, хоча і мав таку можливість, погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», який показав нулі.
При цьому, як убачається з протоколу допиту ОСОБА_7 , одразу після дорожньо-транспортної пригоди він попросив військових викликати швидку медичну допомогу для потерпілого і сам був госпіталізований до лікарні м. Бровари. Після огляду лікарями ОСОБА_7 добровільно відмовився від амбулаторного лікування, яке йому було прописано, та повернувся на місце події, пройшов медичний огляд на стан сп'яніння та фактично був затриманий на місці події о 06 год. 00 хв., після здійснення працівниками поліції невідкладних слідчих дій.
Крім того, нівелювати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, можна шляхом покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених п.п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також захисник звертав увагу на те, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану чоловіки призовного віку не можуть залишати межі території України. Станом на момент розгляду клопотання слідчого паспорт громадянина України для виїзду за кордон належний ОСОБА_7 за клопотання сторони захисту долучено до матеріалів справи.
Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні є недоведеним, оскільки від зазначених осіб до правоохоронних органів не надходило заяв (повідомлень) про спроби незаконного впливу на них з боку підозрюваного або третіх осіб в його інтересах.
За дорученням ОСОБА_7 стороною захисту збираються грошові кошти з метою відшкодування завданої моральної шкоди родичам потерпілого. Так, при особистій зустрічі з представником потерпілого, дійшли згоди про компенсацію за страховим полісом шкоди на суму 320 000 грн.
Апелянт вказував на можливість визначення ОСОБА_7 розміру застави у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка, враховуючи дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, забезпечить належне виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000001222 від 22.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що 22.10.2023, приблизно о 00 год. 03 хв., водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Honda Civic», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по Об'їзній дорозі (М-01), зі сторони вул. Лагунової в напрямку Броварського проспекту м. Києва, в межах другої смуги з трьох наявних, попереду себе виявив вантажний автомобіль, який розташовувався в середній смузі руху та з метою уникнення з ним контактування застосував гальмування, зі зміною напрямку руху вправо, виїхав в праву смугу руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , якій ніс службу на блокпосту в складі добровольчого формування Броварської міської територіальної громади № 1 «Дозор».
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Згідно даних протоколу затримання від 22.10.2023, цього ж дня о 06 год. 00 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
22.10.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави тривалістю 60 днів з моменту затримання, тобто до 21.12.2023 включно.
Постановою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_12 від 11.12.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців.
14.12.2023 слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строктримання під вартою на 30 днів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2023 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, до 22.01.2024 включно.
З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчим суддею належним чином дотримані зазначені вимоги закону.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, наслідки та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованого йому злочину та його наслідками, даними про особу підозрюваного, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному ОСОБА_7 , та вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги про можливість у даному провадженні, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_7 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України розмір застави.
Так, як убачається з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, за яких слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, серед яких вчинення злочину, який спричинив загибель людини.
У той же час, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008).
З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), § 44)
На переконання колегії суддів, у поданому клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не доведено, що з плином часу продовжують існувати ті ж підстави, які існували на момент застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення йому застави.
Крім того, як убачається із даних журналу судового засідання від 19.12.2023, при розгляді питання слідчим суддею про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, присутній у судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 не заперечував щодо визначення підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави у даному кримінальному провадженні. Вказані обставини підтвердив і прокурор ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду.
З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та позицію підозрюваного, який не оспорює свою винуватість, беручи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного, дані про його особу, ту обставину, що він утримується під вартою з 23.10.2023 без права внесення застави та хоча ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного продовжують існувати, проте, інтенсивність встановлених ризиків з плином часу певною мірою знизилася, колегія суддів вважає за можливе у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Ураховуючи дані про особу підозрюваного, його репутацію, майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, водночас беручи до уваги тяжкість інкримінованого злочину та його наслідки, колегія суддів приходить до висновку, що застава у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а відтак вважає за необхідне визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі, який перевищує межі, визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у виді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 22.01.2024, із визначенням застави у виді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 22.01.2024.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, до 22 січня 2024 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 22 січня 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3