Справа № 754/5504/23 Головуючий в суді І інстанції - Вінтоняк Р.Я.
Провадження № 33/824/5695/2023 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
22 грудня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 18.04.2023, о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 в місті Києві по пр. Червоної Калини, 68, керував автомобілем «ЗАЗ 1102» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився на бодікамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн., 80 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Крім цього, апелянт подав клопотання про поновлення троку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із мобілізацією його на військову службу у Збройні Сили України з 04 березня 2022 року, яку він проходить по цей час, його було позбавлено можливості отримувати судові повістки про виклик, бути присутнім на судовому засіданні та подати апеляційну скаргу в строк встановлений законом. А повний текст постанови був отриманий 13 листопада 2023 року.
Тому, вищенаведене свідчить про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин, що об'єктивно не залежали від волі ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята без здійснення належної оцінки доказів.
Так, судом першої інстанції не зауважено, що протокол про адміністративне правопорушення - є недопустимим доказом, адже був складений з порушенням норм ч. 1 ст. 256 КУпАП, оскільки у такому засобі доказування відсутня інформація про свідків, участь яких при складенні такого документу в справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обов'язковою. Крім цього:
- невірно вказаний час ймовірного правопорушення, є наявними доповнення незрозумілі за змістом, наявність яких згідно п. 7 розділу 1 «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України під 06.11.2015 №1376 є недопустимим.
- в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення» - є незаповненою та у ній відсутні відомості про подані ймовірним правопорушником пояснення.
Також, судом першої інстанції не звернено увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо відсторонення водія ОСОБА_1 від керування вищевказаним транспортним засобом, шляхом передачі його під керування іншого водія.
До того ж, розписка про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу за адресою м. Київ, пр-т Червоної Калини, 88 - не може бути доказом по справі, адже КУпАП не передбачає такого засобу доказування як розписка, такий документ був написаний ОСОБА_1 під психологічним тиском, а також зміст інформації вказаної в ньому не відображає добровільного волевиявлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим не може бути обвинувальним доказом щодо правопорушника.
Також апелянт звертає увагу на те, що під час ймовірного вчинення правопорушення, який зазначений в протоколі є недостовірним, адже в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом у 13:21 18.04.2023, про в матеріалах справи наявний відеозапис поліцейських, з якого вбачається, що подія ймовірного адміністративного правопорушення починає свій відлік з 13:51 18.04.2023.
Крім того ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не звернено увагу на те що, в його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, адже в матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль на момент зупинки поліцейськими здійснював рух, а ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент зупинки його поліцейськими.
Відтак, на думку апелянта вина у вчиненні адміністративного правопорушення відсутня, а тому за відсутності вини, особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
У справі яка розглядається, суд у встановлений законом спосіб повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, забезпечив останньому розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В судове засідання апеляційного суду належним чином повідомлений ОСОБА_1 , що стверджується матеріалами справи, не з'явився, До Київського апеляційного суду надійшла заява дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що її чоловік не може бути присутнім в судовому засіданні, яке відбудеться 22.12.2023 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 мобілізований до лав Збройних Сил України та на даний час проходить службу. Разом з тим, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які б передбачали дії та рішення суду у випадку призову особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, для проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором.
Строк на оскарження постанови, винесеної суддею у справі про адміністративне правопорушення, може бути поновлений апелянту тільки у разі, коли він пропущений з поважних причин.
Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.05.2023, в день ухвалення судового рішення ОСОБА_1 в судовому засіданні Деснянського районного суду міста Києва присутній не був, у зв'язку з перебуванням на військовій службі в лавах Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Разом з тим, будь-яких відомостей про направлення копії оскаржуваної постанови особі, щодо якої її винесено, матеріли справи не містять.
Твердження ОСОБА_1 про те, що 13.11.2023 під час ознайомлення з матеріалами справи останній дізнався про вирішення по суті справи про адміністративне правопорушення та отримано копію оскаржуваної постанови, не спростовуються матеріалами провадження.
На підставі наведеного, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, у тому числі на апеляційне оскарження прийнятого рішення судом першої інстанції, вважаю за необхідне клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2023 задовольнити.
Що стосується доводів про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння необхідно встановити, що особа керувала транспортним засобом, при цьому мала ознаки алкогольного сп'яніння, передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, встановлення яких є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп'яніння.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дотримався вище зазначених вимог закону.
Так, суд першої інстанції, за результатами дослідження матеріалів справи, у тому числі, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановив, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відмовився, а тому місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції, враховуючи, у тому числі дані, встановлені під час апеляційного розгляду.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 151753 від 18.04.2023, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 , зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 не вказав (а.с. 2);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.04.2023 (а.с. 3);
- розпискою про відсторонення ОСОБА_1 від керування 18.04.2023 транспортним засобом «ЗАЗ 1102», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4);
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 8).
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису встановлено, зокрема таке.
Відеозапис розпочинається 18/04/2023 о 13:16:03. З відеозапису вбачається рух службового транспортного засобу працівників патрульної поліції, які, зупинивши автомобіль, вийшли з нього. На проїзній частині перебуває автомобіль білого кольору із увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Працівники поліції підійшли до транспортного засобу, з якого, з водійського сидіння вийшов водій ОСОБА_1 . Працівники поліції повідомляють, що водій був зупинений за порушення правил дорожнього руху, з чим останній погоджується та просить вибачення. В подальшому працівники поліції перевіряють документи - паспорт та посвідчення водія, яке ОСОБА_1 демонструє зі свого мобільного телефону. Один з працівників поліції запитує у ОСОБА_1 , чи вживав останній щось сьогодні, інший працівник поліції запитує у ОСОБА_1 адресу проживання останнього. Далі працівник поліції запитує чи готовий ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній повідомляє, що не готовий та відмовляється. На що працівник поліції повідомляє, що у такому випдку буде складено протокол про відмову від проходження освідування, з чим погоджується ОСОБА_1 . Працівник поліції роз'яснює ОСОБА_1 права особи, яка притягається до відповідальності та варіанти проходження такого огляду. На повторне запитання працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовляється.
У подальшому з відеозапису вбачається складання адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, апелянт не заперечує того факту, що події, зафіксовані долученим до протоколу відеозаписом, відбувалися в дійсності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що працівниками поліції під час патрулювання було зупинено транспортний засіб «ЗАЗ 1102» номерний знак НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1 , що не заперечувалось й останнім та підтверджується переглянутим відеозаписом. Під час спілкування з ОСОБА_1 у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, внаслідок чого працівниками поліції була висунута вимога ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.
Дані відеофіксації, яка переглянута під час апеляційного розгляду, підтверджують вимогу поліцейського до водія пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння, відмову водія від проходження такого огляду, складання протоколу про адмінправопорушення, і обставини, зафіксовані на відеозаписі, повністю відповідають даним, відображеним у протоколі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час апеляційного розгляду та свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що транспортний засіб «ЗАЗ 1102» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 перебував у нерухомому стані, є необґрунтованими, оскільки спростовуються відеозаписом, переглянутим під час апеляційного розгляду, на якому чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, чого не заперечував і останній.
Доводи апеляційної скарги про те, що складений працівниками патрульної поліції щодо ОСОБА_1 складений з порушенням норм ч.1 ст. 256 КУпАП, є необґрунтованими.
Так, доводи апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення графа «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» є незаповненою, то слід зазначити, що заповнення даної графи не є обов'язком працівника поліції, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Доводи апелянта про те, що час ймовірного вчинення правопорушення, який зазначений в протоколі є недостовірним, адже в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом у 13:21 18.04.2023, та наявність відеозапису з якого вбачається, що подія ймовірного адміністративного правопорушення починає свій відлік з 13:51 18.04.2023, не заслуговують на увагу, та спростовуються матеріалам справи, зокрема, відеозаписами за нагрудних камер працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності інформації про свідків, участь яких при складенні такого документу в справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є порушенням цієї процедури, оскільки їх присутність є обов'язковою лише у разі неможливості застосування поліцейським технічних засобів відеозапису, що мало місце в цій справі.
У даному випадку поліцейським використовувався технічний засіб відеозапису, що в силу положень ч.2 ст.266 КУпАП виключає необхідність присутності двох свідків.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження ОСОБА_1 таких дій і їх результатів.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом належним чином, спростовуються розпискою останнього про відсторонення його від керування 18.04.2023 транспортним засобом «ЗАЗ 1102», д.н.з. НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи (а.с. 4).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАПта в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Таким чином, сукупністю наявних у справі доказів підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення місцевим судом досліджені повно та об'єктивно, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що постанова місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а, відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко