22 листопада 2023 року місто Київ
справа № 362/3347/22
провадження№22-ц/824/13617/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мацко Максимом Анатолійовичем,
на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М., -
У серпні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України.
Позов обґрунтовано тим, що у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12019110140001071 від 3 серпня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
2 серпня 2019 року , близько 23.30 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes Benz С 180», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вул. Залізнична в смт. Калинівка, Васильківського району, Київської області, поряд з будинком № 47, в напрямку руху по вул. Центральна, в порушення вимог п.12.1 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», порушуючи вимоги п.12.2 ПДР України, відповідно до якого « у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», та, порушуючи вимоги п.12.4 ПДР України, відповідно до якого «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год», не врахував дорожню обстановку, не обрав дозволену швидкість руху, у зв'язку з чим на заокругленні дороги допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де в протилежному напрямку рухався технічно справний автомобіль марки «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та здійснив зіткнення з цим транспортним засобом.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Nativa» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує відповідачем, який керував автомобілем «Mercedes Benz С 180», що спричинило матеріальні збитки у вигляді тілесних ушкоджень, механічних пошкоджень транспортного засобу, що належить позивачеві на праві власності, і, як наслідок моральної шкоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 265 від 25 вересня 2019 року, у гр. ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: закритий перелом правої плечової кістки, садна правого колінного суглоба; тілесні ушкодження у ОСОБА_1 в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки викликали тривалий розлад здоров'я.
Висновком експертного дослідженні від 15 листопада 2019 року № Д11/6, проведеного Житомирським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром МВС України встановлено, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 2 серпня 2019 року складає 241103 грн.
Вартість проведеного експертного дослідження, згідно з довідкою Житомирського НДКЕЦ становить 1015,2 грн., що сплачено позивачем.
Крім того. Позивачем були понесені матеріальні збитки, що пов'язані з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП, а також для проведення експертного дослідження за допомогою послуг евакуатора, Так, за послугу евакуатора 2 серпня 2019 року було сплачено 1600 грн. згідно квитанції № 837820 від 2 серпня 2019 року та акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 2 серпня 2019 року. 11 жовтня 2019 року позивачем було сплачено 3300 грн. за аналогічні послуги, відповідно до квитанції № 837822 від 11 жовтня 2019 року та акту приймання-передачі виконаних робіт.
Крім того, за весь час проведення досудового розслідування та експертного дослідження на замовлення позивача автомобіль перебував на стоянці та тимчасовому утриманні , зо що позивачем було сплачено 5650 грн., згідно з товарним чеком № 445 від 12 жовтня 2019 року.
Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу після ДТП становить 251653 грн.
Також, зазначає позивач, що внаслідок задання їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості їй спричинено матеріальні збитки, оскільки розлад здоров'я, що є наслідком таких ушкоджень є тривалими, лікування позивач проходить і до цього часу. Проте, з моменту дорожньо-транспортної пригоди позивачем пройдено кілька курсів лікування та реабілітації, що були оплачені позивачем, тому, вказані витрати на лікування в загальній сумі 34392,82 грн., що перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, є матеріальними збитками.
Внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала не лише матеріальних збитків, а й моральних збитків, що виражаються у моральному стражданні, переживаннях та нервових розладів, що пов'язані безпосередньо з подією та її наслідками. Розмір та наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує душевними стражданнями та переживаннями пережитими позивачем у зв'язку із самим фактом дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження належного позивачеві транспортного засобу, завдання тілесних ушкоджень дітям позивача, чоловікові , безпосередньо позивачеві.
Моральна шкода також обґрунтовується й фактичним пошкодженням власності позивача, а саме автомобіля марки «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який не придатний до використання після ДТП та потребує чималих зусиль і коштів на його відновлення. Відсутність у родині позивача автомобіля неабияк вплинуло на спосіб життя та звички, для лікування необхідно добиратись за допомогою громадського транспорту, що створює додаткові незручності, пов'язані зі станом здоров'я позивача.
Наявність тілесних ушкоджень у позивача спричинили тривале лікування, завдали позивачеві моральних та душевних страждань, зокрема: порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя; травма плеча турбує постійними болями та дискомфортом, що з цим пов'язаний, у тому числі і необхідністю проходити курси лікування, реабілітації, що є додатковою витратою часу та додатковими витратами. У момент аварії позивач також перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров'я, життя, а головне страху за життя та здоров'я власних дітей, які отримали травмування, стреси від аварії, що дуже негативно вплинуло на дитячу психіку, та чоловіка, який отримав струс головного мозку.
Зважаючи на емоційні потрясіння, свій психологічний стан, викликаний отриманням фізичних травм, збитків, завданих майну, ушкоджень, завданих здоров'ю дітей та чоловікові позивача, ОСОБА_1 оцінила моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 250000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила позовну заяву задовольнити.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39292,82 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1015 грн. за проведення експертизи, а всього у розмірі 40308,02 грн Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мацко М.А. подав апеляційну скаргу, в який просив змінити рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення заявлених позовних вимог та задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт не погоджується з рішенням суду та обґрунтовано переконана, що при його винесенні суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясував обставини справи та дійшов висновків, які не гуртуються на обставинах справи. В апеляційній скарзі, зокрема зазначає про те, що обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача, як винної в ДТП особи, позивач керувався положеннями ЦК України, й натомість, судом першої інстанції було помилково прийнято рішення з огляду на положення закону який регулює відносини страхувальника, страховиків та третіх осіб, тобто Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже дія вказаного закону вичерпалась після здійснення перерахування суми страхового відшкодування в сумі 98000 грн. й, як наслідок, суд не мав керуватись положеннями ст.ст.1188, 1192, 1194 ЦК України під час вирішення питання щодо заявлених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині апелянт зазначає про те, що судом було невірно зроблено висновок про достатність, виваженість та розумність суми стягненої моральної шкоди у розмірі 20000 грн., адже він не ґрунтується на обставинах справи та є явно несправедливим.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не скористався.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Мацко І.О. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 адвокат Устенко І.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Судом установлено, що згідно з вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року в справі № 362/6601/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 284 865 грн 38 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн, а всього 294 865 грн 38 коп. У задоволенні іншої частини вимог цивільного позову відмовлено (а.с.91-94).
За змістом вказаного вироку судом установлено, що 02 серпня 2019 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz С 180», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вул. Залізнична в смт. Калинівка, Васильківського району, Київської області, поряд з буд. №47, в напрямку руху до вул. Центральна, не врахувавши дорожню обстановку, не обравши дозволеної швидкості руху, допустивши виїзд на зустрічну смугу руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Nativa», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 265 від 25 вересня 2019 року у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: закритий перелом правої плечової кістки, садна правого колінного суглоба. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в строк та за обставин, вказаних в ухвалі, тобто в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 , в сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки викликали тривалий розлад здоров'я.
Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи № 12-1/1720 від 06 вересня 2019 року зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz С 180», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося на смузі для руху в напрямку до с. Плесецьке, перед початком зафіксованої на схемі до ОМП «вибоїни (царапини) на покритті» (позначка 3 схеми до протоколу ОМП). В момент первинного контакту автомобіль «Mercedes-Benz С180», реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував передньою лівою частиною з лівою боковою частиною автомобіля «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при цьому повздовжні осі автомобілів «Mercedes-Benz С 180» та «Mitsubishi Nativa» розташовувались під кутом близько 160+5°.
Згідно з висновком інженерно-технічної експертизи № 12-1/2135 від 09 жовтня 2019 року у заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1., п.12.2. та п.12.4. Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 та п. 12.4. Правил дорожнього руху України. Невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz С-180», не вбачається. За даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Nativa», номерний знак НОМЕР_2 водієм автомобіля «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_1 полягала у виконанні ним вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України. Тобто, при виконанні вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Mercedes-Benz С-180» мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Nativa», на що у нього не було перешкод технічного характеру. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Mitsubishi Nativa», номерний знак повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2. та п. 12.3. Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля «Mitsubishi Nativa», номерний знак НОМЕР_2 невідповідностей у виконанні вимог п. 12.2. та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, не вбачається. За даних дорожніх обставин, водій автомобіля «Mitsubishi Nativa», при заданому комплексі вихідних даних, не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, як при допустимій, так і при обраній швидкості руху автомобіля «Mercedes-Benz С-180». Розрахунки, щодо наявності у водія автомобіля «Mitsubishi Nativa», номерний знак НОМЕР_2 технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_1 шляхом безпечного об'їзду, не проводяться, по причині, вказаній у дослідницькій частині. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля «Mitsubishi Nativa», невідповідностей у виконанні вимог п. 12.2. та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz С-180», невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz С-180», номерний знак НОМЕР_2 , з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.07.2022 року апеляційну скаргу, подану адвокатом Попович В.М., задоволено частково, вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року скасовано в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 та призначено в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до Висновку експертного дослідження від 15 листопада 2019 року № Д11/6, проведеного судовим експертом Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України, на підставі заяви ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 02 серпня 2019 р. складає 241 103 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових автомобіля складає 282178,1 грн. Середня ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi Nativa» дорівнює 233 470 грн.
Згідно з копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 19 листопада 2019 року за проведення вказаного експертного дослідження позивач сплатила 1015,20 грн.
Відповідно до наданих позивачем квитанцій №837820 від 02 серпня 2019 року та № 837822 від 11 жовтня 2019 року за послуги з перевезення (евакуатором) автомобіля «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, позивач сплатила 1600 грн та 3300 грн (а.с. 52-57).
На підтвердження перебування позивача на лікуванні в зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП та понесення нею витрат пов'язаних з лікуванням внаслідок ушкоджень здоров?я після ДТП у розмірі 34 392,82 грн, позивач надала суду висновки лікарів-спеціалістів, виписку, довідки, платіжні доручення, квитанції, тощо.
Крім того, судом установлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz С-180», д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до полісу №АМ/004905757.
Ліміт відповідальності страховика за даним договором становить 100 000,00 грн.
07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із заявою про настання страхового випадку.
05 листопада 2019 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» виплатило позивачу страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 58420 від 05 листопада 2019 року.
21 травня 2020 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» виплатило ПрАТ «Страхова група «ТАС» по полісу обов'язкового страхування №АМ/004905757 страхове відшкодування в сумі 98 000,00 грн. в межах ліміту відшкодування (за вирахуванням франшизи 2000,00 грн).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог8, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1600 грн. та 3300 грн.- витрати, понесені на транспортування автомобіля за допомогою евакуатора, та 34392,82 грн. - витрати, понесені на лікування внаслідок ушкодження здоров'я після дорожньо-транспортної пригоди, 1015,20 грн. - за проведення експертизи, є доведеними, їх розмір підтверджено належними та допустимими доказами.
Вирішуючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Брокбізнес», відповідно розмір відшкодування с підлягає визначенню з урахуванням положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Взявши до уваги висновок експертного дослідження від 15 листопада 2019 року № Д11/6, яким визначений розмір матеріального збитку в сумі 241103 грн. та вартість відновлювального ремонту в сумі 282178,10 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належних позивачеві автомобіль, пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є фізично знищеним. Зважаючи на відсутність доказів, які мала надати позивач, на підтвердження вартості транспортного засобу «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 241103 грн. не підлягає задоволенню. Крім того, суд першої інстанції вважав, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 5650 грн. - за перебування автомобіля позивача на стоянці на тимчасовому утриманні на підставі замовлення позивача з огляду на те, що така вимога не ґрунтується на вимогах закону.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача було завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями та порушення нормального життєвого способу життя позивача, що свідчить про заподіяння останній з вини ОСОБА_2 моральної шкоди. Зваживши на глибину душевних та фізичних страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та тривалістю перебування на лікуванні, пошкодження належного їй майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, ступінь вини відповідача, суд вважав, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою. Визначаючи розмір моральної шкоди на рівні 20000 грн., суд першої інстанції врахував вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Проте, з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5650 грн. - за перебування автомобіля позивача на стоянці на тимчасовому утриманні на підставі замовлення позивача, а також в частині визначення розміру моральної шкоди, погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовую у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страхова компанія відповідає за завдану шкоду у межах визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
При визначенні меж відповідальності страхової, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактично), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п.22.1 ст.22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29); згідно з п.12.1 ст.12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованого за правилами цього підпункту.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним , якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром , оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Встановивши, що пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді належний позивачеві автомобіль «Mitsubishi Nativa», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вартість матеріального збитку підлягає визначенню у порядку ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням виплаченого позивачці ОСОБА_1 суми страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги в частині, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин, зокрема, на думку апелянта, до спірних правовідносин не підлягали застосуванню норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п.30.2 ст30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягає виплаті потерпілому, Верховний Суд у постанові від 1 серпня 2018 року у справі №363/2222/16-ц зробив такий правовий висновок.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль є недоведеними, оскільки відсутність даних про вартість автомобіля після ДТП, не дозволило суду визначити межі відповідальності ОСОБА_4 , з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, з огляду на вимоги ст.1194 ЦК України.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5650 грн. - за перебування автомобіля позивача на стоянці на тимчасовому утриманні на підставі замовлення позивача, оскільки такі витрати позивач понесла у зв'язку з пошкодженням її транспортного засобу.
Що стосується визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, то в цій частині колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділових репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Чинним законодавством не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику її визначення. В той же час при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Розмір моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою ( постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової школи чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має враховувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що моральна шкода полягає у: 1) ушкодження її здоров'я, що призвело до тривалої втрати працездатності та нормальної життєдіяльності та тривалому фізичному болю; 2) моральних стражданнях через пережитий шок та страх від вчиненої ДТП відповідачем; 3) моральних стражданнях її як матері дітей, які також отримали ушкодження внаслідок скоєної відповідачем дорожньо-транспортної пригоди (легкі тілесні ушкодження і моральні травми на все життя); 4) моральних стражданнях її як дружини, яка також переживала й за чоловіка, який також отримав тілесні ушкодження (легкі тілесні); 5) моральних стражданнях через тривалий характер порушення і нормального життєвого укладу та неможливості повноцінно жити та забезпечувати не тільки власні але й потреби сім'ї; 6) тривале існування страху перед користуванням транспортного засобу, у зв'язку із пережитим шоком від участі в ДТП, яке скоїв відповідач; 7) моральних стражданнях через тривалий судовий розгляд справи та невизначеність одо її справедливих вимог; 8) моральних стражданнях через цинічне ставлення винної особи до скоєного та відсутність в його діях каяття.
З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги на характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивачка, та поведінку винної особи, який з місця скоєння ДТП зник, не надав допомогу постраждалій, не намагався відшкодувати завдані збитки. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., з урахуванням конкретних обставин справи, є непропорційним до обсягу моральних х страждань позивачки і недостатнім для сатисфакції потерпілого.
За таких обставин, враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань позивачки, в тому числі як матері малолітніх дітей, які були в автомобілі під час ДТП, інтенсивність і довготривалість психічних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках і наслідків, що настали, колегія суддів доходить висновку про зміну розміру моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 80000 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією, а також належною сатисфакцією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні матеріальної шкоди пов'язаної з зберіганням автомобіля на стоянці на тимчасовому утриманні підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог, а в частині відшкодування моральної шкоди підлягає зміни із збільшенням розміру моральної шкоди з 20 000 грн. до 80 000 грн..
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мацко Максимом Анатолійовичем, - задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2023 року - в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні матеріальної шкоди пов'язаної з зберіганням автомобіля на стоянці на тимчасовому утриманні скасувати, та в цій частині ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5650 грн.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, збільшити стягнуту суму моральної шкоди з 20 000 грн. до 80 000 грн..
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова складена 18 січня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус