18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 380/4681/21
адміністративне провадження № К/990/3551/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/4681/21
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року (головуючий суддя - Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.)
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням лютого 2008 року, як базового місяця індексації, та з 01 березня 2018 року по 11 травня 2019 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по квітень 2019 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно- правових актів») у розмірі 32197,34 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року (Постанова №44), з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за травень 2019 року відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 у розмірі 816,07 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в лавах Збройних Сил України та 11 травня 2019 року звільнений. Відповідачем невірно застосовано вимоги законодавства при здійсненні нарахування та виплаті йому індексації грошового забезпечення (у тому числі на виконання судового рішення у справі №280/9097/20), а саме за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не вірно визначено базовий місяць, а з 01 березня 2018 року і до моменту звільнення не було враховано пункт 5 Порядку №1078.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України до 11 травня 2019 року.
Наказом Міністра оборони України від 19 квітня 2019 року №203 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника 4762 Головного військового представництва Міністерства оборони України №84 від 11 травня 2019 року у цей же день ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення.
Ураховуючи, що відповідач за період з 01 січня 2016 року по 11 травня 2019 року не нарахував індексацію грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
27 листопада 2020 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №380/9097/20, відповідно до якого позов ОСОБА_1 задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по листопад 2018 року включно;
- зобов'язав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 травня 2019 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахування проведених виплат.
На виконання рішення суду у справі №380/9097/20 Львівський обласний ТЦК та СК нарахував ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 40538,27 грн. Поряд з цим, базовим місяцем для нарахування індексації було визначено січень 2014 року, що підтверджується даними наданої відповідачем довідки-розрахунку.
Листом №1988 від 04 березня 2021 року Львівський обласний ТЦК та СК повідомив представника позивача, що виплату сум індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по 28 лютого 2018 року проведено в сумі 39930,20 грн на підставі платіжного доручення №255 від 25 лютого 2021 року.
За заявою ОСОБА_1 . Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз провів судово-економічну експертизу.
За результатами проведеної експертизи складений висновок №5641 від 25 серпня 2020 року, відповідно до якого: розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 11 травня 2019 року відповідно до вимог Закону України від 03 липня 1991 року №1282-VІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-VІІ) та Порядку №1078 становить у загальній сумі 113886,49 грн. За період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року - індексація становить 80343,18 грн. У березні 2018 року відбулось збільшення посадового окладу ОСОБА_1 . Відповідно до пункт 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. В результаті проведених розрахунків експерт зазначив, що сума індексації у березні 2018 року перевищує суму зростання грошового доходу у вигляді оплати праці (грошового забезпечення) на 2299,81 грн, відповідно, місячна «фіксована» сума індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 року по квітень 2019 року склала 2299,81 (4100,17 - 1800,36 = 2299,81 грн). Експерт індексацію грошового забезпечення за травень 2019 року розрахував відповідно до статті 4 Закону №1282-VІІ та пункту 5 Порядку №1078 з розрахунку повного робочого часу та виплатою індексації відповідно до відпрацьованого часу (2299,81/31х11= 816,07 грн).
Ураховуючи, що відповідачем не здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково (з урахуванням вимог позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду).
Визнано протиправною дії відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2014 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 11 травня 2019 року в сумі 72818,32 грн. Зобов'язано при виплаті утримати з цієї суми передбачені законодавством податки та збори відповідно до пункту 2 Порядку № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця січня 2008 року за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є протиправною та призвела до виплати належних позивачу сум у заниженому розмірі. Крім того, нараховуючи індексацію грошового забезпечення після 01 березня 2018 року, відповідач не врахував приписів пункту 5 Порядку №1078.
Задовольняючи позов у частині (з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року), суд першої інстанції виходив із того, що оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців мало місце у січні 2008 року (набрала чинності Постанова КМУ №1294 про встановлення посадових окладів військовослужбовців), то для розрахунку індексації з 01 січня 2016 року цей місяць (січень 2008 року) і є базовим, а обчислення індексу споживчих цін слід проводити з січня 2016 року.
Щодо наявності підстав для виплати фіксованої величини індексації відповідно до пункту 5 Порядку №1078 за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2019 року (в тому числі нарахування індексації за травень 2019 року пропорційно до відпрацьованого часу) суд першої інстанції урахував, що відповідач на виконання судового рішення у справі №380/9097/20 вже здійснював нарахування індексації грошового забезпечення, проте допустив помилку, а тому, за наявності в справі висновка судово-економічної експертизи (№5641 від 25 серпня 2020 року), що містить детальний розрахунок суми індексації, не містить аргументів відповідача щодо їх помилковості, перевірив проведені експертом нарахування та стягнув на користь ОСОБА_1 конкретну суму індексації 72818,32 грн (за вирахуванням попередньо нарахованих сум).
Перевіряючи розрахунок суд врахував таке. Видана відповідачем довідка про грошове забезпечення позивача за 2016 - 2019 роки свідчить про те, що реальне зростання грошових доходів ОСОБА_2 в березні 2018 року становило 1800,36 грн (17433 - 15632,64). Отже, розмір підвищення грошового доходу в сумі 1800,36 грн є меншим за індексацію в сумі 4100,17 грн, що склалась у місяці підвищення доходу (на березень 2018 року). З огляду на це сума індексації за період з березня 2018 року по квітень 2019 року становить 32197,34 грн ((4100,17 - 1800,36)х14). Ураховуючи, що в травні 2019 року позивач відпрацював 11 днів, сума індексації виплачується пропорційно відпрацьованому часу та, відповідно, становить 816,07 грн. Таким чином дійшов висновку, що за період з 01 січня 2016 року по 11 травня 2019 року, за вирахуванням попередньо нарахованих сум (40538,27 грн; 71,08 грн; 458,82 грн), індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 72818,32 грн (113886,49 - 40538,27 - 71,08 - 458,82).
Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказані періоди.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що з прийняттям Постанови КМУ №1013 (яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року), початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов'язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не складових заробітної плати (в даному випадку грошового забезпечення).
Оскільки відповідач здійснив нарахування позивачу індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця січня 2014 року у зв'язку із підвищенням складових його грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції вважав правильним застосування такого базового місяця. Натомість зазначив, що врахування січня 2008 року вказує на застосування до спірних відносин норм права, що виникли раніше, тобто на порушення принцип незворотності дії правової норми в часі.
Оскільки з моменту набрання чинності пунктом 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова КМУ №704, то суд апеляційної інстанції вважав, що березень місяць 2018 року є місяцем підвищення доходу, а тому враховується як базовий.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що у період з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін перевищував 103 відсотки, що є необхідною умовою для нарахування індексації грошових доходів населення у вказаний період.
Ураховуючи, що неправильне нарахування індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року позивач пов'язує з необхідністю застосування до попереднього періоду - січня 2008 року як базового, і такі обґрунтування є помилковими, то у підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що позовні вимоги про здійснення індексації відповідно до пункту 5 Порядку №1078 за період з березня 2018 року по квітень 2019 року, відповідно, не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосовали норми матеріального права, а саме положення статті 4 Закону №1282-VІІ, абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 - без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/2.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення.
Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
Спір у цій справі виник у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (як початкового для обчислення індексу споживчих цін) та за період 01 березня 2018 року по 11 травня 2019 року індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги у цій справі дійшли протилежних висновків щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірному періоді із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.
За висновком суду першої інстанції за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивачу за указаний період повинен бути січень 2008 року, а за період з березня по травень 2019 року відповідач у межах спірних правовідносин повинен був урахувати норми пункту 5 Порядку № 1078.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку та уважав, що немає підстав для встановлення січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у період - до 28 лютого 2018 року. Також констатував, що за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2019 року позивачу індексація грошового забезпечення була виплачена у повному обсязі з урахуванням базового місяця березень 2018 року.
Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції, колегія суддів зауважує про таке.
З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).
З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.
З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Таким чином висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року є помилковим.
Необхідно також зазначити про те, що розрахунок індексації грошового забезпечення не є виключною компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).
Щодо «фіксованої» суми індексації, колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21 та багатьох інш.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
Необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 11 травня 2019 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові не дотримався цього підходу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків по суті спору, оскільки не врахував правових позицій Верховного Суду, в яких надавалася правова оцінка визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення. Також, неправильно визначив характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці, та, як наслідок, помилково не застосував абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Разом з тим, суд першої інстанції перевірив (урахувавши висновок експерта) застосування такого підходу, а саме абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 до спірних правовідносин (у період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2019 року), необхідні для правильного розв'язання спору в цій частині. Поруч із цим, дійшов вірних висновків, що обчислення суми індексації не відноситься до компетенції відповідача, а суд може визначати конкретну суму індексації-різниці.
Тому з огляду на викладені вище обставини, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вказані обставини, призвели до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
За наведеного правового регулювання і обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.
Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження рішення суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Отже, касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №380/4681/21 скасувати і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак