18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 260/3758/20
адміністративне провадження № К/9901/21154/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №260/3758/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Нос С.П., суддів - Онишкевича Т.В., Шевчук С.М.),
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Закарпатської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні 20 серпня 2020 року всіх належних йому сум;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2020 року, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру України сплатити ОСОБА_1 різницю в недоотриманій при звільненні заробітній платі;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру зробити перерахунок середнього заробітку ОСОБА_1 на день звільнення з урахуванням заробітної плати, визначеної з розмірів посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2020 року, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 при звільненні у розмірі середнього заробітку;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 довідку про розмір та складові перерахованої заробітної плати з зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області ОСОБА_2 №354к від 18 серпня 2020 року позивача звільнено з посади начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року.
3. У зв'язку зі звільненням, відповідачем на банківський картковий рахунок позивача 19 серпня 2020 року було зараховано заробітну плату у сумі 136 682 грн 52 коп. (у тому числі компенсація невикористаної відпустки за 157 календарних днів). Крім того, 28 серпня 2020 року на картковий рахунок було зараховано заробітну плату у сумі 5 531 грн 36 коп. Також 22 вересня 2020 року та 30 вересня 2020 року на картковий рахунок зараховано кошти у сумі 4 132 грн 84 коп. та 4132 грн 84 коп. Більше жодних сум заробітної плати та інших виплат на картковий рахунок позивача не надходило. Тобто, 30 вересня 2020 року з позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні.
4. Однак, відповідно до частини першої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», у редакції чинній на час звільнення, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 12, а з 25 вересня 2019 року (після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до частини четвертої статті 81 цього Закону посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема прокурора обласної прокуратури - 1,2 (аналогічний коефіцієнт встановлювався для прокурора обласної прокуратури у попередній редакції Закону від 20 серпня 2018 року). Частиною п'ятою статті 81 вищенаведеного Закону передбачено, що посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються пропорційно до посадового окладу прокурора відповідної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема оклад керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури. Таким чином, з 01 січня 2017 року посадовий оклад повинен був складати 23 040 грн, з 01 січня 2018 року - 25 372 грн 20 коп., з 01 січня 2019 року по 05 липня 2019 року - 27 662 грн 40 коп. Після призначення позивача на адміністративну посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області, з 05 липня 2019 року по 24 вересня 2019 року посадовий оклад повинен був складати 33 194 грн 88 коп., з 24 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року посадовий оклад повинен був складати - 41 493 грн 60 коп., а з 01 січня 2020 року по час звільнення посадовий оклад повинен був складати 45 403 грн 20 коп.
5. Разом з тим, згідно довідки прокуратури Закарпатської області №18- 173вих2020 від 20 серпня 2020 року та розрахункових листів за 2017-2020 роки, виданих Закарпатською обласною прокуратурою посадовий оклад як начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді складав 7 210 грн 00 коп., а до цього оклад як прокурора відділу становив 5730 грн.
6. З огляду на викладене, переконує, що заробітна плата не виплачувалась у повному розмірі починаючи з 01 січня 2017 року, у зв'язку із чим позивач вважає, що у даному випадку порушені його права на гідну оплату праці, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» не передбачено можливості виплати прокурору вихідної допомоги при звільненні його з займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 указаного Закону.
9. Щодо позовної вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» суд зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а указане рішення підлягає застосуванню з дня його ухвалення Конституційним Судом України (з 26 березня 2020 року).
10. Водночас указав, що відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» за прокурорами та керівниками регіональних і місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної чи окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505).
11. З огляду на те, що позивач не був переведений до новоствореної прокуратури за результатами проходження атестації суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Закарпатська обласна прокуратура діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстав для перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2020 року немає, і позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.
12. Щодо позовної вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин суд зазначив, що з набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», частина перша статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від №1789-ХІІ та постанова Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1795-ХІІ «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», втратили чинність.
13. Указав, що саме положення вищевказаних нормативно-правових актів установлювали класні чини прокурорів та їх право на надбавку за класний чин, а постанова №505 лише визначала розмір цієї надбавки.
14. Таким чином констатував, що з 25 вересня 2019 року скасовано одну зі складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин, а тому вимоги позивача у цій частині є безпідставними.
15. Суд, також, зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» не передбачено виплату позивачу вихідної допомоги при звільненні, а тому недоведеними також є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20 серпня 2020 року по день фактичного розрахунку.
16. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:
- зобов'язано Закарпатську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього заробітку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17. Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що частиною п'ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
18. Колегія суддів вважала, що на час звільнення з посади прокурора позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
19. У частині відмови у задоволенні інших позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з тих же мотивів, що і суд першої інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги
20. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції у червні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким такі вимоги задовольнити.
21. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19 зокрема щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з огляду на задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні.
23. Також указує, що апеляційним судом не ураховано висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16 та від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18 про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
24. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020) у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» якого, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
25. Переконує, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовну вимогу про стягнення вихідної допомоги при звільненні мав стягнути також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
26. Зазначає, що позовна вимога про перерахунок заробітної плати поширюється і на період після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020, а тому у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для часткового задоволення позовної вимоги про перерахунок заробітної плати, зокрема, за період з 26 березня 2020 року по 20 серпня 2020 року.
27. Указує на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що пункт 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який містить положення про те, що оплата праці прокурорів має здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, прямо суперечить положенням частини першої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», яка установлює заборону встановлення і регулювання передбаченої цим законом заробітної плати прокурорів іншими нормативно-правовими актами.
Позиція інших учасників справи
28. 12 липня 2021 року до касаційного суду надійшов відзив Закарпатської обласної прокуратури на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
29. 07 червня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Закарпатської обласної прокуратури.
30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2021 року для розгляду справи №260/3758/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Соколова В.М.
31. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Закарпатської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №260/3758/20.
32. 09 червня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
33. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №260/3758/20 на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
34. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №260/3758/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
35. Наказом виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області Дем'янчука І.І. №354к від 18 серпня 2020 року позивача звільнено з посади начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року(а.с29).
36. Згідно відомостей та записів у трудовій книжці позивача посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 обіймав з 05 липня 2019 року, а до цього з вересня 2016 року у прокуратурі Закарпатської області позивач обіймав посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, прокурора відділу процесуального керівництва та прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область тощо(а.с.18-22).
37. У зв'язку зі звільненням, відповідачем на банківський картковий рахунок позивача 19 серпня 2020 року було зараховано заробітну плату у сумі 136 682 грн 52 коп. (у тому числі компенсація невикористаної відпустки за 157 календарних днів). Крім того, 28 серпня 2020 року на картковий рахунок було зараховано заробітну плату у сумі 5 531 грн 36 коп. Також 22 вересня 2020 року та 30 вересня 2020 року на картковий рахунок зараховано кошти у сумі 4 132 грн 84 коп. та 4132 грн 84 коп.(а.с. 31-34). Інших сум заробітної плати та інших виплат на картковий рахунок позивача не надходило.
38. Згідно довідки прокуратури Закарпатської області №18- 173вих 2020 від 20 серпня 2020 року та розрахункових листів за 2017-2020 роки, виданих Закарпатською обласною прокуратурою посадовий оклад як начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді складав 7 210 грн 00 коп., а до цього оклад як прокурора відділу становив 5730 грн (а.с.35-38).
39. Уважаючи, що заробітна плата не виплачувалась у повному розмірі починаючи з 01 січня 2017 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
40. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
42. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
43. Водночас, судове рішення не оскаржується в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні та відмови у задоволенні позовної вимоги про перерахунок середнього заробітку позивача на день звільнення з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення.
Щодо позовної вимоги про перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2020 року
44. У тексті касаційної скарги позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин другої, третьої, сьомої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» при нарахуванні та виплаті заробітної плати прокурорам обласних прокуратур у період до проходження ними атестації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020, яким зумовлено застосування до спірних правовідносин норм статті 81 Закону України «Про прокуратуру», що визначають розміри та порядок виплати заробітної плати прокурорам.
45. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що його позовні вимоги поширюються [у тому числі] на період після прийняття рішення Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020, а тому вважає, що при вирішенні справи по суті у суду апеляційної інстанції були наявні підстави частково задовольнити його позовні вимоги про зобов'язання Закарпатської обласної прокуратури здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» починаючи з 26 березня 2020 року по 20 серпня 2020 року.
46. Суд зазначає, що касаційна скарга не містить заперечень позивача проти відмови у задоволенні позовної вимоги про перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01 січня 2017 року по 25 березня 2020 року [до прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26 березня 2020 року], а тому Суд не здійснює перегляд судового рішення у цій частині.
47. Суд ураховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував правову позицію стосовно застосування у подібних правовідносинах статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо прокурорів, які не пройшли атестацію у період проведення заходів реформування прокуратури, запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зокрема у постановах від 25 травня 2023 року у справі №540/1218/21, від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справа №160/13767/20, від 06 жовтня 2022 року у справі №420/20711/21, від 28 лютого 2023 року у справі №600/6047/21-а та ін.
48. Висновки та підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин справи ОСОБА_1 , тож колегія суддів не вбачає підстав для їхнього неврахування та зазначає таке.
49. Так, у постанові від 14 липня 2022 року у справі №160/13767/20 Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій і в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
50. Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати визначено спеціальним Законом України від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
51. Сам Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
52. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (тут і далі - у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
53. Отже, правовий статус зазначених прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», здійснювалося у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
54. Системний аналіз приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» дозволяє зробити висновок про те, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505), яка була чинною в оспорюваний позивачем період.
55. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
56. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
57. Верховний Суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора у ці установи, суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
58. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №540/1218/21, від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі №240/1984/21.
59. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020 у подібних правовідносинах, Верховний Суд у наведених справах зазначив таке.
60. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформульованої у рішенні №6-р/2020 (абзац одинадцятий пункту 2.2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
61. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 указує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
62. Суд зазначає, що Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
63. Тобто рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, на яке послались суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги у цій частині, стосується приписів статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» без обмежень пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в новоутворені/оновлені прокуратури (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
64. Так, рішенням П'ятнадцятої кадрової комісії №5 від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
65. На підставі указаного рішення кадрової комісії наказом прокуратури Закарпатської області від 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області з 20 серпня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.29).
66. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах належить застосовувати приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505.
67. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, який не пройшов атестацію, у спірному періоді [з 26 березня 2020 року по 20 серпня 2020 року] у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №505.
68. З урахуванням викладеного також правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення похідних вимог про зобов'язання Закарпатської обласної прокуратури сплатити позивачу різницю в недоотриманій при звільненні заробітній платі та зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 довідку про розмір та складові перерахованої заробітної плати з зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
69. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовну вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, не вирішував питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
70. Позивач у тексті касаційної скарги звертає увагу на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19 про необхідність відшкодування роботодавцем працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця у спосіб, передбачений статтею 117 КЗпП України.
71. Верховний Суд вважає такі висновки застосовними до спірних правовідносин та зазначає таке.
72. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
73. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
74. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
75. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначив, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
76. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, ураховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
77. Колегія суддів констатує, що задовольняючи позовну вимогу про стягнення/нарахування вихідної допомоги при звільненні, одночасно є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення/нарахування вихідної допомоги. Зважаючи на правозастосовну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України одночасно із вихідною допомогою, колегія суддів погоджується з доводами позивача про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову у цій частині.
78. Аналогічні висновки щодо необхідності стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку одночасно із стягненням вихідної допомоги Верховний Суд неодноразово викладав у постановах, зокрема від 20 лютого 2023 року у справі №240/9022/20, від 08 червня 2023 року №580/1267/21, від 13 вересня 2023 року у справі №640/115/21.
79. Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
80. Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема, у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі №520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а.
81. Так, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
82. Отже, установивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
83. Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1992 року №100 (далі - Порядок №100) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
84. Згідно з абзацами 1, 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
85. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох, місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів/(годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
86. Виходячи з пунктів 2, 8 Порядку №100, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість днів вимушеного прогулу. Водночас середньоденна заробітна плата є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням та кількості відпрацьованих днів у такому періоді (кількості днів, за які нараховувалася заробітна плата).
87. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд апеляційної інстанції не установлював розміру заробітної плати позивача за два місяці перед звільненням і не обчислював розмір середньоденної зарплати позивача.
88. Суд касаційної інстанції, виходячи з меж касаційного перегляду, передбачених статтею 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
89. З урахуванням викладеного, Суд позбавлений можливості самостійно витребувати/дослідити довідку про заробітну плату позивача за два місяці перед звільненням та обчислити середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
90. Отже, судом апеляційної інстанції не установлено усіх фактичних обставин справи та не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: для здійснення обчислення середньомісячної заробітної плати позивача та розрахунку розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не установив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим висновок суду апеляційної інстанції та оскаржуване рішення у цій справі не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору.
92. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх установлення судом касаційної інстанції не допускається.
93. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
94. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
95. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
96. Так, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд у частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суду апеляційної інстанції.
97. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно взяти до уваги наведене у цій постанові, здійснити розрахунок середнього заробітку відповідно до Порядку №100, застосувати у разі необхідності принцип співмірності середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні розміру виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні, і, з урахуванням установленого та відповідно до чинного законодавства, прийняти відповідне рішення.
IV. Висновки щодо судових витрат
98. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №260/3758/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Справу №260/3758/20 у частині позовної вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.
4. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №260/3758/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду