18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 520/495/23
адміністративне провадження № К/990/30274/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (судді: Чалий І.С., Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полянського Олега Олександровича - начальника Управління стратегічного розслідування в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань, Пащенка Романа Андрійовича - поліцейського офіцера громади Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Полянського Олега Олександровича - начальника Управління стратегічного розслідування в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань (далі - відповідач 1), Пащенка Романа Андрійовича - поліцейського офіцера громади Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, просив:
визнати дії начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О.Полянського стосовно передачі на розгляд начальнику ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області М. Кудікову заяви позивача від 24 липня 2022 року про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради В. Ширяєва з перекрученим на свій лад змістом заяви, неправомірними та такими, що порушили порядок розгляду заяви, визначений частиною третьою статті 53-2 Закону України «Про запобігання корупції»;
зобов'язати О. Полянського провести розгляд заяви позивача від 24 липня 2022 року на дії ОСОБА_5 відповідно до вимог частини третьої статті 53-2 Закону України «Про запобігання корупції»;
визнати неправомірними дії поліцейського офіцера громади ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області - Р. Пащенко стосовно розгляду заяви позивача від 24 липня 2022 року щодо наявності ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради В. Ширяєва та такими, що здійснені з порушенням норм законодавчої бази України, на особистий розсуд при наявності конфлікту інтересів;
визнати дії О. Полянського щодо викриття інформації про особу позивача неправомірними та такими, що порушили права позивача на конфіденційність, гарантовані пунктом частини другої статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтував тим, що єдиним його доходом є пенсія, на підтвердження чого надав довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2022 рік № 6214 2628 7808 1280 від 03 січня 2023 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року станом на 24 лютого 2023 року. Позивач зауважив, що сума судового збору за позовом перевищує 5 відсотків його сукупного річного доходу, у зв'язку з чим просив звільнити його від сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги складає 1610,40 грн та не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за 2022 рік, що відповідно до довідки про доходи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 6214 2628 7808 1280 від 03 січня 2023 року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 , становить 1 817,79 грн. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, передбачені Законом України «Про судовий збір» відсутні.
Цього ж дня іншою ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що за подання апеляційної скарги у цій справі, що містить одну взаємопов'язану вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою, апелянту належало сплатити 1610,40 грн (1073,60 (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 150 відсотків (розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду)). Разом з цим, апелянт документа про сплату судового збору не надав.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 520/495/23 повернуто скаржнику.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заявник апеляційної скарги отримав 04 липня 2023 року та cтаном на дату прийняття оскаржуваної ухвали недоліки апеляційної скарги не усунув, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконав.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Конституційного Суду України, викладений у Рішенні від 27 лютого 2018 року у справі №1-6/2018, згідно з яким пенсія не є доходом, чим проігнорував вимоги статті 151-2 Конституції України, яка встановлює обов'язкове застосування висновку Конституційного Суду України при прийнятті рішень.
Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи його клопотання про звільнення від сплати судового збору, в ухвалі від 31 січня 2023 року встановив, що за подання позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 3220,80 грн. Тому скаржник уважає, що за подання апеляційної скарги суд апеляційної інстанції мав визначити суму судового збору у розмірі 4831,20 грн (3220,80 х 150 : 100), а не 1610,40 грн.
За наведених мотивувань, скаржник доводить, що оскаржувана ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року є незаконною, необґрунтованою, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №520/495/23 за позовом ОСОБА_1 до Полянського Олега Олександровича - начальника Управління стратегічного розслідування в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань, Пащенка Романа Андрійовича - поліцейського офіцера громади Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 17 січня 2024 року призначено справу до розгляду.
Оцінка Верховного Суду
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та встановити спосіб і строк їх усунення.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У разі подання апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити його шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
У цій справі при зверненні до суду з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року, ОСОБА_1 одночасно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Апелянт зазначив, що єдиним його доходом є пенсія, на підтвердження чого надав суду довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2022 рік № 6214 2628 7808 1280 від 03 січня 2023 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Також, апелянт доводив, що сума сплати судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік.
Надаючи оцінку заявленому клопотанню про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 20 червня 2023 року суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначив, що згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2022 рік № 6214 2628 7808 1280 від 03 січня 2023 року та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків річний дохід позивача за 2022 рік складає 36 343,86 грн, а отже 5 відсотків річного доходу позивача становить 1 817,79 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції розрахував, що за подання апеляційної скарги у цій справі за позовом, що містить одну взаємопов'язану вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою, апелянту належить сплатити 1610,40 грн (1073,60 (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 150 відсотків (розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду)).
Враховуючи це, суд апеляційної інстанції констатував, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, а тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, передбачені частиною першою статті 8 Законом України «Про судовий збір», відсутні.
За змістом резолютивної частини ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Цього ж дня іншою ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/495/23 залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн.
Надалі ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/495/23 повернуто скаржнику з мотивів неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що зменшення тягаря несення судових витрат є не безумовним обов'язком суду.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
В ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним доказом, який може слугувати підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору, є довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік або довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Так, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2022 рік № 6214 2628 7808 1280 від 03 січня 2023 року про те, що сума його пенсії за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року склала 36 343,86 грн та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року станом на 24 лютого 2023 року, згідно з якими інформація про доходи за вказаний період відсутня.
Подані документи доводять, що доходи ОСОБА_1 за 2022 рік склали 36 343,86 грн, а отже 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній рік становлять 1817,19 грн.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду 29 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 заявив у позовній заяві такі позовні вимоги:
визнати дії начальника Управління стратегічних розслідувань в Харківській області - О.Полянського стосовно передачі на розгляд начальнику ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області М. Кудікову заяви позивача від 24 липня 2022 року про наявність ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради В. Ширяєва, з перекрученим на свій лад змістом заяви, неправомірними та такими, що порушили порядок розгляду заяви визначений частиною третьою статті 53-2 Закону України «Про запобігання корупції»;
зобов'язати О. Полянського провести розгляд заяви позивача від 24 липня 2022 року на дії ОСОБА_5 відповідно до вимог частини третьої статті 53-2 Закону України «Про запобігання корупції»;
визнати неправомірними дії поліцейського офіцера громади ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області - Р. Пащенко стосовно розгляду заяви позивача від 24 липня 2022 року щодо наявності ознак корупційного правопорушення в діях землевпорядника Височанської селищної ради В. Ширяєва та такими, що здійснені з порушенням норм законодавчої бази України, на особистий розсуд при наявності конфлікту інтересів;
визнати дії О. Полянського щодо викриття інформації про особу позивача неправомірними та такими, що порушили права позивача на конфіденційність, гарантовані пунктом частини другої статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Однак Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
З наведеного висновується, що ОСОБА_1 при зверненні до суду заявив три позовні вимоги немайнового характеру (про визнання неправомірними дій), та одну похідну позовну вимогу (про зобов'язання вчинити дії).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX, з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 гривень.
Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 2 977,20 грн. (2481 грн х 0,4 х 3).
При цьому підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За вказаних обставин, за подання апеляційної скарги позивачеві належало судовий збір у розмірі 4465,80 грн (2 977,20 грн х 150 : 100).
Наведене свідчить, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (4465,80 грн) майже втричі перевищував 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (1817,19 грн), що відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Водночас суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, неправомірно встановив, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру, в той час як з позовної заяви убачається, що позивач заявив три вимоги немайнового характеру, також при розрахунку судового збору взяв за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, тоді як з позовною заявою позивач звернувся до суду у 2022 році.
Зазначене призвело до неправильного розрахунку судом апеляційної інстанції співвідношення розміру судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги та 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, зокрема, суд апеляційної інстанції помилково виснував про те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та необґрунтовано повернув апеляційну скаргу позивача, чим порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в цій адміністративній справі.
Одночасно колегія суддів відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, у справі № 1-6/2018 надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, Верховний Суд уважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №520/495/23 скасувати.
Справу №520/495/23 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції Другого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько