18 січня 2024 року
м. Київ
справа №160/6663/23
адміністративне провадження №К/990/424/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Шарапи В.М., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 160/6663/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 134/33 від 25.01.2023 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Космодромній, 4 Б (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 вх. № 36/5131;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вулиця Космодромна, будинок 4 Б (чотири Б), для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 вх. № 11.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 скасовано, та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської міської ради № 134/33 від 25.01.2023 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Космодромній, 4 Б (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 вх. №36/5131.
Зобов'язано Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вулиця Космодромна, будинок 4 Б (чотири Б), згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 вх. № 36/5131.
Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд звертає увагу, що предметом розгляду у справі № 916/2791/13 було знесення самовільно побудованої споруди, а у справі № 200/2192/18 - визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності. Зазначені правові позиції не є релевантним для цієї справи, оскільки відрізняються предметом спору та правовим регулюванням.
Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Окрім того, у цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши зміст та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено існування обставин, визначених також пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 160/6663/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, протягом якого скаржнику необхідно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення передбачених пунктами частини четвертої статті 328 КАС України, а також шляхом належного обґрунтування про наявність випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
В.М. Шарапа
А.І. Рибачук ,
Судді Верховного Суду