17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 428/3100/17
адміністративне провадження № К/9901/29531/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у складі судді Бароніна Д.Б. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року у складі колегії суддів: Гаврищук Т.Г. (головуючий), суддів: Гайдара А.В., Сіваченка І.В. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
визнати дії щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) неправомірними;
визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 6 жовтня 2016 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону №1697-VII;
зобов'язати управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону №1697-VII з дня звернення, тобто з 30 вересня 2016 року, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, повністю навчання у вищому навчальному закладі МВС України, пільгове обчислення роботи на посаді начальницького складу ОВС, а також у трикратному розмірі час проходження, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно статті 86 Закону №1697-VII, на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 30 вересня 2016 року, в 23 роки 1 місяць 12 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурора в 23 роки 1 місяць і 12 днів.
2. Сєвєродонецький міський суд Луганської області постановою від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
3. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції, та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Скасував рішення Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 6 жовтня 2016 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону №1697-VII. Зобов'язав Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву позивача від 30 вересня 2016 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом № 1697-VII із зарахуванням до вислуги років строку навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 24 вересня 1993 року по 12 липня 1997 року. У іншій частині позовних вимог відмовив.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 19 березня 2021 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 6 липня 2021 року, залишив без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року.
5.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач правомірно прийнято рішення, яким відмовив позивачу в призначенні пенсії.
6. Судами попередніх інстанцій встановлено:
6.1 Згідно записів трудової книжки позивача та довідки прокуратури Луганської області від 23 вересня 2016 року №11/156 вих.-16, позивач працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі:
- з 21 червня 2002 року по 23 березня 2003 року - слідчий прокуратури Лутугинського району Луганської області;
- з 24 березня 2003 року по 21 січня 2004 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області;
- з 30 січня 2004 року по 18 травня 2006 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при проваджені оперативно-розшукової діяльності, дізнання та судового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Луганської області;
- з 19 травня 2006 року по 19 березня 2007 року - заступник Луганського транспортного прокурора Луганської області;
- з 20 по 26 березня 2007 року - виконувач обов'язків заступника прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області;
- з 27 березня 2007 року по 17 березня 2013 року - заступник прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області;
- з 18 березня по 1 грудня 2013 року - заступник прокурора Новоайдарського району Луганської області;
- з 2 по 9 грудня 2013 року - прокурор відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Луганської області;
- з 10 грудня 2013 року по 1 вересня 2015 року - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- з 2 вересня 2015 року по 17 лютого 2016 року - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- з 18 лютого по 19 вересня 2016 року - начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- з 20 вересня 2016 року по цей час - начальник відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.
6.2 Станом на 23 вересня 2016 року стаж роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 14 років 03 місяці 03 дні.
6.3 30 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №1697-VII.
6.4 Рішенням № 4921/2016 від 6 жовтня 2016 року відповідач зазначив, що згідно наданих документів, стаж роботи позивача за вислугу років складає 18 років 11 місяців 01 день, у той час як прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років згідно статті 86 Закону №1697-VII за наявності на день звернення стажу роботи за вислугу років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
6.5 Позивач з відмовою не погодився та звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
7.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки пільговому обчисленню проходження ним служби в органах внутрішніх справ. Зокрема, зазначає, що визначено особливий порядок обчислення стажу роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.
8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
11. На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом №1697-VII.
12. Відповідно до частини першої статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у вересні 2016 року. Отже, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 22 роки 6 місяців; б) стаж на посадах прокурорів - 12 років 6 місяців.
14. Спірним у цій справі є зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону №1697-VII, повністю навчання у вищому навчальному закладі МВС України, пільгове обчислення роботи на посаді начальницького складу ОВС, а також у трикратному розмірі час проходження, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період
15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу державної служби, то до вислуги років підлягає зарахуванню в повному обсязі строк навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 24 вересня 1993 року по 12 липня 1997 року, також підлягає включенню до вислуги років для призначення пенсії із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби період участі позивача в антитерористичній операції з 30 жовтня 2014 року по 1 вересня 2015 року.
При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що це не є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно із статтею 86 Закону №1697-VII, оскільки на дату звернення із заявою позивач не мав необхідних 22 роки 6 місяців.
16. Звертаючись до Верховного Суду скаржник єдиною підставою касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки пільговому обчисленню проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, докази чого наводились позивачем і в позовній заяві і в апеляційній скарзі.
17. Так суд апеляційної інстанції у постанові, зазначив, що як убачається з матеріалів справи з 13 липня 1997 року по 3 квітня 2000 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу.
18. Відповідно до пункту б частини другої статті 5 Закону України від 30 червня 1993 року №3341-XII «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (у редакції, на час виникнення спірних відносин) до системи органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю віднесено спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.
19. Положенням про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю міністерства внутрішніх справ України, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-ХІІ, (яке було чинне в період проходження служби позивача) визначений особливий порядок обчислення стажу роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.
20. Пунктом 4.1.6 цього Положення було передбачено, що стаж роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби у вищезазначених підрозділах згідно з переліком посад, визначених Міністром внутрішніх справ України.
21. Проте, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки пільговому обчисленню проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ.
22. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
23. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
24. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
25. Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
26. За наведених обставин суд апеляційної інстанції внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустив порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
27. Ураховуючи частину другу статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
29. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін