про відмову у відкритті касаційного провадження
17 січня 2024 року
м. Київ
справа №320/2641/23
адміністративне провадження № К/990/1661/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування запису та податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.02.2008 про проведення державної реєстрації фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-9511-17У, видану 13.05.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14.07.2021 у справі № 120/479/21-а, відповідно до якого платник податків зобов'язаний визначити свою податкову адресу і повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.
Однак Верховний Суд не бере до уваги зазначені доводи касаційної скарги з огляду на таке.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внесення запису про державну реєстрацію позивача як ФОП до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено безпідставно, відповідно цей запис є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є похідною, тому також має бути задоволена.
Скаржник не обґрунтовує наявності підстав касаційного оскарження судових рішень в частині визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.02.2008 про проведення державної реєстрації ФОП та не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанції в цій частині.
При цьому доводи касаційної скарги, зокрема й покликання на висновок Верховного Суду у справі № 120/479/21-а, стосуються оскарження судових рішень в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), проте така позовна вимога є похідною від основної позовної вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію ФОП.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що в касаційній скарзі скаржником не зазначено та не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування запису та податкової вимоги.
2. Надіслати Головному управлінню ДПС у м. Києві копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук