17 січня 2024 року
м. Київ
справа №520/14525/23
адміністративне провадження № К/990/1204/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №520/14525/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у незатвердженні висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 28.02.2023 про призначення працівнику міліції ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХП «Про міліцію»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити висновок Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 28.02.2023 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
09.12.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №520/14525/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження у даній справі є відмова Міністерства внутрішніх справ України у призначення працівнику міліції ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що відповідно цього Кодексу особа, що подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Суд також не бере до уваги доводи про те, що відповідач, відповідно до цього Кодексу позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки в касаційній скарзі не конкретизовано щодо яких справ можуть бути використані висновки, установлені судами у цій справі. Тому лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт "б" частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Крім того, Верховний Суд не враховує посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №641/10426/16-а, від 23.09.2021 у справі №569/7875/17, від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18, від 17.04.2020 у справі №822/736/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 у справі №К/800/34016/14, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі №21-11а14, оскільки висновки у вказаних скаржником постановах Верховного Суду є нерелевантними до правовідносин у цій справі, оскільки були сформовані за різного правового регулювання.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону.
Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №520/14525/23.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
А. І. Рибачук
Судді:
Т.Г. Стрелець