18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9055/22 пров. № А/857/22091/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної митної служби України та Галицької митниці Державної митної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 380/9055/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правилами загального позовного провадження
суддя у І інстанціїСидор Н.Т.
дата складання повного тексту рішення16.03.2023
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 380/9055/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 27 січня 2022 року № 94-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Визнано протиправним та скасовано наказ Галицької митниці Держмитслужби від 24 травня 2022 № 6-о "Про оголошення наказу Державної митної служби України".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби, з 25 травня 2022 року.
Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 253665 (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 84 копійок без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24247 (двадцять чотири тисячі двісті сорок сім) гривень 47 копійок без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційних скарг вказують, що суд першої інстанції безпідставно не урахував, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнято на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначений законодавством України, тому підстави до його скасування відсутні. Зазначають, що:
- звільнення позивача відбулося у зв'язку із реорганізацією державного органу Галицької митниці Держмитслужби.
-процедури звільнення позивача з державної служби було дотримано;
- попередження про наступне звільнення скеровувалось позивачу за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ; та адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (які зазначені позивачем в особовій картці, а саме в п. 5 та п. 6) та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка була зазначена позивачем у його заяві про участь в конкурсі на заняття посади начальника Львівської митниці від 28.04.2021).
-факт доведення інформації зафіксовано протоколом доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.12.2021 з урахуванням вимог Порядку № 1042;
- Держмитслужбою з дотриманням вимог законодавства вжито усіх можливих заходів щодо пропонування позивачу рівнозначної посади для подальшого проходження служби в митних органах, однак заяви з питань звільнення в порядку переведення та призначення на запропоновану посаду до Держмитслужби не надходили.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представником позивача подано додаткові пояснення, у яких заперечує проти задоволення апеляційних скарг та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач - Державна митна служба України повідомлена через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про дату, час та місце розгляду справи позивач та Галицька митниця Держмитслужби повідомлялися засобами поштового зв'язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося неврученим з підстав відсутності адресата за вказаною ним адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приведених обставин, позивач вважається повідомленим по розгляд апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник Державної митної служби України Рибак Н.Я. надав пояснення та підтримав доводи апеляційних скарг. Представник позивача Фостяк О.Я. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційних скарг.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу "правової визначеності", адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.
При цьому, судом ураховано, що порівняльний аналіз штатних розписів Галицької митниці Держмитслужби та Львівської митниці свідчить про проведення реорганізації митного органу, в якому проходив державну службу позивач, при цьому із скороченням чисельності та штату, що в свою чергу вказує на наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.
Також суд зазначив, що попередження про наступне звільнення скеровувалось позивачу листами Держмитслужби від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/11114, від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/ НОМЕР_1 та листом Департаменту по роботі з персоналом від 16.12.2021 № 12-1/12-02/10/592, за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ; за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , які зазначені позивачем в особовій картці, а саме в п. 5 та п. 6, та на електронну адресу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка була зазначена позивачем у його заяві про участь в конкурсі на заняття посади начальника Львівської митниці від 28.04.2021.
Як доказ дотримання процедури вручення позивачу попередження про звільнення та відповідно пропонування вакантної посади листами Держмитслужби від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/11114 та від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/11116 відповідачем надано Список № 827 групованих поштових відправлень та фіскальний чек, а також на стадії підготовчого судового засідання відповідачем надано лист ДМС України № 08/08-02/7/296 від 08.12.2022 в обґрунтування того, що рекомендовані листи, зазначені у Списку №827 були відправлені адресатам згідно із фіскальним чеком від 14.12.2021 на суму 393,90 грн, в якому зазначений Список № 17962.
Втім ні із Списку № 827, ні із фіскального чеку від 14.12.2021 на суму 393,90 грн не можливо встановити, що саме скеровував відповідач позивачу зазначеними листами. Крім того, матеріали справи не містять інформації про отримання зазначених листів позивачем.
Крім цього, суд зазначив, що протокол доведення інформації та документів до відома державного службовця від 16.12.2021 складено з порушенням ст. 9-1 Закону №889-VIII, відтак такий не підтверджує факту доведення до позивача інформації щодо попередження про можливе звільнення та щодо пропозиції вакантних посад.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах з січня 2020 року на посаді першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" від 30.09.2020 № 895 реорганізовано Галицьку митницю Державної митної служби шляхом її приєднання до Державної митної служби.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком, зокрема і Галицьку митницю Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби.
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів" утворено Львівську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України.
Згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 "Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи", митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України розпочали з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року здійснення покладених на них функцій і повноважень.
Відтак, повноваження Галицької митниці Держмитслужби перейшли до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України 01.07.2021.
Відповідно до п. 1. Положення про Львівську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489 "Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби", Львівська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Зоною Діяльності митниці є Територія Львівської області. Україна.
З 01.07.2021 Галицька митниця Держмитслужби не здійснює свої повноваження та функції та перебуває в стані припинення.
Також судом установлено, що попередженням про можливе наступне звільнення у зв'язку із реорганізацією Галицької митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України від 13.12.2021, на виконання Указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837 "Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави", розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 № 569-р, постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 "Деякі питання територіальних органів державної митної служби", якою територіальні органи Державної митної служби (за переліком згідно додатку до постанови) реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби, згідно з наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460, яким утворено територіальні органи Державної митної служби України як відокремлені підрозділи Держмитслужби, наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 "Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи", попереджають ОСОБА_1 , першого заступника начальника Галицької Держмитслужби про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису митного органу на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
У разі припинення державної служби та звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" буде виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу".
У зв'язку з реорганізацією митниць Держмитслужби та затвердженням структур і штатних розписів митниць, як відокремлених підрозділів Держмитслужби на 2021 рік, функціонуванням Держмитслужби за моделлю єдиної юридичної особи, на підставі частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", вимог наказу Держмитслужби від 05.04.2021 № 227 "Про деякі питання організації роботи з персоналом", з урахуванням професійної підготовки та професійних компетентностей, пропонується рівнозначна посада першого заступника начальника Луганської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, з укладанням контракту про проходження державної служби та встановленням випробування на зазначеній посаді строком шість місяців з визначенням відповідних завдань.
Наказом Державної митної служби України від 27.01.2022 № 94-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби", пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої, частини четвертої та п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу", наказано:
· припинити державну службу та звільнити ОСОБА_1 , першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби, із займаної посади, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв'язку з реорганізацією.
· Галицькій митниці Держмитслужби забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_2 згідно з діючим законодавством.
Підстава: попередження про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 від 13.12.2021, Протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.12.2021, листи Державної митної служби України від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/11114, від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/11116, від 16.12.2021 № 12-1/12-02/10/592, лист-погодження Міністерства фінансів України від 26.01.2022 № 17030-19-61/2349, лист Галицької митниці Держмитслужби від 27.01.2022 № 7.4-12/4/24.
Наказом Галицької митниці Держмитслужби від 24.05.2022 №6-о "Про оголошення наказу Державної митної служби України" оголошено наказ Державної митної служби України від 27 січня 2022 року № 94-о "Про звільнення ОСОБА_1 " про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби із займаної посади, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв'язку з реорганізацією, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої, частини четвертої та п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу" наказано:
· вважати 24 травня 2022 року останнім робочим днем ОСОБА_1 за посадою першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби.
· комісії з реорганізації Галицької митниці Держмитслужби (Модна О.М.) провести повний розрахунок з ОСОБА_2 згідно з діючим законодавством України з урахуванням відпрацьованого часу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ст. 116 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до вимог ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Невикористана частина щорічної основної відпустки за період роботи в Державній митній службі України з 03.01.2020 по 02.01.2021 становить 12 календарних днів.
Невикористані частини щорічної основної відпустки за період роботи з 10.01.2020 по 09.01.2021, з 10.01.2021 по 09.01.2022 та з 10.01.2022 по 24.05.2022 становлять 29, 30 та 11 календарних днів відповідно.
Невикористані частини щорічної додаткової відпустки за період роботи з 06.01.2021 по 05.01.2022 та з 06.01.2022 по 05.01.2023 становлять 13 та 14 календарних днів відповідно.
· комісії з реорганізації Галицької митниці Держмитслужби під особисту відповідальність забезпечити прийом-передачу матеріальних цінностей, закріплених за ОСОБА_2 та ознайомити його з цим наказом під підпис.
Відтак, зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідний із його звільненням, вважає оскаржувані накази про звільнення та оголошення наказу про звільнення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а він поновленню на роботі на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Щодо питання застосування статті 9-1 Закону № 889-VIII та пункту 2 Порядку № 1042 в частині доведення до відома позивача (державного службовця) попередження про можливе наступне звільнення з посади першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби у зв'язку із реорганізацією Галицької митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України від 13.12.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIII доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 9-1 Закону № 889-VIII інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Частиною третьою статті 9-1 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Відповідно до частини четвертої статті 9-1 Закону № 889-VIII інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Пунктом 2 Порядку № 1042 передбачено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що вказане питання вже було предметом дослідження Верховного Суду, який сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування означених норм права.
Так, у постанові від 15.07.2021 у справі № 140/6353/20 Верховний Суд, з посиланням на положення статті 9-1 Закону № 889-VIII та встановлену судами дату відправлення відповідачем позивачу повідомлення про наступне вивільнення, визнав повідомлення доведеним до відома позивача.
Здійснивши аналіз положень статті 9-1 Закону № 889-VIII, Верховний Суд у постанові від 09.08.2022 у справі № 380/876/21 дійшов висновку про альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку. При чому, вибір одного із зазначених способів доведення інформації не тягне за собою обов'язку одночасного використання іншого. Крім того, у вказаній постанові суд звернув увагу, що законодавцем у вищенаведеній нормі Закону № 889-VIII не визначено імперативних вимог щодо вибору конкретного виду відправлення документів державного службовця засобами поштового зв'язку (простого, рекомендованого, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю), який, в розумінні Закону № 889-VIII, вважатиметься належним повідомленням.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 22.12.2022 у справі № 160/8601/20, від 16.03.2023 у справі № 520/10516/2020.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листами Держмитслужби від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/11114, від 13.12.2021 № 08-1/12-02/10/ НОМЕР_1 та листом Департаменту по роботі з персоналом від 16.12.2021 № 12-1/12-02/10/592 ОСОБА_1 надіслано Попередження про можливе наступне звільнення, яким запропоновано рівнозначну вакантну посаду першого заступника начальника Луганської митниці з укладанням контракту про проходження державної служби та встановленням випробування на зазначеній посаді з визначенням відповідних завдань.
Попередження про наступне звільнення скеровувалось позивачу за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ; та адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , які зазначені позивачем в особовій картці.
При цьому до матеріалів справи відповідачем долучено Список № 827 групованих поштових відправлень та фіскальний чек, а також надано лист Державної митної служби України від 08.12.2022 № 08/08-02/7/296, відповідно до якого рекомендовані листи, зазначені у Списку № 827 були відправлені адресатам згідно із фіскальним чеком від 14.12.2021 на суму 393,90 грн, в якому зазначений Список № 17962.
Також попередження про наступне звільнення скеровувалося позивачу на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була зазначена позивачем у його заяві про участь в конкурсі на заняття посади начальника Львівської митниці від 28.04.2021.
Отже, як встановлено судом, що попередження про наступне звільнення скеровувалось позивачу всіма можливими та відомими відповідачу способами, а саме: поштовим -14.12.2021; на електронну адресу - 16.12.2021.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ані стаття 9-1, ані стаття 87 Закону № 889-VIІI не містить вимог щодо направлення документів державному службовцю, у тому числі й попередження про наступне звільнення, спеціальними видами листів, зокрема, цінним з описом вкладення. Положенням частини четвертої статті 9-1 Закону № 889-VII, визначено, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Отже, з огляду на приписи статті 9-1 Закону № 889-VIII та встановлену судом дату відправлення відповідачем позивачу повідомлення про наступне вивільнення, вказане повідомлення є доведеним до відома ОСОБА_1 - 19.12.2021.
Доводи позивача про те, що повідомлення про майбутнє звільнення з державної служби та пропозиція вакантної посади було направлено на електронну адресу, яка не повідомлялась ним при вступі на державну службу і відсутня в особовій картці, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом, попередження про можливе наступне звільнення позивача від 13.12.2021 скеровувалось 14.12.2021 на поштові адреси позивача, зазначені в особовій картці державного службовця, що свідчить про дотримання відповідачем вимог статті 9-1 Закону № 889-VIІI. У той же час, скерування попередження про можливе наступне звільнення на адресу електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у даному випадку, не було обов'язковим, оскільки така інформація вже була скерована засобами поштового зв'язку.
Щодо доводів позивача про те, що протокол доведення інформації складено з порушенням статті 9-1 Закону № 889-VIII, оскільки на дату складання протоколу про доведення інформації до державного службовця не минув встановлений законом п'ятиденний строк, з дати створення відповідних листів- повідомлень, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIІI доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку про те, що фіксація факту доведення інформації або документів протоколом є обов'язковою лише у разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку.
Тобто, зазначена вимога щодо фіксації доведення інформації не поширюється на випадки, коли така доводиться у спосіб шляхом її вручення або надсилання поштою.
У той же час, положення частини четвертої статті 9-1 Закону № 889-VIІI визначає дату, з якої вважається, що інформація або документи доведені до відома державного службовця та не передбачає необхідності фіксації після спливу п'ятиденного строку.
Відтак, враховуючи правові позиції, сформовані Верховним Судом у вищезазначених постановах, колегія суддів вважає, що позивач 19.12.2021 був повідомлений про наступне вивільнення та запропонованою рівнозначною посадою, тобто більше ніж за 30 календарних днів до звільнення, відповідно до частини четвертої статті 9-1 Закону № 889-VIII.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем не було виконано свій обов'язок із попередження та надання пропозиції рівнозначної посади при звільненні, оскільки позивачу було запропоновано лише одну рівнозначну посаду.
Так, відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; .
За частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
За частиною п'ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Виникнення спірних правовідносин в цій справі пов'язується з виданням наказу Державної митної служби України від 27.01.2022 № 94-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої, частини четвертої та п'ятої статті 87 Закону № 889-VIII, яким наказано припинити державну службу та звільнити ОСОБА_1 , першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби, із займаної посади, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв'язку з реорганізацією, якому передувала певна процедура. Дотримання цієї процедури якраз вплинуло на вирішення цього спору по суті.
Редакція частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII змінювалася, що відповідно впливало на її застосування при вирішення спорів, які стосувалися звільнення з підстав ліквідації/реорганізації державного органу.
В редакції частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ, чинній з 6 березня 2021 року, приписи вказаної статті вже не дозволяють суб'єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації. Тобто положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22, окремі частини якої зазначено вище) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов'язкового проведення конкурсу.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у низці справ, зокрема, у постановах від 20.09.2021 у справі № 340/221/20, від 12.04.2023 у справі № 340/1791/22, від 24.07.2023 у справі №140/7340/22.
Судом встановлено, що у попередженні про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 запропоновано лише одну посаду державної служби, а саме: першого заступника начальника Луганської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, з укладанням контракту про проходження державної служби та встановленням випробування на зазначеній посаді строком шість місяців з визначенням відповідних завдань.
В той же час, як встановлено судом, відповідачем не пропонувались позивачу інші наявні рівнозначні посади до посади першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби.
Так, на момент початку здійснення діяльності Львівською митницею в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.
Згідно з штатним розписом Львівської митниці на 2020 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 17.12.2020, штатна кількість працівників становила 988 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 072 520 грн.
Штатний розпис Львівської митниці на 2021 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 03.12.2021 становив 988 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 10 290 405 грн.
Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2021 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 05.04.2022, штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 951 970 грн.
Згідно з інформацією наданою на адвокатський запит Держмитслужбою, станом на 27.01.2022 в Львівській митниці були вакантні 42 посади категорії «Б», в тому числі посада: першого заступника начальника митниці, заступника начальника митниці, заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (т.1 а.с.228-229).
Станом на 24.05.2022 в Львівській митниці були вакантні 42 посади категорії «Б», в тому числі посада: першого заступника начальника митниці, заступника начальника митниці, заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (т.1 а.с.230-231).
Верховний Суд у постанові № 340/1791/22 зазначив, «Видається очевидним, що пропонування іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей (відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII) має на меті залишити працівника на державній службі (шляхом його переведення на запропоновану посаду без проведення конкурсу) й відповідач, якщо пропонує ці посади, то має робити це не для позірного дотримання процедури, визначеної законом, а для реального виконання цих приписів закону. Повідомлення переліку вакантних посад задля самого лише повідомлення цих посад як передумови для звільнення не свідчить про реальне виконання Закону чи, принаймні, намагання його виконати.»
Колегія суддів вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо працевлаштування ОСОБА_1 , яке виявилося у відсутності пропозицій наявних вакантних посад, які існували як на час попередження так і на час звільнення позивача. Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що як на момент попередження позивача про наступне звільнення, так і на час його звільнення наявні вакантні посади позивач не міг зайняти відповідно до своїх навиків та компетентностей.
Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації державного органу, покладається обов'язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.
За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/19187/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 26 січня 2023 року у справі № 160/336/20 та ін.
Така правова позиція викладена також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що такий обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення (постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16).
Оскільки докази пропонування позивачу вакантних посад у період з моменту попередження про наступне звільнення до самого звільнення, відмови позивача від подальшого проходження служби, а також щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі відповідачами суду не надано, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами не вжито заходів для реального фактичного працевлаштування позивача, відповідачі не мали передумов для видання спірних наказів про звільнення, а тому спірні накази про звільнення позивача підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не виконання відповідачем вимог обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII щодо пропонування працівнику всіх вакантних посад, які працівник може обіймати відповідно до свої кваліфікації, а відтак порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 .
Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в цілому прийняте правильне по суті рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Державної митної служби України та Галицької митниці Державної митної служби залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 380/9055/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 18 січня 2024 року