18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/10893/23 пров. № А/857/16513/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 140/10893/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.03.2023 №UA205140/2023/000109/2 та № UA205140/2023/000110/2; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що 01.03.2023 між Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) та ФОП ОСОБА_1 укладено контракт №01/03/23, згідно умов якого продавець Польська фірма Bielkom sp. Z.o.o. зобов'язалась постачати товари в адресу позивача на умовах DAP Луцьк згідно інвойсів та по ціні, зазначеній в інвойсах. Позивач з метою декларування товару подав відповідачу митні декларації: №23UA205140019597U1, №23UA205140019600U4. При цьому, під час митного оформлення до кожної з декларацій митному органу було подано достатню кількість документів для завершення митного оформлення за першим методом, а саме: сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару, контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару), сертифікат якості, автотранспортну накладну, листи-пояснення. Однак, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.03.2023 № UA205140/2023/000109/2 та № UA205140/2023/000110/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000110/2 від 14 березня 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Апелянт зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом та містять розбіжності, а саме: відповідно до п.3.3 контракту № 01/03/2023R від 01.03.2023 продавець надає документи на підтвердження походження товару, якості та кількості, однак в фітосанітарному сертифікаті № 1047743 від 10.03.2023 не зазначено відомостей про якість (сорт) товару. В поданих товаросупровідних документах відсутня інформація про виробника товару. Відомості про виробника товару також відсутні в акті митного огляду 23UА205140019600U4 від 13.03.2023. До митного оформлення не надано декларацію країни відправлення.
Крім того, апелянт зазначає, що за МД №23UА205140019600U4 від 13.03.2023 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу на рівні - 0,52дол.США/кг за МД №UА209230/2023/025950 від 13.03.2023 з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація типу ІМ40ДЕ № 23UА205140020138U3 від 14.03.2023 року. Проте, ФОП ОСОБА_1 з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не звертався.
Апелянт вважає прийняте рішення про коригування митної вартості 14.03.2023 року №UА205140/2023/000110/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
Також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не відповідає рівню наданих послуг. Зазначає, що у 2022-2023 роках позивачем подано близько 13 аналогічних позовів, а тому підготовка окремого позову не вимагала значних зусиль.
Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст.308 КАС України апеляційний суд здійснює перегляд рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) 01.03.2023 укладений контракт №01/03/2023R, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі - Товар), зазначений в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі (пункти 1.1 - 1.2 договору).
Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих. Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300 000,00 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100-відсоткової передоплати шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата - з відстроченням платежу до 90 календарних днів від дня поставки Товару, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах (пункти 2.1 - 2.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «Інкотермс-2010» DAP м. Луцьк.
Декларантом позивача до Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140019600U4 на товар: морква свіжа добровольча, врожай 2022, 2 сорт = 21000 кг. Упакована в 21 біг-бег по 1 т. на 21 палеті (не в первинній упаковці). Виробник - Walas Teresa. Торгівельна марка - немає даних. Країна виробництва - PL.
У графі 42 даної митної декларації фактурна вартість товару становить 25200,00 польських злотих. Митну вартість визначено за першим методом на рівні 208461,96 грн. за курсом валюти 8,2723 грн.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант до митної декларації додав такі документи: - сертифікат якості № 1 від 10.03.2023; - пакувальний лист № 3 від 10.03.2023; - рахунок-проформа від 09.03.2023; - рахунок-фактура від 10.03.2023; - автотранспортна накладна № 10032023 від 10.03.2023; - фітосанітарний сертифікат № 1047743 від 10.03.2023; - платіжна інструкція в іноземній валюті № 114 від 09.03.2023; - контракт № 01/03/2023R від 01.03.2023.
У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих декларантом документах ( а саме, - відповідно до п.3.3 контракту № 01/03/2023R від 01.03.2023 продавець надає документи на підтвердження походження товару, якості та кількості, однак в фітосанітарному сертифікаті № 1047743 від 10.03.2023 не зазначено відомостей про якість (сорт) товару; - в поданих товаросупровідних документах відсутня інформація про виробника товару. Відомості про виробника товару також відсутні в акті митного огляду 23UA205140019600U4 від 13.03.2023; - до митного оформлення не надано декларацію країни відправлення ) відповідно до частин другої-третьої статті 53 МК України декларанту була надіслана вимога про надання в десятиденний термін додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) копію декларації країни відправлення.
Листом від 13.03.2023 у відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ФОП ОСОБА_1 повідомив митний орган, що під час декларування товару було надано усі обов'язкові документи, передбачені частиною другою статті 53 КМ України.
Рішенням Волинської митниці № UA205140/2023/000110/2 від 14.03.2023 про коригування митної вартості товарів за МД 23UA205140019600U4 у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме, - методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу на рівні 0,52дол.США/кг за МД № UA209230/2023/025950 від 13.03.2023 з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.
Після митного оформлення товару за МД № 23UA205140019597U1 та № 23UA205140019600U4 позивач листом від 21.04.2023 надіслав до Волинської митниці висновок експерта № 0-3 від 01.04.2023 про середню вартість на території Республіки Польща на березень 2023 року 1 кг. моркви свіжої ІІ товарного сорту врожаю 2022 року та капусти свіжої білокачанної ІІ товарного сорту врожаю 2022 року.
Як убачається з трекінгу поштового відправлення за № 4302453660819 лист адресату вручено 09.05.2023.
ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями Волинської митниці про коригування митної вартості товарів 14.03.2023 № UA205140/2023/000109/2 та № UA205140/2023/000110/2, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. На думку суду першої інстанції, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару за МД № 23UA205140019600U4, з огляду на те, що числові значення ціни товару та його кількості, які вказані у рахунку-фактурі № 3/03/2023 від 10.03.2023, платіжній інструкції № 114 від 09.03.2023, пакувальному листі № 3 від 10.03.2023 узгоджуються з числовими значеннями МД 23UA205140019600U4 з урахуванням курсу валюти, не мають розбіжностей та відомості в цих документах підтверджують ціну товару за обраним декларантом методом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребовувати слід ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, сертифікат якості № 1 від 10.03.2023; пакувальний лист № 3 від 10.03.2023; рахунок-проформа від 09.03.2023; рахунок-фактура від 10.03.2023; автотранспортна накладна № 10032023 від 10.03.2023; фітосанітарний сертифікат № 1047743 від 10.03.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 114 від 09.03.2023; контракт № 01/03/2023R від 01.03.2023.
На вимогу відповідача позивач додав висновок експерта № 0-3 від 01.04.2023 про середню вартість на території Республіки Польща на березень 2023 року 1 кг. моркви свіжої ІІ товарного сорту врожаю 2022 року та капусти свіжої білокачанної ІІ товарного сорту врожаю 2022 року.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, наслідком чого стало корегування митної вартості.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, числові значення ціни товару та його кількості, які вказані у рахунку-фактурі № 3/03/2023 від 10.03.2023, платіжній інструкції № 114 від 09.03.2023, пакувальному листі № 3 від 10.03.2023 узгоджуються з числовими значеннями МД 23UA205140019600U4 з урахуванням курсу валюти, не містять розбіжностей, а відомості в цих документах підтверджують ціну товару за обраним декларантом методом.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування даних обставин.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо встановлення і зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, тому сумніви в задекларованій митній вартості не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, і які саме, що у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення від 14 березня 2023 року №UA205140/2023/000110/2 про коригування митної вартості товарів є необгрунтованим та підлягає скасуванню.
Щодо понесених витрат позивача на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши надані позивачем докази про обсяг наданих послуг та про розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що визначення розміру витрат на правничу допомогу у 1500 грн. зроблено судом першої інстанції обгрунтовано, враховано клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу і розмір витрат є співмірним з обсягом наданих позивачу послуг та складністю справи.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 140/10893/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар