18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20756/23 пров. № А/857/20747/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року (головуючий суддя Лозовський О.А., м.Луцьк) у справі №140/20756/23 за адміністративним позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
26.07.2023 заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо набуття у комунальну власність сховища цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вул. Селищна, 90 в м. Луцьку, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане сховище; зобов'язання вчинити дії, спрямовані на набутті у комунальну власність сховища цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вул. Селищна, 90 в м. Луцьку, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане сховище.
Позов обґрунтовує тим, що згідно інформації Луцького РУ ДСНС України у Волинській області від 12.12.2022 № 4804-01-1865/4804.02 встановлено, що на території м. Луцька перебуває нерухоме майно, зокрема сховище цивільного захисту населення № 04081 загальною площею 384,5 кв. м, що знаходиться по вул. Селищна, 90. Відповідно до актів оцінки вказаного сховища за 2021-2023 роки, сховище №04081 перебуває у комунальній власності та належить Луцькій міській раді. Технічний паспорт на вказане сховище виготовлено 20.04.2015. Згідно технічного паспорту від 20.04.2015 це сховище є окремо розташованим (м. Луцьк, вул. Селищна, 90) та введено у експлуатацію у 1987 році. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.09.2022 № 309756955, від 14.03.2023 № 325695716 та від 17.07.2023 №339329089 будь-якого права власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Луцьк, вул. Селищна, 90 не зареєстровано; згідно листа Луцької міської ради від 18.01.2023 №1.1-9/296/2023 вказане сховище перебуває у міській комунальній власності Луцької міської територіальної громади. Позивач зауважує, що у відповідь на лист Луцької окружної прокуратури від 26.04.2023 № 53-3579вих-23, у тому числі щодо того, чи вживалися Луцькою міською радою заходи з метою оформлення у встановленому законом порядку права власності на вказане сховище, Луцька міська рада листом від 07.06.2023 № 1.1-9/2499/2023 лише поінформувала про технічний стан даної споруди, ніяким чином не повідомивши про причини нездійснення реєстрації права власності на вказане майно. Разом з тим, станом на теперішній час, тобто впродовж більше 6 (шести) років з моменту виготовлення технічного паспорту, Луцькою міською радою не вжито ефективних заходів задля державної реєстрації права комунальної власності на згадане сховище. Відповідно використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом його використання без державної реєстрації права власності. Вказане, на думку позивача, свідчить про бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді, що може призвести до нецільового використання приміщення та земельної ділянки або їх вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховище цивільного захисту №0408, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Луцьку міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховища цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вулиці Селищна, 90 в місті Луцьку.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що для проведення державної реєстрації об'єкта необхідно подати державному реєстратору документ про відсутність перебування сховища № 04081 у державній власності, виданого регіональним відділенням Фонду державного майна. Без наявності такого документу здійснення державної реєстрації неможливе. Вказує, що суду першої інстанції повідомлялося про вжиття Луцькою міською радою заходів щодо державної реєстрації права власності на сховище. Зокрема, на виконання зазначених норм, уповноваженим виконавчим органом Луцької міської ради - відділом управління майном міської комунальної власності 10.08.2023 надіслано лист №34-16/77/2023 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про надання документа щодо підтвердження факту відсутності перебування у державній власності захисної споруди цивільного захисту (сховище), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Селищна, 90. Відповідь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на лист від 10.08.2023 №34-16/77/2023 підписана 29.09.2023 за №05-03-1040. Після отримання даної відповіді уповноваженою особою Луцької міської ради подано 12.10.2023 державному реєстратору необхідні документи (в тому числі відповідь відділення Фонду державного майна України від 29.09.2023 №05-03-1040) для здійснення державної реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) на вул. Селищна, 90, у місті Луцьку. Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69881375 від 24.10.2023 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за Луцькою міською радою на захисну споруду цивільного захисту (сховище) на вул. Селищна, 90, у місті Луцьку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2818153107080). Таким чином, апелянт вважає, що Луцькою міської радою були виправлені оскаржувані заступником керівника Луцької окружної прокуратури порушення, а саме вчинено дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховище цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вулиці Селищна, 90 в місті Луцьку. Враховуючи, що відсутні підстави вважати, що повне відновлення інтересів держави неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, наявні усі підстави для закриття провадження у цій справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження у цій справі закрити.
05.12.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що право власності на вказане сховище Луцькою міською радою зареєстровано у встановленому законом порядку вже 24.10.2023, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі та фактично на його виконання. Відтак, посилання апелянта на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 238 КАС України є недоцільним, оскільки до завершення судового розгляду у цій справі та прийняття судом першої інстанції відповідного рішення, відповідачем не були виправлені оскаржувані порушення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Згідно інформації Луцького РУ ДСНС України у Волинській області від 12.12.2022 №4804-01-1865/4804.02, на території м. Луцька перебуває захисна споруда цивільного захисту населення №04081 загальною площею 384,5 кв. м, що знаходиться по вул. Селищна, 90.
Згідно актів оцінки вказаного сховища за 2021-2023 роки, сховище №04081 перебуває у комунальній власності та належить Луцькій міській раді, балансоутримувачем є КП «Луцькводоканал».
У відповідності до технічного паспорту від 20.04.2015 це сховище є окремо розташованим (м. Луцьк, вул. Селищна, 90) та введено у експлуатацію у 1987 році.
Як слідує з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.09.2022 №309756955, від 14.03.2023 №325695716 та від 17.07.2023 №339329089 будь-якого права власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Луцьк, вул. Селищна, 90 не зареєстровано.
Відповідно до листа Луцької міської ради від 18.01.2023 №1.1-9/296/2023 вказане сховище перебуває у міській комунальній власності Луцької міської територіальної громади.
У відповідь на лист Луцької окружної прокуратури від 26.04.2023 № 53-3579вих-23, у тому числі щодо того, чи вживалися Луцькою міською радою заходи з метою оформлення у встановленому законом порядку права власності на вказане сховище, Луцька міська рада листом від 07.06.2023 №1.1-9/2499/2023 поінформувала про технічний стан даної споруди. Інформації щодо реєстрації права власності на вказане майно не надано.
Таку бездіяльність Луцької міської ради щодо неоформлення правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді, що може призвести до нецільового його використання, позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховище цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вулиці Селищна, 90 в місті Луцьку та зобов'язання Луцьку міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховище цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вулиці Селищна, 90 в місті Луцьку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Колегія суддів вказує, що позиція прокурора зводиться до того, що предметом цього позову є протиправна бездіяльність Луцької міської ради, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на будівлю та її державної реєстрації. Відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої міська рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади.
Разом з тим, статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини п'ятою статті 16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За змістом частини першої статті 10 вказаного Закону визначено статус сільських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з частинами першою, другою статті 327 Цивільного кодексу України (ЦК України) у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
За приписами частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (Закон №1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до пунктів 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд вказує, що Луцька міська рада як орган, уповноважений управляти комунальним майном, зобов'язана вжити заходів для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - сховища цивільного захисту населення №04081 загальною площею 384,5 кв. м, що знаходиться по вул. Селищна, 90 в м. Луцьку.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем упродовж тривалого проміжку часу не вжито належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на сховища цивільного захисту населення №04081 загальною площею 384,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , чим допущено його протиправну бездіяльність.
У вказаній апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 та закрити провадження у даній справі у зв'язку із тим, що відповідачем вжито заходів до реєстрації права власності на вказаний об'єкт, зокрема 10.08.2023 скеровано відповідний лист до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівський, Закарпатській та Волинській областях, а також у встановленому законом порядку 24.10.2023 зареєстровано право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості.
Колегія суддів вказує, що вищевказані аргументи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній реєстрації.
У Державному реєстрі прав, відповідно до ст. 5 Закону реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитловї приміщення.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду. Таким чином, захисні споруди є об'єктами нерухомого майна, речові права на які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що луцька міська рада зобов'язана згідно з вимогами чинного законодавства вжити заходи для оформлення та державної реєстрації права власності на вказане сховище. В свою чергу безпідставне зволікання у проведенні державної реєстрації права власності громади в особі міської ради на зазначене сховище, створює ризик нецільового використання сховища або її вибуття з власності громади. При цьому, обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування провести державну реєстрацію прав на захисні споруди цивільного захисту та обраний в даному випадку спосіб захисту підтверджено Верховним Судом у справі № 924/438/22 - постанова від 26.04.2023. Відповідачем не наведено жодної обставини, яка б усупереч положенням ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позбавляла останнього обов'язку щодо державної реєстрації права власності на зазначене сховище.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна про надання документа щодо підтвердження факту відсутності перебування у державній власності сховища № 04081 (який необхідний для здійснення державної реєстрації права комунальної власності) лише 10.08.2023, тобто після подання окружною прокуратурою даного позову та відкриття судом першої інстанції провадження у справі.
Тобто за наявності підстав та відповідних повноважень Луцькою міською радою, як суб'єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад, відповідні права комунальної власності, упродовж більше шести років з моменту виготовлення технічного паспорту і до моменту пред'явлення вказаного позову не здійснено жодних юридично значимих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на зазначене вище сховище. Вказане свідчить про бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що право власності на вказане сховище Луцькою міською радою зареєстровано у встановленому законом порядку вже 24.10.2023, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі та фактично на його виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховище цивільного захисту №0408, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та зобов'язання Луцьку міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на сховище цивільного захисту №0408, яке знаходиться по вулиці Селищна, 90 в місті Луцьку.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 140/20756/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний