18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3865/23 пров. № А/857/16825/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року (суддя Ващилін Р.О., ухвалене в м. Ужгороді) у справі №260/3865/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (далі - ГУ ПФУ у Одеській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач-2) про визнання бездіяльності відповідача-1 протиправною щодо не зарахування їй періоду роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управління Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби та не проведення перерахунку та виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.04.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 07-09/32 від 10.04.2023 та № 07-09/33 від 10.04.2023 виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області, зобов'язання відповідача-1 зарахувати їй період роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управлінні Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби та провести перерахунок і виплати пенсію відповідно до Закону України «Про державну служби» з 01.04.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 07-09/32 від 10.04.2023 року та № 07-09/33 від 10.04.2023 року виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №921060818716 від 18.04.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2023 з урахуванням висновків суду. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ - 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн (П'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач - ГУ ПФУ у Одеській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення матеріального права, що призвело до неправильних висновків по справі, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано норми та не надано правову оцінку щодо пункту 13-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно якого з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статгі 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутату України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Вважає, що позивачу, як непрацюючій особі на державній службі, правомірно відмовлено у перерахунку пенсії за відсутності правових підстав для такого. Звернув увагу на те, що повноваження Пенсійного фонду України в даних правовідносинах є дискреційними та є їх виключною компетенцією.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, протоколом Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №5594 від 22.11.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу», при цьому враховано 14 років 8 місяців 10 днів стажу державного службовця.
Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді державного службовця в Управлінні Держпраці у Закарпатській області, з якої звільнена 31 березня 2023 року.
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою, в якій просила перерахувати її пенсію шляхом переходу на інший вид пенсії (за Законом України «Про державну службу»), у зв'язку зі звільнення з роботи. При цьому долучила, серед іншого, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/32 та №07-09/33 від 10 квітня 2023 року.
Подана ОСОБА_1 заява, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області).
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду такої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) №921060818716 від 18.04.2023 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, як непрацюючій особі на державній службі, відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та надані до неї документи, з огляду на відсутність правових підстав для такого. Зазначено, що перерахунки пенсій Законом України «Про державну службу» не передбачені.
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, звернулася в суд з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.
Згідно ст. 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відтак вірним є висновок суду, що при наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, які враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723).
Згідно вимог ч. 1 ст. 37 Закону №3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, як вірно зазначено судом, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.
При цьому державною службою в Україні в розумінні норм ст. 1 Закону №3723 є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Як встановлено судом, станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 продовжувала працювати на посадах державної служби, а стаж її роботи становив більше 10 років.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії в порядку, передбаченому ст. 37 Закону №3723.
Як передбачено п. 13-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (01.10.2011) (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Разом з тим, як вірно зазначено судом, після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Вказане кореспондується також з нормами постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 в листопаді 2017 року було призначено пенсію з врахуванням вищезазначених законодавчих норм, яку вона продовжувала отримувати станом на день виникнення спірних правовідносин.
Проте, незважаючи на передбачену можливість виплати пенсії за нормами законодавства про державну службу після звільнення з роботи, відповідач 1 відмовив ОСОБА_1 з тих мотивів, що нормами Закону №889 можливість перерахунку пенсії не передбачена. Однак, такі висновки пенсійного органу не відповідають вищезазначеним законодавчим нормам, що регулюють спірні правовідносини
Крім того, у поданій до органу Пенсійного фонду України заяві позивач висловила чітке та однозначне прохання щодо бажання отримувати пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі звільненням. При цьому долучила копію трудової книжки, наказу Управління Держпраці у Закарпатській області про її звільнення та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Вказана заява кореспондується з передбаченим нормами п. 13-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 правом особи після звільнення з роботи на поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону №3723.
Як встановлено судом з позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування періоду роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управлінні Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби та не проведення перерахунку та виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про державну служби» з 01.04.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Разом з тим, згідно матеріалів, за результатами поданої ОСОБА_1 10 квітня 2023 року до органу Пенсійного фонду України заяви відповідач 1 не приймав рішення щодо можливості зарахування такого періоду роботи до страхового стажу позивача, натомість відмовив у її задоволені з огляду на те, що можливість перерахунку пенсії Законом №889 взагалі не передбачена.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає вірним висновок суду, що з метою належного захисту прав позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та позов задовольнив шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №921060818716 від 18.04.2023, оскільки саме таким в даному випадку порушені права позивача.
Судом також враховано дискреційні повноваження пенсійного органу на прийняття рішення щодо призначення та обчислення пенсії, та вірно вважав, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог до часткового задоволення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі №260/3865/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
І. В. Глушко