18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9878/23 пров. № А/857/20211/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/9878/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Карп'як О.О. в м. Львові Львівської області 23.10.2023 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 28.09.2022 по 20.01.2023 року з урахуванням фактично сплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 28.09.2022 по 20.01.2023 року (далі - також спірний період) з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що матеріалами справи підтверджується безпосередня участь позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і борони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області. Таким чином, позивач набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа, в силу вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходить військову службу у № 2 ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 ; далі - також 3 ПЗ).
Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - також Адміністрація ДПС) від 16.09.2022 року № 165 (гриф) позивача було направлено в складі військовослужбовців відділу прикордонної служби № 2 ВЧ НОМЕР_1 в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ; далі - також ВЧ НОМЕР_2 ; 105 ПЗ).
Згідно з бойовим наказом Адміністрації ДПС від 19.12.2022 № 229 (гриф) та бойового наказу начальника 105 ПЗ від 17.01.2023 № 263 (гриф) військовослужбовці відділу прикордонної служби № 2 ВЧ НОМЕР_1 , зокрема позивач, вибули до 3 ПЗ 20.01.2023.
В зазначений період (перебування в оперативному підпорядкуванні 105 ПЗ) позивач ніс військову службу на території Чернігівської області.
Під час проходження військової служби, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_2 , позивач виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавались командиром ВЧ НОМЕР_2 , а також НОМЕР_3 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (далі також - 24 ПЗ).
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4465 ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 28.09.2022 по 30.09.2022 року; з 01.10.2022 по 31.10.2022 року; з 01.11.2022 по 30.11.2022 року; з 01.12.2022 по 31.12.2022 року; з 01.01.2023 по 20.01.2023 року.
Згідно з рапортом начальника відділу прикордонної служби № 2 підполковника Володимира Вальчука від 01.02.2023 року на ім'я начальника 3 ПЗ полковника ОСОБА_3 (зареєстрований відповідачем 02.02.2023 року) заявлено клопотання про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн., пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби № 2 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за вересень 2022 року. Під номером 111 в рапорті зазначений позивач, період, за який належить виплата, - з 28.09.2022 по 30.09.2022, кількість днів - 3, підстава для виплати - бойове розпорядження 105 ПЗ від 22.09.2022 № 1322-дск «Про прийом-передачу підрозділів», Журнал бойових дій № 53 дск; ст. 2-8 (а.с. 70-71).
В матеріалах справи наявний рапорт начальника відділу прикордонної служби № 2 підполковника ОСОБА_4 від 01.11.2022 (вх. № 1474 від 01.11.2022) на ім'я першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування (далі - також ПКШР) 24 ПЗ, в якому клопочеться про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн., пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби № 2 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій з 01.10.2022 по 31.10.2022. Під номером 119 в рапорті зазначений позивач, період, за який належить виплата, - з 01.10.2022 по 31.10.2022, кількість днів - 31, підстава для виплати - бойові розпорядження Коменданта ПКШР 24 ПЗ від 30.09.2022 № 601-ДСК, від 21.10.2022 № 668-ДСК, від 26.10.2022 № 690-ДСК, від 28.10.2022 № 699-ДСК, Журнал бойових дій № 53 дск, ст. 7-14, 52-62 (а.с. 57-58).
Даний рапорт супровідним листом від 08.11.2022 № 22/4313-22-Вих за підписом начальника 105 ПЗ направлений начальнику 3 ПЗ. В листі також зазначено, що «підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» відсутня» (а.с. 57 на звороті).
Відповідно до рапорта начальника відділу прикордонної служби № 2 підполковника Володимира Вальчука від 01.12.2022 (вх. № 1883 від 01.12.2022) на ім'я першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування (далі - також ПКШР) 24 ПЗ клопочеться про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн., пропорційно із розрахунку на місяць, особовому складу відділу прикордонної служби № 2 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій з 01.11.2022 по 30.11.2022. Під номером 120 в рапорті зазначений позивач, період, за який підлягає виплата, - з 01.11.2022 по 30.11.2022, кількість днів - 30, підстава для виплати - бойові розпорядження Коменданта ПКШР 24 ПЗ від 30.09.2022 № 601-ДСК, від 21.10.2022 № 668-ДСК, від 26.10.2022 № 690-ДСК, від 28.10.2022 № 699-ДСК, Журнал бойових дій № 53 дск, ст. 3-20, 62-67 (а.с. 59).
Даний рапорт супровідним листом від 01.12.2022 № 18856 надісланий комендантом прикордонної комендатури 24 ПЗ начальнику 105 ПЗ у зв'язку з тим, що особовий склад 2 відділу прикордонної служби 3 ПЗ перебуває в оперативному підпорядкуванні 105 ПЗ. В листі також зазначено прохання про направлення відповідних документів для проведення виплати додаткової винагороди до 3 ПЗ (а.с. 69).
Копія рапорту надіслана начальником 105 ПЗ начальнику 3 ПЗ (супровідний лист від 04.12.2022 № 22-4933-22-Вих). В листі зазначено, що «підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» відсутня» (а.с. 69 на звороті).
Наказами начальника 3 ПЗ від 03.11.2022 № 3632-ОС, від 03.12.2022 № 4112-ОС, від 26.12.2022 року № 4613-ОС, від 03.02.2023 року № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» прийнято рішення про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 року, з 01.12.2022 по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 по 31.01.2023 включно військовослужбовцям 3 ПЗ, зокрема і позивачу.
У списках військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, які є додатками № 1 до наказів від 03.11.2022 № 3632-ОС, від 03.12.2022 № 4112-ОС, від 26.12.2022 року № 4613- ОС, від 03.02.2023 року № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди», зазначений також і позивач, кількість діб, за які належить виплата, - 30 за листопад та - 31 (за жовтень 2022 та грудень - січень 2022), сума 30000 гривень за кожен місяць.
Наказом відповідача від 08.02.2023 № 64-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 70000 гривень пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 року включно військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 згідно з додатком 1, зокрема ОСОБА_1 , за 6 діб в сумі 13548,39 гривень.
Представник позивача, адвокат Задорожня В.О. у квітні 2023 року подала заяву до відповідача з проханням про виплату щомісячної доплати у підвищеної вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 28.09.2022 по 20.01.2023.
Листом від 16.04.2023 № 25/2749-23-вих відповідач повідомив, що збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують час безпосередньої участі позивача у бойових діях.
Згідно з особистою карткою грошового забезпечення за 2023 рік позивачу в січні 2023 року виплачено 13548,39 грн (з додаткової винагороди 70000 грн).
Таким чином, враховуючи встановлені в межах справи, що розглядається, фактичних обставин, спірним є питання наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 70000 грн., пропорційно із розрахунку на місяць за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій з 28.09.2022 року по 20.01.2023 року, а також правомірній дій відповідача щодо нарахування такої винагороди.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач не надав.
Апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 17 Конституції України, Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Закон України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV), відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України (далі - також ДПСУ, Держприкордонслужба), її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 661-IV на ДПСУ покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 661-IV основними функціями ДПСУ зокрема є:
охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії,
забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;
участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;
координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю ДПСУ (частина 2 статті 2 Закону № 661-IV).
Частиною першою статті 6 Закону № 661-IV визначено, що ДПСУ є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 661-IV під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.
Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників ДПСУ визначаються законодавством.
Згідно з пунктами 3, 4 статті 19 Закону № 661-IV на ДПСУ відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Відповідно до частини першої та третьої статті 25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу ДПСУ відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Військовослужбовці ДПСУ користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - також Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Адміністрація Держприкордонслужби відсутня у цьому переліку.
З урахуванням цього, а також віднесення МВС до органів, якими спрямовується і координується діяльність Держприкордонслужби, Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони державного кордону - ДПСУ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 9 Розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64) постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Даний Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ № 69) оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Частиною першою статті 12 Закону № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
На виконання Указів №№ 64 та 69, Кабінетом Міністрів прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 21 такого змісту: « 21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у військовослужбовців Державної прикордонної служби України виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів.
З метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією ДПС 30.07.2022 прийнято наказ № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - також Наказ № 392).
Відповідно до пункту 1 вказаного наказу, військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації ДПС, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення, на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби.
Також цим пунктом передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
За змістом пункту 2 Наказу № 392 вказаними заходами визначається виконання військовослужбовцем у відповідні дні:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Пунктом 4 Наказу № 392 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у вказаних бойових діях або заходах, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 11 Наказу № 392 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації ДПС відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392).
У подальшому, Адміністрацією ДПС 09.12.2022 прийнято наказ № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - також Наказ № 628).
Відповідно до пункту 2 даного наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцями у районах ведення бойових дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Пунктом 3 Наказу № 628 передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів.
Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновків про те, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168. Втім, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Разом з цим, Постанова № 168 містить загальні умови отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Право визначати конкретні бойові дії та конкретні заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, здійснення яких зумовлює виникнення права у військовослужбовця на отримання збільшеної додаткової винагороди, так само, як і право визначати порядок отримання цієї винагороди, надано керівникам міністерств та державних органів, у структурах яких проходить службу військовослужбовець.
Слід також зазначити, що положення пункту Постанови № 168 прямо не визначають районів, безпосередньо у яких має перебувати військовослужбовець під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії для отримання додаткової винагороди. Раніше у тексті вказаного пункту слово район застосовується у словосполученні район проведення воєнних (бойових) дій. Тому суд виходить з того, що вказівку на перебування у районах слід розуміти як перебування у районах воєнних (бойових) дій.
Одночасно апеляційний суд наголошує, що згідно термінів, визначених статтею 1 Закону № 1932-ХІІ бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 1 від 02.01.2023 визначено райони введення воєнних (бойових) дій з 01 до 31 грудня 2022 року: Чернігівську, Сумську, Харківську, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську Миколаївську, Одеську області та акваторії Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод.
На підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2022 № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Чернігівська область із січна 2023 року виключена із переліку ведення воєнних (бойових) дій.
Таким чином, обґрунтованими є покликання відповідача у відзиві на позов про те, що однією із підстав відсутності у позивача права на додаткову винагороду у січні 2023 року є виключення Чернігівської області із переліку ведення воєнних (бойових) дій.
З огляду на дану обставину та наведене правове обґрунтування, безпідставними є покликання апелянта на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у спірний період була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн.
Позивачем не оспорюється та не є спірними винесені накази про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, вказане не є предметом розгляду даної справи.
Звертаючись із позовом до суду, позивач просить про захист свого права на отримання у спірний період збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, виплата якої передбачена Постановою № 168.
Водночас, за твердженням відповідача, належні (передбачені наказами №№ 392 та 628) документи, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях у спірний період, ПЗ 105, в оперативному підпорядкуванні якого в зазначений період проходив військову службу позивач, не надходили, у зв'язку з чим збільшена додаткова винагорода йому не нараховувалась.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що, незважаючи на встановлений частиною другою статті 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Повного обсягу доказів участі у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, встановленого пунктами 2 наказів №№ 392 та 628, у спірному періоді позивач суду не надав.
У справі наявні лише рапорти начальника підрозділу, в якому проходив військову службу позивач, про виплату військовослужбовцям і, зокрема, позивачу додаткової винагороди за жовтень та листопад 2022 року.
Інші документи і, перш за все, довідки ПЗ 105 за формою, визначеною у Додатках 2 до наказів №№ 392 та 628, у справі відсутні, а, як стверджує, відповідач, такі довідки до нього не надходили.
Більше того, наявними в матеріалах справи листами ПЗ 105 від 08.11.2022 № 22/4313-22-Вих та від 04.12.2022 № 22-4933-22-Вих на ім'я відповідача стверджується про те, що «підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 відсутня».
Представник позивача зазначає, що достатньою підставою для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди є довідка ВЧ НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4465.
Однак, як слушно зазначив відповідач у відзиві на позов, дана довідка не відповідає вимогам наказів №№ 392 та 628.
При цьому суд зауважує, що жодних конкретних фактичних даних (щодо того, які саме бойові завдання позивач виконував, дати, хто позивачу віддавав відповідні бойові накази, з ким саме, коли і де він їх виконував, тощо) позивачем суду не повідомлено.
Суд наголошує, що відповідно до змісту Постанови № 168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) лише у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Державної прикордонної служби України отримують додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень.
При цьому факт проходження позивачем служби у 105 ПЗ не може безспірно свідчити про виконання військовослужбовцем бойових завдань, визначених пунктами 2 наказів №№ 392 та 628.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що матеріалами справи підтверджується, що начальником відділу прикордонної служби № 2 відповідача подавались рапорти про встановлення позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримання збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за три дні вересня 2022 року, а також за жовтень та листопад 2022 року.
Зі змісту вказаних рапортів убачається, що вони складені на підставі Постанови № 168, відповідних бойових розпоряджень та Журналу бойових дій із зазначенням конкретних записів.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких передбачених наказами №№ 392 та 168 доказів участі позивача у бойових діях та відповідних заходах у спірний період вересні-листопаді 2022 року, крім наведених вище рапортів.
Суд звертає увагу, що копії зазначених рапортів є неповними, проте суд їх враховує, оскільки їх копії завірені кваліфікованим електронним підписом представника відповідача.
Враховуючи відсутність належних доказів участі позивача у спірний період у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, встановленого пунктами 2 наказів №№ 392 та 628, враховуючи також, що позивач суду про виконання таких завдань не повідомив, суд робить висновок про відповідність дій відповідача щодо нарахування і виплати грошового забезпечення (в тому числі і додаткової винагороди) позивачу у спірний період критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у наведеній частині позову.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач будь-яких рішень за результатами розгляду рапортів про встановлення додаткової винагороди позивачу за вересень-листопад 2022 року, зокрема, рішень про задоволення чи відмову у задоволенні цих рапортів, суду не надав.
Заперечуючи факт прийняття позивачем у вересні-листопаді 2022 року безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, відповідачем не надано жодних доказів на спростування перелічених рапортів, зокрема службового розслідування щодо безпідставного складення зазначених рапортів та висновків за підсумками службового розслідування (наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, тощо), а також вчинення будь-яких дій для перевірки наявної в них інформації, зокрема запитів на до 105 ПЗ та 24 ПЗ.
За таких обставин, суд робить висновок про те, що рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 Володимира Вальчука про встановлення позивачу додаткової винагороди в розмірі із розрахунку до 70000 грн за вересень, жовтень та листопад 2022 року фактично є нерозглянутими.
Суд також враховує пояснення відповідача, що відділ прикордонної служби № 2 відповідача, в складі якого проходив військову службу позивач, направлений в оперативне підпорядкування 105 ПЗ. Разом з тим, відділ прикордонної служби № 2 відповідача продовжує перебування на фінансовому забезпеченні 3 ПЗ.
Тобто саме ВЧ НОМЕР_1 відповідальна за нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, зокрема і збільшеної додаткової грошової винагороди.
При цьому суд зазначає, що вказані рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 Володимира Вальчука наявні у 105 ПЗ, оскільки саме їх копії, а не оригінали, як вбачається зі справи, направлялися 105 ПЗ відповідачу.
Суд враховує, що відповідно до вимог наказів № 392 та 628 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, що дає підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у бойових наказах (бойових розпорядженнях), журналах бойових дій, бойових донесеннях або постових відомостях та рапортах (донесеннях) начальника (командира) підрозділу, надання оцінки якій відноситься до компетенції відповідача.
Оскільки питанню щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі має передувати прийняття рішення за наслідками розгляду відповідних рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу, а рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 відповідачем не розглянуто та будь-якого рішення командиром ВЧ НОМЕР_1 за наслідками їх розгляду не прийнято, суд з урахуванням вимог частини другої статті 5, частини другої статті 9 КАС України, вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапортів начальника відділу прикордонної служби № 2 про встановлення позивачу додаткової винагороди у вересні, жовтні та листопаді 2022 року, та зобов'язання відповідача розглянути згадані рапорти і прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин наданої судом. А тому позовні вимоги про зобов'язання нарахування та виплати відповідачем такої додаткової винагороди за вказаний період задоволенню не підлягають, як і не підлягають задоволенню позовні вимоги, що стосуються іншого спірного періоду, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази безпосередньої участі позивача у цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів (як зазначено вище довідка ВЧ 2553 від 20.01.2022 № 4465 не є належним доказом з огляду на її невідповідність наказам №№ 392 та 628).
Позивач, як в обґрунтуванні позовної заяви, так і апеляційної скарги, зазначає про неможливість застосування положень наказів №№ 392 та 628 Адміністрації ДПС у зв'язку з тим, що вони не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
З таким доводом погодився і суд першої інстанції.
Апеляційний суд вважає хибним даний висновок окружного суду.
Так, згідно з частиною третьою статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.
Питання державної реєстрації регулюється Указом Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 (далі - Положення), наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661.
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 № 468.
Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що, зокрема, зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Разом з тим, згідно підпункту «д» пункту 5 Положення на державну реєстрацію не подаються акти спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
Таким чином, враховуючи, що накази №№ 392 та 628 видані на виконання Постанови № 168, вони не підлягали державній реєстрації.
Одночасно, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно застосував положення Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначений, яка затверджена наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618 (далі - Інструкція).
Дана Інструкція не регулює спірні правовідносини, а відтак не могла бути використана судом для мотивації висновків у справі.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову частково.
Керуючись частиною третьою статті 243, статтею 311, пунктом 1 частини першої статті 315, статтями 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/9878/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапортів начальника відділу прикордонної служби № 2 військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2022 на ім'я першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Ставицького (вх. № 1474 від 01.11.2022), від 01.12.2022 на ім'я першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Ставицького (вх. № 1883 від 01.12.2022) та від 01.02.2023 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (вх. № 1786р від 02.02.2023) в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні, жовтні та листопаді 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2022 на ім'я першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Ставицького (вх. № 1474 від 01.11.2022), від 01.12.2022 на ім'я першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Ставицького (вх. № 1883 від 01.12.2022) та від 01.02.2023 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (вх. № 1786р від 02.02.2023) в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні, жовтні та листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар